Олександр ТРОХИМЧУК
***
Коли горітимуть мости
Попід ногами очевидців,
Ми знову перейдем на «ти» —
Щоб вкотре гірко помилиться.
15 червня 2010 року
С. М. С.
Хвилини зникли у безодні
Людського погляду й страждань.
Їдкого диму груди повні,
Але сльозами океан
Не нам із Вами переповнить,
Бо ми — лише чоловіки…
Що сила — змішана із кровю,
Коли відвага — на віки?!
Погасло полумя пекельне —
Вже й Янгол страчений мовчить.
Свідомість знищує ретельно
Усе, що було: день і мить…
І знову війни та розправи —
Дається воля нам взнаки.
Та навіть у боях без правил —
Ми з Вами, все ж, чоловіки!
21 лютого 2008
***
Моє серце — порожній трамвай,
Тьмяне світло по замкненім колу:
Поміж «здрастуйте» і «прощавай»
Залишається завжди «ніколи».
28 червня 2010 року
***
Безпомічно малі — будують вежі,
Ховають погляди в залатаних дірках,
І все снують очицями, і стежать:
Коли впаде до ніг убитий птах.
Накинувшись, розірвуть на частини,
Смоктатимуть із жил останню кров…
Лиш голосом невинної дитини:
«Із нами правда, з нами Бог, любов!..»
Безпомічно малі — будують храми
(Хрестом божитись навчені давно!), —
Не зійде Дух Святий зі скла та рами…
Утім, хіба ж Йому не все одно?!.
21 грудня 2009 року
Олександр Трохимчук. Вірші / Філео+Логос (Люблю+Слово): Літературний часопис філологічного факультету Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2010 - #14. - 140 с. - С.60.
Немає коментарів:
Дописати коментар