Олег Левченко. Складень: історія виникнення і друку (стаття)

Враховуючи, що такий формат друкованого видання, як складень, відходить в історію та поки не набув нової якості (розвій інтернету грає свою роль), хочеться написати пару слів про це явище в літературі та роль, яку воно зіграло в українському літпроцесі.
Формат видання в один аркуш, друкований з двох сторін та складений переважно в чотири, рідше - три згини, набув популярності на початку 2000-х років серед поетів Житомира. Цей формат, який майже одразу набув назви "складень" (детально про його виникнення можна ознайомитися в одному з таких випусків "Хто я такий? ~ Складень" [1]), був вподобаний молодим письменством, а згодом й деякими авторами старшого покоління. Перевагою такого друкованого видання була його дешивизна, в порівнянні з виданням повноцінної збірки та, при грамотній верстці, надавала можливість розмістити максимальну кількість творів. Іноді можна було порівняти об'єм викладеного тексту з невеликою поетичною збіркою, наприклад: вінком сонетів. Головною перевагою: видати твори поета-початківця, була апробація художніх текстів на читачеві, коли автор, ще не заявивши голосно збіркою, яка могла б мати слабкі тексти, міг реалізувати своє бажання в чомусь невибагливому, а згодом, проаналізувавши відгуки, узяти до омріяної збірки найкраще. Таким чином, деякі твори авторів, а то й цілі складні, не тільки зі згаданої причини, залишились в історії лише в форматі складнів, що набуває більшої цінності як для літературознавців, дослідників друкованих видань, так і колекціонерів. Поява "складня" розвила ще одну мистецьку сторону художнього слова, зокрема експеримент над текстом. Непритензійність таких видань породила ряд сміливих рішень, на які б не спромігся б молодий автор, готуючи першу поетичну збірку за усталеними традиціями. Тут варто згадати "апробацію" заміни літери "з" на "z" в кирилічному тексті, мішанку з кирилиці й латинки [2], фонетичні експерименти, які згодом перейшли в збірки, зокрема, найбільш відомі: "Останнїй zошит постфутуриzму" (2003) та "Nеабищо the best" (2004). Складень завжди був чудовим рішенням для проведення свят або подій, наприклад, Дня незалежності України [3], тематичного вечора [4] або до презентації моно-вистави [5]. У першому випадку: це дозволяло представити певне ґроно авторів ув одному місці, у другому - здійснити логічне завершення вистави, коли глядач лишиться не просто з певними враженнями, але й друкованим його вираженням. Такі речі завжди викликали зростання інтересу від читацтва і шанувальників ориґінальної творчості. Також складень дозволяв легко реаґувати на події в житті України, зокрема на політичні зміни [6]. Про існування та життя певних орґанізацій можна судити лише по виданих ними складнях. До них належать такі випуски, як Повстанський клуб збочених поетів інтелектуал-натуралістів "Еротичні посиденьки" [7], Клуб поетів-анархістів "Вбити сало", літстудія "Роза Ієрихону". Основний масив складнів видавався від бібліотечок ЖОО СТМУ "Liga ArtiS", Мистецької ґільдії "Неабищо", літературного клубу "Перевесло" ім. Олени Теліги, ЖЛМО "Оксія", літературних клубів: при ЖЗОШ #25 (очолюваний Марією Рудак), імені Михайла Клименка (період, очолюваний Марією Хімич, серія складнів на підтримку волонтерського руху та воїнів АТО) тощо. У Києві мали місце серійні випуски складнів у вигляді паперового літачка (творчий проект Артема Захарченка).
Як друковане видання, в якості поліґрафічного дизайну, що іноді доходив й до мистецького витвору, складень набував різних форм, не виходячи з формату аркуша А4, зокрема на ґазетному папері, складеністю у вісім разів [8; 9; 10], у згаданий вище "паперовий літачок", з пропаленими краями, пожмаканістю, домальовуванням кольоровими фломастерами та олівцями. Додаткову увагу привертають авторські видання житомирського художника Михайла Ракова під авторським логотипом "Змена" (Житомир). Як і будь-які інші друковані видання, носять на собі сліди побажань та авторських автоґрафів залишених колеґам по перу та своїм шанувальникам.

Поява складня надихнула ряд молодих письменників до нових пошуків, породило своєрідну культуру розвою всією Україною.

Окрім оцифрованого збереження складнів у наші дні, у 2004 році мною була здійснена їхня каталогізація [11], як певний підсумок видавничої діяльності.

На початку 2018 року була зроблена перша спроба оприявнити збережені складні на ресурсі www.neabyshcho.blogspot.com, переформатовані мною з режиму верстки в jpg + зі вцілілим txt, нині розширюю найменування вже з відсканованих аркушів на ресурсі www.zlitera.blogspot.com, тим самим намагаючись максимально оприлюднити збережені мною архівні матеріали.

Джерела:

1. Хто я такий? ~ Складень [Текст: Галина Малин, Наталя Васькавська, стронґовський, Олег Левченко / Житомир, Мистецька ґільдія «Neaбищо», ЖОО СТМУ «Liga ArtiS», вересень 2004 / Режим доступу: http://neabyshcho.blogspot.com/2018/03/2004_29.html?m=1

2. Чоlоv’їчий епаtаж [вірші: Оlег Lеvчеnkо, Роmцьо Zdориk, Юрій Mаlихіn, Богdаn Горобчуk, Іllя Sтроngоvsьkий] / Житомир: Мистецька ґільдія «Neaбищо». – Скл.1, серпень 2002 / Режим доступу: http://neabyshcho.blogspot.com/2018/03/l-lvnk-m-zdk-mln-dn-k-ll-sngvsk-lov-2002.html?m=1

3. Незалежні від... (До 11 річниці Незалежності України) [вірші: Олег Левченко, Ірена Радзивілл, Валерія Дмитрук, Богдан Горобчук, ВероNіка кавуN, стронґовський, Вікторія Дем., Любов Годлевська, Наталя Васьковська, Оксана Демінцева, Олена Лудченко, Георгій Скиданчук, Ромцьо Зорик] / Житомир, 2002 / Режим доступу: http://neabyshcho.blogspot.com/2018/03/2002.html?m=1

4. "...Завтра - це тільки інша назва сьогодні" [вірші: Андрій Савенець, Тетяна Чеховська, В'ячеслав Біденко, Анатолій Клюско, Світлана Башинська, Валентина Налапко, Олена Болюх, Світлана Штатська, Олег Левченко, Олена Савчук, Ольга Городецька, Ігор Дейнека, Тетяна Короленко, Юрко Ґудзь]. Складень виданий до однойменного тематичного заходу, 2002 / Режим доступу: http://neabyshcho.blogspot.com/2018/03/2002_67.html?m=1

5. Юрко Ґудзь. Барикади на Хресті (складень видано до 48 річниці з дня народження Юрка Ґудзя): поема / Ж.: Мистецька ґільдія «Neaбищо», липень 2004 / Режим доступу: http://neabyshcho.blogspot.com/2018/04/2004_63.html?m=1

6. Олєзя Левків. Зі шнурками радости [фрази-одновірші] / Ж.: Клуб поетів-анархістів "Вбити сало", вересень 2004.

7. Коли зґвалтований орґазм [вірші: Банан Стоян, Ізя Піховшик, Федір Штовхунько, Зах. Алупка, Майstep Batio, Sталік Блягузниця, Надія Sліпак] / Ж.: Повстанський клуб збочених поетів інтелектуал-натуралістів «Еротичні посиденьки», січень 2003.

8. Олег Левченко. Молоко [вірші] / Житомир, 2002 / Режим доступу: http://neabyshcho.blogspot.com/2018/03/2002_82.html?m=1

9. Антолоґія одного речення "А-том": цитати з літературних засідань Мистецької ґільдії "Neaбищо", вересень 2004 / Режим доступу: http://neabyshcho.blogspot.com/2018/04/n.html?m=1

10. Антолоґія одного діялогу "Ай-том": цитати з літературних засідань Мистецької ґільдії "Neaбищо", вересень 2004 / Режим доступу: 

http://neabyshcho.blogspot.com/2018/04/n_3.html?m=1

11. Скільки мене... : Про складень (Видано з нагоди 50 засідання

Мистецької ґільдії "Nеабищо" та Всеукраїнського свята "Дня бібліотек")

 / Ж.: вересень-жовтень 2004 / Режим доступу: http://neabyshcho.blogspot.com/2018/04/blog-post.html?m=1

Олег ЛЕВЧЕНКО, 

поет, літератор, режисер, один із чисельних видавців складнів, зокрема бібліотечок ЖОО СТМУ "Ліґа АртіС", Мистецької ґільдії "Неабищо", Елітарного літературного клубу "Перевесло" імені Олени Теліги, Клубу поетів-анархістів "Вбити сало"

Ґрафіка Катерини Ускової (Дацун), 2004 р.