Народилася в селищі Новогуйвинське біля Житомира. У 2000 р. закінчила середню школу. Улюблені автори - Анна Ахматова, Марина Цвєтаєва, Олександр Блок, Леся Українка, Жорж Санд, Віктор Гюго і Павло Загребельний. Любить математику, історію, студентка Житомирської агроакадемії.
* * *
Хтось скаже, що мій день -
Наступна ланка,
В намисті звичайнісінького скла.
Що навіть в час рожевого світанку
Фіранку не відсуну від вікна.
Що молодість, як промінь тихо
згасне.
І вже не вдержиться її хвоста.
І скаже хтось,
Що знов прийшла невчасно
Холодна і лиха зима.
Хтось проведе тебе скрізь морок
таємно,
Зігріє, не залишить, захистить?
Звичайний день ще на годинку виріс
І нічогісінько порадити не зміг.
* * *
Знов вимірюю кроками
Самоту, порожнечу.
На питання - кохання
Я почула - приречена.
Ніби доторки виміру
Крізь призму ідилії,
Я кохала невидиме,
Несподівано вирване.
Хтось зігріє теплом своїм.
Я приймаю і вдячна.
Знов вимірюю кроками
Самоту - необачна.
* * *
Я проллюсь на дно твого серця,
Віднайду свій маленький куточок.
Я сховаюсь від нього від ночі,
Самоті не пробивши квиточок.
Я так довго шукала дорогу
До тепла, що зігріє нарешті.
Заховаю душевну тривогу,
Пригорнуся до тебе ще ближче.
Знов безглуздя низаю на нитку,
Божевільно всміхаються мрії.
Ніч чига на відчинену хвіртку,
Відпускаю кульку-надію.
Я не буду осуджувать,
Тихше,
Не сполохай дитину - кохання.
Я проллюсь у скорботніші вірші,
У рожевий відтінок світання.
ЛИСТЯ
Осіннє листя, немов не хотіло падати, завмираючи в повітрі на секунду-дві.
Але хіба земне тяжіння може перемогти хоча б один з них?
А вітер зриває листя, зливає дощем на землю.
Миті божевільної невагомості, миті хаотичного танцю.
І кожен мимоволі проводжає їх поглядом трохи сумним, та хіба це важливо?
Невгамовний, невпинний, безжалісний листопад захоплює в полон очі,
Думки, мить отієї нескінченної вічності, такої, що іноді нудить від її неохопленості і безперервності.
А тут - листя. Сипле золотом на місто чи на місце, там, де ти є і там, де тебе нема.
І приходить почуття якоїсь довершеності, ніби закінчуєш одне коло і
Починаєш друге, а далі третє.
А далі…
А далі жовті кучугури листя десь охайно зібраного, а десь неохайно розкиданого дітьми. Оманливі зорі, що спустились на землю і перетворились на не менш оманливе золото, яке по-справжньому цінять лише діти, а якщо дорослі, то тільки іноді, коли життя уподібнює їх до осіннього листя - зірваного глумливим вітром і залишеного на поталу дощу.
Валентина Налапко. Вірші: "Хтось скаже, що мій день...", "Знов вимірюю кроками...", "Я проллюсь на дно твого серця...". Проза: Листя / Зустріч 2000-2001 : [літературно-мистецький альманах Житомирщини] вірші, зорова поезія, оповідання, новели, драматургія, переклади, графіка, екслібриси / Уклад.: Білоус П.В., Левченко О.Г. ; Післям.: Левченко О.Г. - Житомир : [б. в.], 2002. - 60 с. - [Управління у справах сім'ї та молоді Житомирської обласної державної адміністації ; Житомирська обласна організація Спілки творчої молоді України "Liga ArtiS"].
Немає коментарів:
Дописати коментар