Юлія Демусь. Вірші з часопису &quot;Філео+Лоґос&quot; (&quot;Люблю+Слово&quot;) #16 (2011)

Юлія ДЕМУСЬ

***
Бармен лікує настрій
Кавою чи горілкою.
Я відключаюсь надовго
Разом з моєю мобілкою.
Тиша лякає стінами,
Спати боюся днями.
Все розуміють ті,
Хто володіють знаннями.
Колір затемнення сонця,
Відчай кусає за спину
Ляжу собі у куточку,
Наче маленька дитина.
Чи по коліна у щасті
На підвіконні розляжуся
Я те розказую майстру..
Правду одну, не вагаючись.
На автоматі і стомлена
Як оловяний солдатик
Просто собі наказую
Падати й не вставати.
Чай зішкрібає гіркість
З мого хворого розуму
І від розриву стійкості
Втратила смак свідомості.
Час на годиннику марить
В нього своя хвороба
Вулиці, північ, пари...
Я повертаюсь додому.
На світлофорі три кроки
Сходами у божевільню
Я сьогодні не пяна,
Ні, навпаки, — я вільна.
Бармен усіх лікує
Кавою чи горілкою.
Зі сторони краще видно
Як буває гірко нам.

***
Драбини ставлять у небо — підперті хмари прутами,
І сонце нанизують голкою, і бавляться зірками
Дрижать паралельні виміри, годинник замовк від страху
Весь світ на слонах тримається, слони — на черепахах.

***
Після крапки ще можна все почати спочатку
І лиш потім розставити знаки над і,
Якщо все залишати на півдорозі
То краще все залишити в собі.

Після сьомого неба ще буде щось краще,
Але краще не шукати пригод на голову
І просто вчасно ставити крапки
Там, де їх ще й досі не розставив час.

***
На останньому місці щастя
і на сьомому небі від радості
світ крутився навколо нього
зупинився на станції «Райдужна».

***
Просторова інерція часу
Щось комічне і надто банальне
Не дістати і навіть не вкрасти,
Ззакордону ввезти нелегально.

***
Вухаті будинки на курячих ніжках
Лісами блукають і грають у сніжки,
Підстрибують вправно на правій, на лівій,
Дерева кусають — ну геть подуріли.

***
По трубах іржавих міст,
По сходах старих будинків
Біжать і танцюють твіст
Шалені думки-невидимки.

***
Твій стиль надиктовує часові моду
І фрази звучать веселі
Ні крихти брехні і ні граму втоми
Моя кучерява Мері.

У книжці ліхтариком підсвічу
Де правда, хоч й на папері
І вкотре до тебе я полечу
Моя кучерява Мері.

Абзацними відступами строчить листи
І сни наче каруселі
Про все дізнаєшся найперша ти
Моя кучерява Мері.

Лишається тільки надія одна
Або якесь чудо феї
Щоб завтра до мене прийшла вона
Моя кучерява Мері.

Вже в шафі книжок повен магазин
І драм всяких і феєрій
Та я полюбляю чомусь лишень
Одну кучеряву Мері.

У ліжку зі мною дитячий спогад
У радості номер в готелі
А хочеться бути з тобою поряд
Моя кучерява Мері.

***
Мій годинник не звик стояти,
Час від часу зривався і падав,
На стіні залишаючи слід
Від парфумів або від помади.

Мій диван не звик мовчати,
Турбуватись за нього не варто.
Я читаю на ньому книги,
І буває граю в карти.

Килим мій завжди все бачить —
Я по ньому іду неквапливо
То до ванної, то до вітальні,
То до друзів іду на пиво

Мій стілець із кутка медитує,
Наче є що й йому сказати,
Я частенько до нього підходжу
Не насмілюсь однак сідати.

Білі стіни чекають родео,
Підвіконня скалять зуби.
Вся кімната пахне тобою
Я ніколи тебе не забуду.