Юлія СПІЧАК
Народилась 20 червня 1977 року. Вчилась у гуманітарній гімназії №23. По закінченню Острозької академії за спеціальністю культуролоґія, працює журналістом ґазети "Правда Житомирщини". Автор збірки російськомовних поезій "СтихиЯ".
* * *
Вітер сонце загасив в долонях,
Щоб згорнулась темрява в клубок.
Вибиває марші дощ на скронях -
І стікає в річище думок...
* * *
Мов синій птах я на шляху.
Поперед мене вигравало небо,
Гойдавсь на вітті час -
Все жду.
Позаду мене -
Темінь, темінь.
Півнів охриплі голоси
Озвалися глухим стаккато...
* * *
Розіб'ю душу-скарбничку.
Настромлю на знеболені нерви скалки твоїх думок,
Зліпки твоїх дотиків.
Заварю міцну каву твого погляду.
Смакує гіркота твоєї присутности.
* * *
Я поволі падаю,
Хапаючись за дзвони і кватирки.
Я ще не варта небуття.
Як достигають мої очі. Висмоктують безодню ночі -
Оте вселенське молоко
Закляклу душу -
В сувій ранку.
Спали, світанку!
* * *
Десь безодня,
а тут -
Лише неба край.
Це не пекло,
чистилище,
Чи то -
Рай.
Звідси витекли
всі струмки,
Стерлись контури,
Вилетіли
птахи.
Височить олтарем
Та стіна,
Де рве вітер на шмат
Очі та імена.
Де безсилі примари
Блідих видінь.
Де поставиш
Хрест.
Де відходиш
В тінь.
Юлія Спічак. Вірші: "Вітер сонце загасив в долонях...", "Мов синій птах я на шляху...", "Розіб'ю душу-скарбничку...", "Я поволі падаю...", "Десь безодня..." / Перевесло : поезія, проза, ґрафіка : літературно-поетичний альманах / Житомирський обласний елітарний літературний клуб "Перевесло" імені Олени Теліги ; упоряд.: Руссу Г.В., Левченко О.Ґ., Васьковська Н.В., передм.: Васильчук С.К., післям.: Левченко О.Ґ. - Житомир : видання ґазети "Віче", 2003. - 96 с. - С. 78-79. - (Бібліотека обласного громадсько-політичного часопису "Віче" ; вип. 1)
Немає коментарів:
Дописати коментар