Георгій Скиданчук. Вірші: В'ячеславу Чорноволу, Незабутня подія, Заметіль, Україна

Георгій СКИДАНЧУК

Народився 6 травня 1924 року в с. Чигирях Коростенського району Житомирської області в сім'ї селянина. Учасник Великої Вітчизняної війни. Після тяжкого поранення став інвалідом. Закінчив Київський автошляховий інститут (1950 р.). Працював у Росії - зводив разом з багатотисячним колективом Куйбишевську гідроелектростанцію. З поверненням в Україну (1963 р.) працював директором автопідприємства, зам. начальника обласного управління автотранспорту. Автор шістнадцяти поетичних збірок Самвидаву, офіційно видано три поетичні збірки "Вихри самозбудні" ("вид. Дар", 2001 р.), "Наодинці з душею" (вид. "Житомир", 2001 р.), "Без сонця" (вид. "Дар", 2002 р.), в які увійшло вибране.


В'ячеславу Чорноволу

Доходить гук його до серць
Знедолених,
До українців.
Крізь тюрми йшов,
Ставав на герць
З домашнім катом і чужинцем.

Одна з сторін його життя -
Від пагубних пліток відбитись,
Домігся в справах набуття
Він України славний витязь.

Він є народ, бо потерпів,
Тому рубіж бере - з народом.
Впадають яничари в гнів,
Як хтось виборює свободу.
Злиття уміння і знання -
Це кращі риси Чорновола.
Плітки про нього - маячня,
Лжа неприкрита,
Чиста,
Гола.
29.12.97. - 06.04.98 рр.


Незабутня подія

Чужий, на вечірній дорозі
Один я - таке відчуття.
Говорить душа у знемозі,
Коли є любов до життя.
Дороги на вишкіл,
На звагу,
Дороги ціною у вік.
Якійсь не даси переваги,
Якщо є на неї зорік.
І думка мету супроводить,
І завжди щось вабить нове.
В душі, десь на самому споді,
Незбутня надія живе.
Без неї немає дороги,
І мертва без неї мета,
Дістати яку неспромога;
Любов до життя непроста.
11.04.98 р.


Заметіль

Заметіль по долу котить,
Без доріг біжить зима.
Засмутивши всі широти,
Суне з півночі пітьма.
Вітер водить хороводи
Хмар в безмежній сивині.
Щастя й долі без Свободи
Не достукатись мені.
Забарилася Небога,
І, на жаль, замало літ
У людини, що з порога
Бачить лиш похмурий Світ.
Як до сонця дотягнути
Й сили всі зібрать в кулак?
Збережу в умовах скрути
Й страху до Свободи смак.
Похилюся сивиною
До Тараса спраглих піль.
Над моєю головою
Крутить, крутить заметіль.
Воля мчить у темінь ночі,
Воля щему зазнає,
Бо у серці, що стукоче,
Острівець Свободи є.


Україна

Обабіч шляху битого й стежин,
Обабіч рік і лісових насаджень
Ця широчінь  -  блакиті вічний плин,
Ця широчінь із сонця, степу й вражень.
Ти непокваплива,
Вся із вагань,
Спокійна й тиха,
Мов ставок у вербах,
Для радощів людських
І сподівань
Злилися кольори землі і неба.
О широчінь!
Покірна, запашна,
Стоїш під сонцем соняховим дивом.
М'яка і співчутлива, як весна,
З'являєшся дівчатком чорнобривим.
Люблю твій погляд,
Усмішку,
Вуста...
Слова твої, кристали правди, бачу.
Яка складна ти долею й проста!
Я відчуваю кров твою гарячу.
Одне дитинство,
Молодість  -  одна,
У душу їм ти зоряно запала.
Веселкою і літеплом хмільна,
Для себе щедрости й терпцю надбала.
Пригніченість,
Досада й сум.
Нудьга  -
Усе твоє, як власне, передбачу
Ах, доля!
Зла чи добра  -  дорога.
Буває, радуюсь,
Буває, плачу.
Терпляча,
Не настійна в боротьбі,
Жила багато-бідно  -
солов'їно.
Такій і сповідатимусь тобі.
О  -  рідна широчінь,
Моя Вкраїно!

Георгій Скиданчук. Вірші: В'ячеславу Чорноволу, Незабутня подія, Заметіль, Україна / Перевесло : поезія, проза, ґрафіка : літературно-поетичний альманах / Житомирський обласний елітарний літературний клуб "Перевесло" імені Олени Теліги ; упоряд.: Руссу Г.В., Левченко О.Ґ., Васьковська Н.В., передм.: Васильчук С.К., післям.: Левченко О.Ґ. - Житомир : видання ґазети "Віче", 2003. - 96 с. - С. 77-78. - (Бібліотека обласного громадсько-політичного часопису "Віче" ; вип. 1)