Вирій
Усім загиблим
та постраждалим від аварії на ЧАЕС присвячується
Мій незбагненний вічний щем.
Де тиша обрій підіймає,
Скидай свій одяг під дощем.
В ночі лиш дотик і бажання.
Та спокій болю долілиць.
Твоє загублене страждання
Одне на всіх глухе «колись»...
Твої дерева - руки смерті.
Твій вітер - чорний фараон.
Зірки - як очі непродерті,
Сестер мовчазних легіон.
У пошуках волі - надія,
Твоя і моя нескінченість
Едем, перетворений в вирій.
Доля
Вздовж вулиці йшла дівчинка з цеглиною. А так все було добре -неділя, банний день і таке інше. Вулицею йшли люди в черговому порядку, у яких все було гаразд. І йшов, падав сніг на жовті черевички. Серед пляшок та павуків спав сторож з пиріжком у руці. Якби він не спав - то їв би. А якби не вмер, то спав би серед пляшок і павуків з пиріжком у руці далі. А все - дівчинка з цеглиною...
Сергій Мельничук. Вірш: Вирій. Проза: Доля / Неабищо : поетичний збірник / Ред.: Михайло Жайворон. - Житомир : Житомир [видавництво], 2002. - 20 с. - С. 18.
Немає коментарів:
Дописати коментар