Олена Мостович. Вірші: Сузір'я Фантазії. Сніжинка ельфів на тополі, Сузір'я Діви. Квітка Прозерпіни на снігу

Олена МОСТОВИЧ


Сузір'я Фантазії.
Сніжинка ельфів на тополі.

І знову думати про Вас,
Листи писати на кленових вітах...
Щоб догоріла Свічка-Час
Сльозою стомленого літа!

Яскрава фея Міражів?
Моя любов така незмінна!
В янтарних затінках душі
Це вже - фантазія осіння!

І в'ється в мантії старій,
З холодним факелом Свободи.
Квітучим полум'ям зорі
В реальний диво-храм природи...

Крізь Царство Маґа-Без-Душі -
Безсмертю не підвласне,
Крізь співчуття Маркізи Тиші -
Воскресле Сонце ясне!

В обіймах ночі. Ці фрейлини дня -
Рожеві, Золотисті Мрії?
О світла осені рідня!
Дай повернути озеро надії:

Квітуче полум'я зорі,
Жагучі сльози серця-маски,
Комусь призначені в просторі
Безсонні погляди світанків!

Колись розсипані в дібровах,
Давно озвучені в словах!
Ця дивна маґія любові -
Калини пісня вітрова?

Червоним бісером з неволі
Ти розвіваєш серця тлін?
Сніжинка ельфів на тополі
Із Королівства Сновидінь!

Блакитним оком звеселяти
Тобі призначена пора!
Тож чорним лебедем кружляти
По світлій райдузі не варт!

І знову думати про Вас,
Листи писати на кленових вітах...
Бо догоріла Свічка-Час
Сльозою стомленого Літа!


Сузір'я Діви. Квітка Прозерпіни на снігу...

Мій Азимех, небесний і святий!
Ти воскресай у зорянім саду
Арханґелом містерії планет -
Моїм сузір'ям Самоспалених Ідей!

Я - квітка Прозерпіни на снігу,
Колись опала на земний кришталь...
Жагучим подихом Розмай віків
Заніс мене в цю дивовижну даль.

Торкнув крилом - розвіяв чари,
Свавілля неба перелив
У загадкові серця ті удари,
І розцвіла я, мрії освятив -

Промінням Темряви яскравим.
Корінням Пам'яти дзвінким.
У солов'їній пісні величавій -
Майбутній маґії п'янкій!

Видінням Зоряної Казки
Іскрилась в лабіринтах дня:
Минула тінь і тінь - без маски -
Із твого царства - Золота Весна!

То по смараґдовим узорам
Мій Дух Оновлення блукав,
Щоб за вуаллю - Цар просторів -
Світанок Землю ніжно цілував!

Вітрів Розлючених намисто
Сліпучій Вічности віддав.
Ілюзій Сонячного Міста
Цій феї спрагло віщував:

Алею Щастя відчинити.
Лілеї Радости знайти,
Красою, сміхом ворожити.
І храм Кохання зберегти!

Там буде озеро Блакитне -
Тобі найкращий талісман.
А Мрій - берізок очі дивні -
Шовковим голосом світань!

Вербова злива нагадає.
Перегорне сторінки хмар,
Хоч все минає. Все зникає
За обрієм ялинних зграй!

І в цій бульварності туманів.
Чар-зіллям скропленій до дна...
Акацій Розсипи фантанів
Ще подарує стомлена душа!

Ці ніжні пташки - спів Фортуни
Розіб'ють Чашу Змієносця,
І опадуть крізь сни Селени
На теплі віти Маґа-Сонця?

Солодкі, білі, золотисті,
Неначе в дзеркалі ріки,
Вони літають в небі й досі
Волоссям срібним Вероніки...

Чому приходять в мої сни
В пелюстках Радости й Журби.
І час сплітає їх в колосся -
Так на Землі цій повелося?

Волошок-Сумнівів завія
В душі ясніє, пломеніє...
А кажуть, то Зима слова
Вливає у Сивілли письмена,

Щоб Азимех, небесний і святий
Воскреснув в зорянім саду
Арханґелом містерії планет -
Моїм сузір'ям Самоспалених Ідей!

Олена Мостович. Вірші: Сузір'я Фантазії. Сніжинка ельфів на тополі, Сузір'я Діви. Квітка Прозерпіни на снігу / Перевесло : поезія, проза, ґрафіка : літературно-поетичний альманах / Житомирський обласний елітарний літературний клуб "Перевесло" імені Олени Теліги ; упоряд.: Руссу Г.В., Левченко О.Ґ., Васьковська Н.В., передм.: Васильчук С.К., післям.: Левченко О.Ґ. - Житомир : видання ґазети "Віче", 2003. - 96 с. - С. 63-64. - (Бібліотека обласного громадсбько-політичного часопису "Віче" ; вип. 1)