четвер, 26 квітня 2018 р.

Ірена Радзивілл. Вірші: Вступ, Пережите (думки в прозі), "Крізь століття і простір..."

Ірена РАДЗИВІЛЛ 

Народилась 11 травня 1982 року. Навчається на філолоґічному факультеті Житомирського педаґоґічного університету ім.Івана Франка. Надрукована у часописі "Філео+Лоґос", колективних збірках "Першість" (як Ірена Криворучек), "Неабищо", літературно-мистецькому альманасі Житомирщини "Зустріч 2000 - 2001". Друкувалась у періодиці. Має підготовлену до друку збірку.


Вступ

Коло. Вогненне коло.
Посеред замерзлого світу.
Лицемірного, мов Люципер.

Палає невчасно навколо нас,
Мов руки воїнів - не розімкнеш.
І кожен спалах - невпинний Час,
Що знищує льодові стіни меж.

У Темній залі, де вічність - мить,
Палає те коло для нас обох.
Зігріє, врятує і захистить
Те, що колись вигадав Бог.

Танець химер і крики,
Тіні згаслих світів,
Очі за колом - дикі.
Та мерехтіння факелів-днів.

Танок одвічний Темних;
Шабаш - то дикий Світ;
Жахи - невпинно даремні -
Все це змішалося в келиху літ...

Коло. Вогненне коло.
Посеред замерзлого світу.
Лицемірного, мов Люципер.

Все зникло, минулося, ніби сон:
Розвіялись жахи у попіл, у пил.
І душі, як завше,
(тепер в унісон)
оточують сотні подібних кіл.


Пережите
(думки в прозі)

Полум'яне моє серце, переливається - міниться, іскриться осіннім Вогнищем.
П'янкі пахощі
Жовтого листя
Всихаючої трави
Мертвих квітів
І зоряних сліз
Наповнює Душу по самі вінця.
Десь. Лунає втрачений кимось,
Нестриманий нічим
Сміх.
Лину до тебе.
Знову
Подумки
Пошепки
Горнуся під твої крила, немов злякане немовля.

Виливає дощами незримими
Мій біль
Мій смуток
Мій усамітнений неспокій
Та вперте небажання жити.

Хтось сказав, що Природа відроджується навесні?
Можливо.
Але живе насправді лише наприкінці літа,
Яскравою квіткою вогню
(чи пролитої крові Авеля?)
відцвітаючи
на швидкоплинній неминучости нашого Буття.
До самотньої моєї душі линуть ноти -
Не хочу їх записати,
Щоб не злякати
Цей вир образів,
Звуків, спогадів - малюнків
На тлі підсвідомости...
Дивні у мене ґлюки.

* * *

Крізь століття і простір,
Крізь страждання і біль,
Ми шукаємо острів,
Де все складно і просто...
Тільки б стало нам сил!



Ірена Радзивілл. Вірші: Вступ, Пережите (думки в прозі), "Крізь століття і простір..." / Перевесло : поезія, проза, ґрафіка : літературно-поетичний альманах / Житомирський обласний елітарний літературний клуб "Перевесло" імені Олени Теліги ; упоряд.: Руссу Г.В., Левченко О.Ґ., Васьковська Н.В., передм.: Васильчук С.К., післям.: Левченко О.Ґ. - Житомир : видання ґазети "Віче", 2003. - 96 с. - С. 72-73. - (Бібліотека обласного громадсько-політичного часопису "Віче" ; вип. 1)

Немає коментарів:

Дописати коментар

Людмила Золотюк, Галина Левченко. Коли «Бридкий» не бридкий (відгук на виставу). Стаття з часопису "Філео+Лоґос" ("Люблю+Слово") #16 (2011)

Коли «Бридкий» не бридкий Коли: 29 грудня 2010 року, о 18:00. Хто вчинив:  Молодіжний театр «1-а студія» . Ролі виконували: Світлана Полі...