Наодинці з Ірен Роздобудько
Вже вдруге в Житомирі побувала відома письменниця, журналістка, поетеса та просто чудова жінка Ірен Роздобудько з чоловіком Ігорем Жуком. Перше відвідування нашого міста надихнуло її на написання книги «Зівялі квіти викидають», яка вже була екранізована.
— Пані Ірен, як проходить весь ваш процес творчості?
— Дуже просто і дуже цікаво. Наприклад, ідея книги «Ґудзик» прийшла до мене, коли я їхала в метро і побачила на підлозі відірваний чийсь ґудзик. Здавалося б, що нічого особливого, але я почала думати про того, хто його згубив, які незручності це створює тощо. Це дрібниця, але якщо ти без такої деталі, то і почуваєшся вже незатишно. Взагалі, сюжет починається з дрібниць. І я ніколи не використовую історії, що чую від інших людей. Це якось принципово.
— А з чого почалась ваша творчість?
— З поезії. На мою думку, поезія набагато вища за прозу. У свій час я писала шалено — за вечір йшло десь близько 10 віршів. Але зараз свої вірші не дуже комусь показую. Хіба що чоловіку. Перекладала навіть російською мовою Ліну Костенко.
— Пані Ірен, а Ви забобонна людина?
— Ні, зовсім не забобонна. Коли чогось хочеш, то про це треба говорити вслух і якнайбільше. Я не боюсь говорити про заплановане, бо якщо ти вже сказав, то мусиш це зробити. А моя подруга — Марічка Матіос — навпаки, дуже забобонна. Все тримає в секреті, в собі.
— Як давно ви познайомились з Марією Матіос?
— Ой, дуже давно було. Років 15 тому. Ми пливли по Дніпру від Києва до Херсону на пароплаві. Я тоді працювала радіожурналістом і бігала за всіма з мікрофоном, записуючи інтервю. В той день Марічка мною дуже опікувалась, на той час вона вже була членом Спілки письменників. З тих пір і дружимо.
— Ваша книга «Ґудзик» була екранізована. Хто зняв фільм? Хто в ньому зіграв?
— Так, екранізована. Дія відбувалась в Карпатах, але епізоди знімались під Житомиром. А зняв його Володимир Тихий. У нас з ним уже 2 фільми: цей і «Таємничий острів». Знімались там Вікторія Ісакова, Андрій Панчишин — російський актор з українським корінням, який ще зіграв у фільмі «Украдене щастя», Анна Кузіна — знялась також і в «Зівялих квітах».
— Чим ви займаєтесь у вільний час, окрім літератури?
— Я люблю робити поробки з бісеру. Вишиваю. Вишила десь близько 20 картин включно з вишивкою на светрах. Це для мене своєрідна психотерапія. Але займаюсь цим не професійно — не вмію підбирати кольори.
— Яку пораду дасте для письменника-початківця?
— Потрібно перш за все багато читати. Якщо людина пише, то можна взяти 1 сторінку свого твору і 1 сторінку будь-якого відомого визнаного автора і просто перечитати і зрівняти. Далі виправлятись, уникати різних там повторів, непотрібних слів. Бо коли ти вже поставив якусь високу планку, то наступна стрінка просто мусить бути кращою за попередню. Також можна читати вголос своїм близьким. Так бачитимеш свої помилки. А взагалі, то найкращий шлях в літературу — літературні конкурси. В творчості немає нічого неможливого. Тому якщо чогось хочеш, то дерзай!
І на завершення хотілося б додати власні враження від нашої з Ірен зустрічі. Невисока така світловолоса жіночка з розгублено-щирою посмішкою. Саме таке моє перше враження. І ніякої зверхності у спілкуванні, ніякого пафосу чи чогось подібного. Вона перша простягнула руку при особистому знайомстві. Потім ми зустрілись вже на самій конференції і, помітивши мене, вона заклично помахала рукою.
А я раніш і ніколи навіть не мріяла про нашу зустріч. Дуже даремно. Мрії мають здатність збуватись.
Юлія Карпова. Наодинці з Ірен Роздобудько. Стаття
Філео+Логос (Люблю+Слово): Літературний часопис філологічного факультету Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2010 - #15. - 156 с. - С.154-155.
Немає коментарів:
Дописати коментар