Народилася 21 січня 1978 року. Закінчила Житомирський державний педаґоґічний університет ім. Івана Франка. Працювала у обласному літературному музеї. Нині готує до друку власну збірку поезій "Гармонія болю".
Пісня кохання
Легкою тінню, німою ходою
Слідом в молитвах іду за тобою.
Сизим крилом до плеча ледь торкнуся -
Й спокоєм білим на серце спущуся.
Ти не відчуєш, не озирнешся,
Ко?ли біду я спалю своїм серцем.
Лиш від вогню, що гризе мене болем,
Ніжним теплом розіллюсь за тобою.
Раптом долине до слуху тонкого
Дикий крик чайки чи лебедя стогін,
Долею встеленого на світанні...
Ти не лякайся - то пісня кохання.
Самопізнання
Надто вже тихо у Лаврі душі.
В тьмі сьогодення минулим зорять
Поодинокі скелети святих...
Жаль, що минуле лише експонат.
Впевнено йду, хоча й на манівці,
Вільним маршрутом в пізнанні себе.
Творчу свободу стискаю в руці:
Нею мій дух двері в рай відімкне.
Усюди шукаю сократівський смисл.
У нім, тільки в нім суть мого майбуття,
Де страхом обмежений дух не проліз,
Я жваво проскочу... Фатальна ж ця гра!
Відлуння паралельних думок
"Какая есть - на горнем небосклоне
Украина на Божеских руках."
В.Галузинская
Яка вже є -
отруєна брехнею,
Яка вже є -
стверділі небеса.
Фальшивий дзвін
у ситих шлунках "ґеніїв",
Й на битім склі знов контури хреста.
Яка вже є -
з чинопоклонством в генах,
Яка вже є -
у срібних ланцюгах,
яка вже є -
в короні з секонд хенду,
Вкраїна у Божественних руках.
Якою буть? -
їй вільно обирати.
Ведуть до храму істині шляхи.
Я тут коліна й серденько схиляю -
Куди від неї, рідної, іти?
Незнана та непізнана...
та не німая!
В забутій, занехаяній юрбі
Я тут свій дух утомлений схиляю -
Тут перемога, на моїй землі!
Там десь течуть брудні валюдні ріки,
Й мед демократії по горлу шкряботить.
Звичайно, там не падають лелеки,
Там хмарочоси боїнг решетить.
Там різне кажуть... Що нам з того взяти?
Як в нашім домі оргії брудні.
І я, і Ви покликані прибрати
Цей дикий безлад з рідної землі.
Міс осінь
Її посмішка,
напомаджена bordo,
залишила іронію Джоконди
в осиковім листочку.
Лісова рапсодія Oriflaim
зазвучала в глибокому погляді...
Лиш торкнися її інтересів -
облітатиме бронзою слів.
Жоден фраєр із вічности буднів
шал дівоцтва її не спинив.
Паморочаться барвами пера
в капелюшку примхливої дами.
Вслід за модою мчиться скажено,
оповита шифону туманом.
Яка стильна!
Чарівна!
Шикарна!
Визнаю перевагу твою! -
Так скажу -
і гіркими дощами
Меланхолії в ноги впаду.
* * *
Поволі просуваю
переспілі прагнення
між шпаринками
впертого "Дай!"
Їх плоть спотворюється
спресовуючи порох думок
для вибуху...
Та піт і сльози
псують паливо мрій.
Попри все спопелила
ще перше
посмертний свій посаг...
Приймеш?..
У час посту
душа не попросить
нічого,
крім відповідей...
Не соромся,
що гола і боса,
брудна...
Приходь, поговоримо.
Господи.
Любов Годлевська. Вірші: Пісня кохання, Самопізнання, Відлуння паралельних думок, Міс осінь, "Поволі просуваю..." / Перевесло : поезія, проза, ґрафіка : літературно-поетичний альманах / Житомирський обласний елітарний літературний клуб "Перевесло" імені Олени Теліги ; упоряд.: Руссу Г.В., Левченко О.Ґ., Васьковська Н.В., передм.: Васильчук С.К., післям.: Левченко О.Ґ. - Житомир : видання газети "Віче", 2003. - 96 с. - С. 26-27. - (Бібліотека обласного громадсько-політичного часопису "Віче" ; вип. 1)
Немає коментарів:
Дописати коментар