Народився 10 травня 1944 року в с. Осники, Черняхівського району Житомирської області. Навчання в Соколоґірській середній школі. Після десятилітки навчання в Одеській мореходній школі технічного флоту (ОМШ ТФ), працював до призову в армію в Одесі. Після армії, 1967 р. Почав трудове життя на Житомирській панчішній фабриці "Комсомолка", помічником майстра. В 1977 р. поїхав до Керчі (Крим), де влаштувався в Управління океанічного риболовства рибообробником. Потім були рейси в машинній команді, стерновим та.ін. до 1988 р. З цього ж року живе у м.Житомирі, пропрацювавши на різних заводах до заслуженого відпочинку.
Автор про себе каже так: "Створювати поетичні твори я мріяв завжди, але це були великі потаємні плани, про які ніхто не знав, навіть найближчі друзі... Я не думаю, що мені вдасться реалізувати себе як поета на схилі літ, але буде шкода, коли я не зможу сказати людям те, що хотів би... Хоча - це не так вже й важливо."
* * *
Гадаю я, що довгою зимою,
Весни так не чека господар терпеливий,
Як я чекаю зустрічі з тобою,
Моя кохана, друже справедливий...
Важкі шляхи нам дарувала доля,
В лице не раз війнуло мороком могили...
Перепочивши край чужого поля,
Ми далі йшли, розгублюючи сили...
І ми пройшли через вогонь і дим
Та долею розкидані тенета,
Коли життя зустріло непростим
Випробуванням грішного поета...
В минуле відійшли чужі міста,
В минулому - і сірі дні розлуки...
Вологи прагнуть спраглії вуста,
А я - кохання чарівної муки...
1985 р. Північний океан.
Уривок з поеми А. Навої "Стіна Іскандара".
(Вільний переклад з російського видання в перекладі з узбецької - В.Державіна).
...О люди Рума! Сонце, що повстало
безкрає наше віче привітало!..
високої чи нижчої ви долі -
ви, як і я, раби в Господній волі.
Потрібен вам володар духом сильний.
Я ж не такий. Владарювать не схильний.
Царем щоб бути - треба мати вдачу...
Такої вдачі я в собі не бачу...
Тепер у вашій вселюдській любові
Ви шаха оберіть без хитрощів і змови.
Щоб в добрих справах він найкращим був,
Щоб, владу маючи, народ свій не забув.
Душею чистий, щоб народ любив,
Щоб сонцем сяяв і добро робив.
Щоб правий суд його був громом щовесни,
Щоб нищив вщент охвістя сатани.
Щоб ворогів підступних не прощав,
А підданих надійно захищав.
Високо щоб тримав свого меча,
Всіляке зазіхання - бив з плеча.
Гнобителям щоб не давав у нас свобод,
Щоб в спокої та мирі жив народ...
Лист коханій жінці
С. Єсенін - 1924 р.
(переклад з російської)
Ви пам'ятаєте?..
Минулим не багаті
Ви не повірили і ранній тій весні...
Рішуче ви ходили по кімнаті
І наче кидали слова
В лице мені.
Сказали ви,
Що справ вам не зріктися,
Що вас вже знудило
Моє дурне життя,
Що вже прийшла пора
Й потреба розійтися,
А моя доля -
Далі, в небуття...
Моя кохана,
Мене ви не любили.
В людському натовпі, -
Ви те не знали -
Зле мені.
Таким буває кінь
Знесилений і в милі
Із вершником сміливим
На спині.
Не знали ви,
Що полум'я і дим
Понівечили,
Для нас звичний побут,
Що я страждав,
Міркуючи над тим -
Чи принесе нам доля
Спокій і добробут...
Лице в лице
Обличчя не збагнеш.
Все на великому
Лиш з відстані побачиш.
І човен під час бурі
Не спасеш.
Слізьми кипінню моря
Не зарадиш.
Земля - то корабель
І до стерна
Схопилися охочі керувати.
Новітню славу грізного човна
Розпочали
У бурях гартувати.
Хто серед нас
На палубі життя
Не падав, не блював,
Не лаявся щосили...
Їх мало серед нашого буття,
Кому триматись
В буревіях пощастило.
Отож і я
Крізь жах і глум,
Свідомо втративши вагання,
Зійшов у корабельний трюм -
Не бачити
Людське блювання.
Той трюм -
Кабак російський
І в хмелю
Я міг усе на світі забувати.
Міг всі печалі, розпач
Без жалю
З життям своїм
Водночас поховати.
Моя кохана,
Я замучив вас.
Невміло ви
Ховали сум в очах
Безмежно карих,
А я навмисне кожен раз
Себе розтринькував
У чварах...
Та ви не знали -
Полум'я і дим
Понівечили.
Для нас звичний, побут,
А я страждав,
Міркуючи над тим -
Чи принесе нам доля
Спокій і добробут...
Тепер літа минули.
Я давно
І почуваюся,
І мислю по-новому.
І теж кажу у свято за вином -
Хвала і слава стерновому...
Сьогодні не здолав я ніжні почуття,
Згадав ваш сум, несамовиту втому...
Тож поспіх мій несе вам каяття
І дивні зміни у мені самому.
Моя кохана,
Я ще не помер
І не пропав серед вогню і згарищ.
Я в ріднім краї відтепер
Щонайщиріший співтовариш.
Я іншим став
І відчасу
Всі ваші болі можу зрозуміти...
Хоч до Ла-Маншу стяги понесу
Свободи й Праці,
Як весняні квіти.
Мені пробачте...
Знаю, ви - не та...
Живете ви з розумним чоловіком
І вас гнітить найменша суєта,
А я для вас
Пропав уже навіки.
Ну що ж, живіть
За покликом зорі,
Що осяває дім ваш
Світлий і пісенний.
Я пам'ятаю вас,
Дарую вам привіт,
Знайомий ваш Сергій Єсенін.
2000 р.
Микола Халімончук. Вірші: "Гадаю я, що довгою зимою...", Уривок з поеми А. Навої "Стіна Іскандара" (переклад), Лист коханій жінці - С. Єсенін (переклад) / Перевесло : поезія, проза, ґрафіка : літературно-поетичний альманах / Житомирський обласний елітарний літературний клуб "Перевесло" імені Олени Теліги ; упоряд.: Руссу Г.В., Левченко О.Ґ., Васьковська Н.В., передм.: Васильчук С.К., післям.: Левченко О.Ґ. - Житомир : видання ґазети "Віче", 2003. - 96 с. - С. 84-85. - (Бібліотека обласного громадсько-політичного часопису "Віче" ; вип. 1)
Немає коментарів:
Дописати коментар