Народилася 1985 року, навчається у школі №24 м. Житомира. Це її перша публікація. "У вільний час, - зізнається дівчина, - люблю читати, слухаю музику, дивлюсь телевізор, розгадую японські головоломки, займаюся спортом. Мене приваблює професія журналіста..."
КРАЇНА МОРФОЛОГІЯ
Одного разу Андрійко повертався додому зі школи, сумний, у поганому настрої, авжеж, а хто буде веселий, коли заробить двійку, а отримав він таку оцінку з української мови.
" Ну не вивчив я правило про прислівник, хіба вже обов'язково ставити двійку? І чому, коли я чогось не вивчу, мене завжди питають?" - так думав Андрій, йшовши додому.
Дома він відразу сів за уроки. Хлопчик зробив усі домашні завдання, крім української мови. Як він не хотів, як не старався, ніяк не міг зрозуміти правило про прислівник. Нарешті Андрійко знемігся й заснув.
І сниться йому, що потрапив він у якусь невідому країну. І чує хлопчик, що хтось гукає його. Андрійко озирнувся, подивився на нього здивовано й питає:
- Хто ти?
- Я прислівник, наймолодший принц короля іменника.
- Де я? - знову запитав Андрій.
- Ти в королівстві Морфологія. Ходімо я познайомлю тебе зі своїми родичами.
Увійшовши у королівський двір, хлопчик здивовано озирнувся навкруги: все тут було якесь дивне, і мешканці були якісь незвичайні. Король прийняв їх дуже ласкаво. Він запитав Андрійка, хто він такий, звідки він, і дав йому декілька порад. Далі прислівник познайомив хлопчика зі своїм дядьком Дієсловом - це був стрункий, гарний, жартівливий чоловік, який не любив сидіти без діла і весь час працював. Потім Андрій зустрів старшого брата Прислівника - це був Прикметник. Він відразу засипав хлопчика запитаннями: "Які в тебе очі? Яке ти любиш морозиво - шоколадне чи фруктове? Якого кольору твоє волосся? Який в тебе ніс?" та багато інших. Так що в Андрійка аж голова пішла обертом. Вони ще довго ходили по королівському палацу, ознайомилися з багатьма частинами мови, хлопчик був у захваті.
Нарешті вони вийшли у величезний сад: "Розкажи мені про себе", - порушив мовчанку Андрійко.
- Гаразд. Я самостійна частина мови, яка ніколи не змінюється, трохи схожий на свого батька, трохи на свого брата та свого дядечка, я виступаю обставиною, рідше - означенням, а ще рідше присудком, - Прислівник розповідав і розповідав, а коли закінчив, спитав хлопчика: "Зрозумів, хто я такий?" "Так, нарешті зрозумів!" - радісно вигукнув Андрій. І прокинувся. Він довго роздивлявся навкруги, не розуміючи, де він, адже хлопчик вже встиг звикнути до своїх нових друзів.
Немає коментарів:
Дописати коментар