Олена Юрчук
***
Сніг восени особливо морозить губи
які давно ніхто не цілував
Вони лопають у кутиках
язиком злизуєш кров
Безвихідь
Але ти не з таких
У магазині купуєш гігієнічну помаду
бо знаєш
що восени завжди так
коли сніг
коли нікого ніде
лише гігієнічна помада
***
За три хвили до кінця світу
намалюю на твоєму тілі яблуко
Я не помилюсь
коли все розпочнеться спочатку
***
Візьми олівець і намалюй щось
У куточку залиш білого і забудь
Прийду я і домалюю там веселку
Нехай кольорове переможе
***
Чи існує ключ від усіх дверей?
Не знаю.
Чи існує ключ від усіх сердець?
Не знаю.
Чи існує ключ від твого серця?
Знаю — ні.
Бо на твоєму серці — стигма.
Дозволь мені витерти кров.
***
За цигарковим димом
згустками слів і думок
сховане життя
у якому вони ніколи не будуть разом.
***
Листок заплутався у павутині
Він був непотрібний ні дереву ні павукові
Дивився вниз сумними очима
Земля посміхалася до нього
Життя інколи закінчується
***
Пропонувати тобі яблуко небезпечно
Ти вже навчилася тлумачити знаки
що зявляються вночі на твоєму тілі
***
Він заглядає у шибку моєї душі
пише тонким пальцем на темному склі
Я вже воскрес. А ти?
Олена Юрчук. Вірші / Філео+Логос (Люблю+Слово): Літературний часопис філологічного факультету Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2008 - #9. - 56 с. - С.31-32.
Немає коментарів:
Дописати коментар