Богдан Горобчук. Вірші: Годинникар, "роzвеzяю себе по асфальту...", Сюркава тут, "деінде десь...", Майстер

Богдан ГОРОБЧУК 

Народився 4 червня 1986 року у м. Житомирі. Провчившись у СШ №33, нині закінчує навчання у технічному ліцеї при Житомирському державному технолоґічному університеті. Переможець багатьох олімпіад з обласних та всеукраїнських змагань. Переможець обласного відбіркового туру Всеукраїнського поетичного конкурсу "Молоде вино" (2002 р.). Ґрафіка Богдана прикрашає багато збірок авторів бібліотеки "Мистецької ґільдії "Nеабищо". Автор збірки поезій "Книга Дослідів" (2002 р.).


Годинникар

Люблю копирсатися годинами
у купах беzладно zвалених
пухнастих митей
а потім днями сидіти
zвісивши босі ноги у прірву часу
Люблю роками блукати
горами і долинами циферблату
zішкрібаючи пил
z секундної стрілки
щоб та не zупинила своєї ходи
Люблю тисячоліттями лежати
підклавши руки під голову
і zосереджено вдивлятись
у беzперервно-вічний рух Чумацького Шляху
а ще Люблю дихати часом
а коли набридне  -  поzіхати в кулак
і короткоzоро примруживши очі
дивитись на сонце
я  -  годинникар
і ніщо не відбере у мене
насолоди життям...


* * *

роzвеzяю себе по асфальту
нехай рефлектори фар
освітять! чи
освятять!! мою надубивчу
усмішку..
спіткніться об мене
пані
чи то пак
даруйте!..
панно!..
маю для вас сюр-приz!
усмішка...
від вас вимагаю!
ось!.. осьо-сьо-сьо...є!
до чого ж у нас схожі
усмішки!
усі ми однакові
усі ми єдині
в цьому переповненому
асфальтом вимирі
в своєму
zаасфальтованому вигляді


Сюркава тут

беzперечно між тут і там
є якийсь невловимий ніякими
надчутливими радарами ультраzв'яzок
ось zдавалося б ти сидиш
тут
п'єш невідому нікому
навіть тобі самому суміш
кави пива і лавандової олії
а там
щось відбувається і щось
невидимим
тягарем тисне на твої міzки
та так що zдається тобі та сюркава
не сюркавою а цікавою кавою
і вzагалі усе що є тут тобі zдається
боzна чим але тільки не тим
чим воно є насправді і дійсно воно так
бо те що відбувається
тут
воно нічого і не відбувається воно так собі
намагається відвернути твою увагу від того
іншого такого далекого і недоосвідомленого
там


* * *

деінде десь
в районі свічки
на площині столу
стоїть і ваша тінь
поряд із мільярдами  мільярдів
інших тіней
і їй так хороше там
світло і тепло
і не треба їй
іншого раю


Майстер

займаючись клонуванням Хрестів
у тому сірому
скелястому будинку
хоче майстер досягти
надмайстерности створити Хреста -
шедевра Хреста
найдовершеність
але дзуськи
нічого не може
скособочивши скривлену спину
над мертвими дерев'яними очима
Ісуса вирізає терновий вінок
а виходить [дермовий інок]
скосивши очі до різця має
відтворити Христове тіло
а виходить [Хренове діло]
так
сіючи усюди бруд і сміття по світу
щомиті працює майстер вічним різцем
з пісочним хронометром замість
алмазного леза
клонуючи і клонуючи Хрести
забиваючи їх терновими гвіздками
в серця людей
але не приживаються ці Хрести
гинуть або
перетворюються в бридких покручів
а майстер працює вічно
та чи вдасться йому повторити
свій перший шедевр
він - єдиний [?] !

Богдан Горобчук. Вірші: Годинникар, "роzвеzяю себе по асфальту...", Сюркава тут, "деінде десь...", Майстер / Перевесло : поезія, проза, ґрафіка : літературно-поетичний альманах / Житомирський обласний елітарний літературний клуб "Перевесло" імені Олени Теліги ; упоряд.: Руссу Г.В., Левченко О.Ґ., Васьковська Н.В., передм.: Васильчук С.К., післям.: Левченко О.Ґ. - Житомир : видання газети "Віче", 2003. - 96 с. - С. 28-29. - (Бібліотека обласного громадсько-політичного часопису "Віче" ; вип. 1)