Акварелі моря
Біло-голуба
Чайка
легкою усмішкою
ковзнула
по теплому обличчі моря...
Лазурова
Невидимий ельф
вислизнув
з розпорошених серед каміння
хвиль...
Тонкими лазуровими пальчиками
бринів
на устах, думках, почуттях...
Персикова
Вечір пахне поцілунками...
Плач чайок
над тремтливими хвилями...
Сік прохолодного персика на розпечених устах.
Бузкова
Мереживо
бузкових медуз
скляним доторком
насичує
легкохвилясту поверхню
води.
Сіра (або Епілог)
Скалки літа
згасли
в пригнічених долонях
міста.
Хоча
сльоза солона
про берег моря
мріє...
***
Депресивне небо
змінило маску –
на ласку.
Жовто-зелені барви
і тепло думок.
Маляр
поламав
старі пензлі.
Осінь
тягне
лі-
ри-
ку.
***
Тихі кроки,
розпачливі кроки
із старого метро.
Обшарпані дерева,
розбиті плащі вікон
і стомлене відлуння мертвого крику...
Тихі кроки,
розпачливі кроки
із старого метро.
***
Перламутром слів,
розсипаних поспіль,
небаченим снігом
волає вчорашня осінь.
***
Крихти мигдалевогог печива –
обшарпаним птахам.
Соняшником сталевим
розкривається світ
і падає вдосвіта крапля,
іскра
чистого бажання.
На чорний вологий асфальт
струшують різдвяні думки.
***
Обтрушуєш думки,
як скручене листя.
Свічка.
Мереживо слів на стіні.
Температура.
Болить горло.
Безсила малина.
Співаю навпомацки.
Верлена цитую
уголос.
***
Порожнє кволе місто
із присмерком бруду...
Я граю на віолончелі
губ твоїх.
Вулиці з чорними віями дерев
і каламутними очима калюж...
Я граю на віолончелі
губ твоїх.
Немає коментарів:
Дописати коментар