1988 року народження, учениця 9 класу Кремнянської ЗОШ Лугинського району.
Зима 2004
Зимовий ранок загляда у вікно,
Іскриться сніг, немовби діаманти.
І серед цього скорого світанку
Видніє він, зимовий тихий сон.
У цьому сні, немов би самоцвіти,
Знаходяться чудові літні квіти,
У сні є трави і птахи дзвінкоголосі,
У сні є ранки, скупані у росах.
У сні є бджоли легкокрилі…
Тепер же – зимні заметілі.
Тепер зима. Холодні дні і ночі,
І сон землі лиш паморочить очі.
Зв’язок через віки
Давно вже відшуміли в даль забуту,
Давно спустились в Лету ті роки,
Коли зв’язали нам з тобою руки,
Міцні й водночас лагідні нитки.
І сталось це в далекий час древлянський,
Як ти, Лугинщино, свята земля,
Леліла в лоні рід мій ще поганський,
Як матінкою предкам ти була.
В той час була безтілим я творінням,
Витала десь далеко в вишині,
А зараз через Неба повеління
По нитках предків я спустилася сюди.
Ну, а тепер вже ми з тобою нерозлучні
Пов’язані на довгії роки…
І гірко плачу я в своїй розлуці,
Коли мій дух не в рідній стороні,
Хоч ми пройшли удвох іще замало,
Хоч мріє ще наш розквіт вдалині.
Я з гордістю навіки пам’ятаю:
Лугинський край – мій батько у житті.
Майбутня осінь мого краю
Золоті пелюстки літа
Тихо падають, мов сніг,
І, волошками зігріте,
Жито стелиться до ніг.
Одцвітає, мов троянда,
Серпень зоряним дощем.
І незнана осінь-барва
Ніжно золотить усе.
У повітрі пензлик літа…
Та, на жаль, мине той час,
І осінні самоцвіти
Легко огортають нас.
Немає коментарів:
Дописати коментар