Наталя СОБЕЦЬКА
ОСІНЬ
Осінь панує на дворі,
Грає дощем по вікну.
Завжди мене надихає
На сльози безглузді в раю.
Я сумовито вглядаюсь
В сіре холодне скло.
Листя сумне опадає
На чорну землю
Дитинства мого.
Можливо, чи завтра, чи скоро
Покину домівку свою.
Дорослості ще не маю,
Дитиною я помру.
Наталя Собецька. Осінь (вірш) / Філео+Логос (Люблю+Слово): Літературний часопис філологічного факультету Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2004 - #6. - 52 с. - С.28.
Немає коментарів:
Дописати коментар