Сергій Мельничук. Вірш: Вирій. Проза: Доля

Сергій МЕЛЬНИЧУК

Вирій

Усім загиблим

та постраждалим від аварії на ЧАЕС присвячується

Ти - той, кого не поховали,
Мій незбагненний вічний щем.
Де тиша обрій підіймає,
Скидай свій одяг під дощем.

В ночі лиш дотик і бажання.
Та спокій болю долілиць.
Твоє загублене страждання
Одне на всіх глухе «колись»...

Твої дерева - руки смерті.
Твій вітер - чорний фараон.
Зірки - як очі непродерті,
Сестер мовчазних легіон.

У пошуках волі - надія,
Твоя і моя нескінченість
Едем, перетворений в вирій.


Доля

Вздовж вулиці йшла дівчинка з цеглиною. А так все було добре -неділя, банний день і таке інше. Вулицею йшли люди в черговому порядку, у яких все було гаразд. І йшов, падав сніг на жовті черевички. Серед пляшок та павуків спав сторож з пиріжком у руці. Якби він не спав - то їв би. А якби не вмер, то спав би серед пляшок і павуків з пиріжком у руці далі. А все - дівчинка з цеглиною...

Сергій Мельничук. Вірш: Вирій. Проза: Доля / Неабищо : поетичний збірник / Ред.: Михайло Жайворон. - Житомир : Житомир [видавництво], 2002. - 20 с. - С. 18.