Надія СЛІПАК
* * *
Візьми мене в свої обійми,
До тіла дужче пригорни -
Я птаха, пташечка для тебе,
Теплом своїм мене ліпи.
Химери ти будуй для мене
В твоїх руках я всенька-бог!
Ти не сховав, що мав для мене?
Ти мій у ліжку, себто - бог.
* * *
До тебе тягнуться мої
Чутливі груди.
Кохаєш доторком руки,
Береш вустами.
Бери, кохай теплом своїм,
Горни до тіла:
Я вся безтямна у тобі
Безтямний милий.
До тебе тягнуться мої
Класичні груди...
Ти любиш класику?
* * *
Торкнувшись руками,
Розсунь мої ноги,
Відчуй їх упругість,
Їх тіло жіноче.
Твого язичка
Я візьму поцілунки:
Від п'ят до колінок,
З колінок ще вище...
Ось так, там де...
О Боже!..
Яка ж ця дорога приємна!
* * *
Який це пружний стовбур!
Я так люблю природу!..
Я так люблю торкатися!..
Я знаю... Приємно чимось володіти!
Надія Сліпак. Вірші: "Візьми мене в свої обійми...", "До тебе тягнуться мої...", "Торкнувшись руками...", "Який це пружний стовбур!.." / Неабищо : поетичний збірник / Ред.: Михайло Жайворон. - Житомир : Житомир [видавництво], 2002. - 20 с. - С. 17.
Немає коментарів:
Дописати коментар