НА МЕНІ ЗАКІНЧУЇТЬСЄ МАЙБУТНЄ
Що є постфутурлїтература?
P.S. Се, що я зараз роблю - не є її виправданнєм.
По-перше:
Вона не має жадного всесвітного значеннє, її не бачать, її не чують, вона там, де до неї нїхто не доколупаїтьсє.
По-друге:
Єкщо здаєтьсє Вам, що Ви її бачите - то Ви її ледь впізнаїте! Вона є тим, чим користуютьсє всї, витрачаючи себе.
По-третє:
Постфутур - цїлїсність усїх в одному. Тому кожний неопостфутуроза - то «паґана людина» більшої частини людства, що нїколи єснувати не буде.
По-четверте:
Зародком постфутуру є кульмінацьє-фїнал, післє єкого усї мовчки встають і масово виходєть з обраzу.
По-пьяте:
Дух постфутуру - се те відчуттє, що залишаєтьсє на сценї по зіграному дїйстві, без живих та мертвих душ: творцїв і споживачів.
По-шосте:
МИ ИНШІ.
-коли у множинї лю-
та що боїтьсє бути дївчиною
боїтьсє показати свою жїночнїсть
я зву а вона відриває
клаптик чужого розуму
то тримає у своїх долонєх
розум слабкий
він намагаїтьсє бути поезьєю
але та що боїтьсє
обовьязково відїрве клаптик паперу
на лю закінчуєтьсє поняттє буттє
твоє тїло торжествує та то уд
а ром уд ар мене
не твоя вина що не почула
лїтера де відчула буква «ять»
що вкрилась у душу де
клаптик забутого розуму
-сє крапка дорівнює вічностї-
лишайте крила на гербарій
півжменї сонця на ножї
коханнє бавить динозарій
лїричних куль наглядачі
ти хочеш встигнути liebити
собачка виє на весну
людину панїки створити б
у цей апофіґей всьому
-\-
Злих людей дурнї люди
Дарують менї.
Для людей маю душу.
-\-
Ф О Р М А +
Ф О Р М А –
З М І С Т ?
-\-
Я вбила
на долонєх снїг.
Збагнула світ.
-\-
| |
Я хотїв сказати
чужими словами: «паралельно!»
-\-
«Я – падло»
зробив тобє западло
потїм
попрохав
прощеннє у
падре…
Я був
праведний!
-\-
Вживлюймо тїло
реформ
у труби,
клапани,
мьязи
громадських сердець.
Лїзьмо у секс голлївудської пупи!
Гей маґазини
ресторани
кафе-бари
ламайте підвали
сїрого устрою
виродків міст!
Серце схвильоване лїзе в екрани –
ти – рекляміст!
Добре
громадо
вмерзаймо в базари…
Ноги,
кістки,
дїтороднїсть
під скальпель!
Згинаючись пальцем
даси кілька крапель?
-\-
Закон України. Наказ.
Кожного забезпечити:
дїтей – манною кашкою;
матерів – дїтьми з манною кашкою;
батьків – дружинами з дїтьми, що забезпеченї манною кашкою
на базі
нормативно-правової бази.
(павза)
Указ президента…
Постановляю:
усїм по сприянню;
молодим по напрємках;
живим по соцїуму;
тощо.
Живи консорцїум!
До ґенералїв, до ґенеральних, до навчальних
загальнї положеннє
Витєг
Роздїл
Постатейно
Повноваженнєм ідейних
Виключно законами України
права і свободи
ґарантьї прав
обовьєзки тощо.
Поет O. Ґ. Л.
м. Жито., 13 лютого 2002 року
за № фіґ зна єкий.
-\-
Кожного нагородити поцїлунком
від Веронїки,
через Маґільду,
в честь Валентина Святого
і свята – на честь і славу
народженнє!
Кожному в серце по букету щастя.
Кожному в очі полумьє свічки.
Маємо нїчку
не демонїчну
царства ідей і молодости.
Хтось каву, хтось мьяту,
хтось щось з виноґраду
дарує усїм –
в унїсон
урбанїстичности – лїрику.
Спрацював поцїлунок з Америки!
Нїка із Еуріки.
-поезья-
Я не прикрашаю життє –
це не новорічна єлинка.
-\-
обличчє рук говорить із вустами
тут инша ситуацья зі світлом
я можу забезпечити любовью
або піти до горщика з попсою
з підлоги визирає серце кволе
знебарвилисє квіти із очима
бери подарунковий псевдоспокій
і подих нїжний за плечима
ти маїш влучно чути тишу
заходиш в неї єк у тостер
смакують подиви колишнє
а серце хлюпає од вишень
збоченнє (p.s.)
ти маєш влучно сполохати тишу
ти чуєш рознїжений збуджений тостер
смакують поети на подив колишнє
і серце хлюпоче смакуючи вишнї
-\-
та що пахне ванїльним цукром
і ходить у соромьязливій сорочцї
проходить повз мене
і дихає
лїтом
-\-
єк сомнамбула за нами
ходить чорт у множинї
він помножує за нами
ми за нами
ми
на ви
-\-
Над теоретичною частиною містя
синїють чорнї кажани.
Пане Ікс не будьте хрестиком
на межї хорого популїзму!
Поцїлував її в « »,
« » лишень-то й залишилось.
Для мене: що коханнє, псевдос-Х –
єдин великий стадїон.
І взагалї, про-фан я у футболї!
Мій гаманець частина тїла.
Хтось має десь щось загинати!..
Вбивати сало?
Вбити сало! Вбити сало!
Із ноткою веселою протесту
москалика я звабив у собє…
Убив москалика в собє.
Убив …оскал… я у собє.
Москалик чує соловьїв…(про
Хай голївонька не болить!
Оптимістичнї обставини.
Судома пальця ухопила
між другим й третїм:
емоцїйно. Червонїє
смак поєднань. Як,
культурно ви дозволите?
Механїчний олївець
із родзинкою
виголошує мету подолання:
«Головна моя мета – подоланнє…»
«Головна моя мета…»
поцїлувати жабку.
Ти спрямований чудово:
я тебе сприймаю з жартом
і з почуттєм гумору.
Компактно мислиш.
Вибачай! Робота не завершена!
Перезапустїть компьютер.
Емоцїйно! Вбити сало.
-\-
на дорогу вийшла блїда
дївчина
думала пізно
приблизно
2002-руга трьохсотка днїв.
-намальований ґуру із книжкою
«фїґня»-
ромцеві zдорику
у продажї міфїчна літьєтура
читабельною визнана «фїґня»
сю книжку зафїксовану на ґурі
долає вправами фїґляр
купуйте книгу нашого стотїлтє
фіґню шанують шальки терезів
купуйте лїцензійне божелївлє
усесвіт заохотивсє на здїр
-нульова поезья-
-03- напередоднї почуваннє буває
раптом звичайнї свідки
тїлом байдуже голос зберігає
лїнїя профїлем на нитках
сорочки непомітної світло
радїсть коран довгі вустами
злїплене це невідьємно лїниве
хитрим кроком камінь долинає
-02- буднї копійка номіналом порух
усе годинник слїв лїпити снїгом
часто суспільство ручка хоче
інтелект капельдудка саммітом
поле вибуховість маґнїт гратись
забудькуватїсть чує шкіра аркуш
чутлива напередоднї палїтурка дива
дихай через форма буравчик
-01- очима душа сонце ходить
босий вранцї пише звичка
нехай просто не бігати
у час коли вином причащаєтьсє
-00- космодром постпозицья продряпає
випитувач хронїка виконає
сумнївів єрлик базуєтьсє відїпне
відданїсть опломбовування файла
-\-
Квадратами дивлєтьсє
футу-ристичнї ікони
душа усвідомлює час
Мій Бог су-час-ний-Є
ХРАМ
у квадратах душ
-Urban’їстивне-
Ірена Радзивілл
Піду я збирати пилюку
з асфальту
для чаю.
Змакуйте!
Вам хЛорку?
-\-
С. Рокитенець
Рокитенець –
танець рук, років і раків…
рок-тїнейджерів, що палець
показали на стїлець…
Грюкіт кроків, грюкіт ери…
Рокитенець! Рокитенець!
Рок і перець. О-кей лев-ець…
В біолоґьї тїлець –
ець-ець-ець…
Маєм довгий покрівець –
ець-ець-ець!..
Покрівцї у-у-зять!
Раз-два!..
Покр-рівцї на-тє-гнуть!..
Раз-два-три-чотири-пьять-шість-…
(Минає вічнїсть)
-\-
стулю я
стелю-я
лаю-лї-лаю я
на ю
лїю-лї я
стулю я
стелю-я
тулю лї я
лаю-лая
лї я-села
стулю я
стелю-я
со-ла
со-лалїя
-пададжоджїчна помьїлька-
поговьорьї зі мньою асвьяльця
я хочу почуцьї цвьїй гольос
нявьїщо бажацьї пракрасньї
кольї цьї цяк бльїзько цяк порьяд
нявьчай рьозуміцьї цвьїй скрьягіць
я вь сцьїнях хольоднього мьїсця
сгорьньїсь як вь скрьїжалях нябасньїх
цьї порьяд цьї завьждьї базпачньїй
-\-
мольїцьовьньї обрьязьї
бажаюць буцьї
і я порьяд
-\-
Я божеволїю –
читаю вголос свої думки.
-\-
Силїконові люди
бажають щастє, єк причастє,
але
долє
загинає
дулю.
Дуже
любить
нас!
На часї вічнїсть.
-\-
І.
Я хочу прокинутись уранцї
і зробити тобі каву,
але вона з вчорашнього ранку холодна.
Кохана, ти мертва?
Завтра тебе чекатиме мертва кава.
ІІ.
Мертва кава пахне спогадами про тебе.
Отруюю себе думками.
-\-
Я боюсь поцїлувати квітку
і збожеволїти.
-\-
Манїєк вийшов на дорогу
і вирізав душу
із паперу.
На асфальтї лежав труп витинанки.
-моє постфутуристичне-
Ви кажете:
“На менї зупиняєтьсє годинник”.
…На менї зупиняєтьсє час.
Олег Левченко. Останнїй zошит постфутуриzму: поетичний збірник / рецен. Мистецька ґільдія «Nеабищо». - Житомир : бібл. Мист. ґільд. «N», випуск 5, 2003. - 56с. - ISBN 5-7592-0645-Х
Немає коментарів:
Дописати коментар