Ось Ви і познайомилися з творчістю "перевеслян" (членів клубу "Перевесло"). Можливо, Вам довелось подивитися на літературу зовсім по-іншому, з погляду пересічного українця, і замислитися над звичними і цікавими речами, що
живуть, охоплюють і презентують цією книгою літературне життя Житомирщини.
Так сталося, що здобуття незалежности,
фактори, викликані з'явою на світ заборонених радянською владою літератури, критики, громадсько-політичного життя часів Української
Народної Республіки, армії січових стрільців, воєнними химерами початку ХХ сторіччя - все це зродило прагнення згуртовувати і активізовувати національно-свідому інтеліґенцію в Україні зі здобуттям Незалежности. “Перевесло" в 90-х роках стало виправданим явищем громадської діяльности на теренах Житомирщини.
Життя клубу “Перевесло” почало своє існування при друкованому органі Житомирського крайового осередку Народного Руху України - газети "Віче". Від неї, безпосередньо, залежало і залежить майбутнє клубу. Галина Віталіївна Руссу була ініціатором з'яви на шпальтах “Віче" поетичної рубрики, яка згодом стала періодичною, це спонукало заснувати клуб "Перевесло". Хрещеним батьком став головний редактор ґазети "Віче” Святослав Карпович Васильчук, саме з його вуст клуб було названо "Перевеслом" (колоссям, що зв 'язують у сніп, збирають у ціле
тільки-но зібраний врожай майбутнього хліба). Саме із таким символічним звучанням почали літературну ходу поети-початківці.
Звісно, не всі починають писати у молодому віці, тому клуб на початку своєї діяльности, об'єднуючи усіх небайдужих до українського поетичного слова, певний час носив назву: «Клуб поетів-початківців “Перевесло”». Час швидко збігав, уроки з вивчення літературних правил вичерпалися і за пропозицією Евеліни Кучеренко надати клубу ім'я Олени Теліги, було узгоджено
йменувати засідання «Літературно-поетичним клубом "Перевесло” ім. Олени Теліги». Саме з таким ім'ям клуб жив понад 11 років. Галина Віталіївна Руссу (голова клубу з 1997 по 2002 рік) згуртувала 2000 року понад 30 членів нашого літературного осередку. У альманасі представлено 69 авторів, усі вони є безпосередньо або частково причетними до життя клубу, хтось регулярно відвідує засідання, хтось хоч раз мав можливість завітати під кінець робочого дня, щоб презентувати себе "перевеслянам", залишити власні твори, хтось підтримує зв'язок листуванням через редакцію ґазети "Віче", комусь доводиться потрапляти у невимушене життя "Перевесла" за межами засідань. Багато хто стає причетним до організації. Усі автори були і залишитимуться достойними того, щоб бути надрукованими. Може когось оминули увагою на сторінках альманаху, але це тільки з миролюбних почувань до дитинки-поезії, яку ще потрібно виховувати.
Упорядкування та редакторську роботу над альманахом починала здійснювати Галина Руссу, коли готувала перший варіант цієї книжки. На жаль, його ми не змогли віднайти після траґічної події - раптової смерти пані Галини. Довелося розпочати работу по підготовці альманаху майже з нуля - з авторських рукописів та правок, що здійснювала пані Галина на полях та іноді повністю переписаних своєю рукою творів.
Сказати чесно, пані Галина любила віднаходити слабкі місця і їх одразу ж правити. Найулюбленішими темами Галини Віталіївни при відборі творів до альманаху ставали патріотична лірика, духовна, пейзажна. Експериментальної поезії вона чомусь уникала. Так як відбір (упорядкування) продовжив здійснювати я та нинішній голова клубу, ми не оминули своєю увагою тих речей, що розширюють уявлення про поезію та літературу загалом. Тому ця книжка стала справжнім відображенням настроїв нашого осередку. Деякі з опублікованих у цьому альманасі
творів були свого часу представлені окремими та колективними поданнями у складнях (міні-збірках).
Для мене ця книжка є чудовим віддзеркаленням постійного пошуку свого літературного "я" у переломному часі кінця ХХ - початку ХХІ століття, у переломному часі нашої духовности, моралі, цінностей, українського менталітету.
Можна сказати, часи футуризму дійшли до апоґею: своїм руйнуванням, насадженням нового світогляду (маю на увазі радянського)! Настали часи Постфутуризму, (часи, що почалися після “майбутнього”, - обіцяного «вождями усіх часів і народів»...). На мою думку, це де в чому зачепило й ”Перевесло".
Важке колосся, зібране один до одного тугим перевеслом, стало у нашому краї зачатком нового майбутнього літературного хліба, що у культурницькому процесі є вирішальним предметом у Святій вечері Слова нашої Нації (даруйте за такий сакральний образ). Твори цієї книжки пройняті запахом зібраного врожаю, любов'ю, відчуттям перебігу часу та великих змін. Більша частина творів є тематичними і допоможуть у професійній роботі будь-якому орґанізатору-сценаристу. Саме любов до землі, на якій ти виріс, став на ноги, пішов у життя, виховує в нас того українця, який невідомо з якою національною ідеєю живе у світі. Але ж національна ідея (хоч і називатимемо її свідомістю) - це той хто любить ту ж саму землю, на якій виріс, є тим ким себе до неї відчуває!!!
Якось вічність любить заходити у відчинені двері реальности й говорити не тільки мовою поезії, але й мовою подій... Супроваджуємо себе у вічне майбутнє, відкидаючи гадку, що ми смертні... маємо колись говорити із самим Богом...
По смерті Галини Руссу обов'язки голови клубу лягли на мене. Звісно я, "не ликом шитий“, критично оцінивши ситуацію, збагнув: «Хто, як не Ми, є елітою?!» З травня 2003 року наш осередок є «Житомирським обласним елітарним літературним клубом "Перевесло" ім. Олени Теліги». Ми є ті, хто свято береже пам 'ять про речі, закладені на початку літературного життя "перевеслян". Звісно, ми якісно інші, але головне - національно-свідомі, небайдужі до усього, що діється у літературно-культурному житті України.
Маю за плечима не одні тільки літературно-громадські зобов'язання, тому за моєї ініціативи з нинішнього (2003) року клуб очолює Наталя Шеремета (Васьковська). Жіноче начало осередку, починаючи від іменування клубу Оленою Телігою, першого керівника - Галини Віталіївни Руссу, спонукало мене зупинити увагу на цій чарівній жінці, чудовій сестрі, матері, тій, що орґанізовує прекрасні поетичні театральні постановки і згуртовує так, як належить тільки жінкам.
Наталю, бажаю тобі доброї та приємної орґанізації!
Мені тільки залишається побажати усім Вам літературного здоров'я, світлих хвилин у хиткому часі реформ і демократії, що спонукатимуть Вас на маленькі та великі Відкриття у величному житті Мистецтва. Будьмо!
Олег ЛЕВЧЕНКО,
голова Житомирського обласного елітарного літературного клубу “Перевесло"
імені Олени Теліги з 2002 по 2003 рік.
Олег Левченко. Післямова / Перевесло : поезія, проза, ґрафіка : літературно-поетичний альманах / Житомирський обласний елітарний літературний клуб "Перевесло" імені Олени Теліги ; упоряд.: Руссу Г.В., Левченко О.Ґ., Васьковська Н.В., передм.: Васильчук С.К., післям.: Левченко О.Ґ. - Житомир : видання ґазети "Віче", 2003. - 96 с. - С. 93-94. - (Бібліотека обласного громадсько-політичного часопису "Віче" ; вип. 1)
Немає коментарів:
Дописати коментар