середа, 21 березня 2018 р.

Вікторія Дем. Вірші: Мамлюки, Бракороби, Кому - що, Обідрали, Громадська думка, Заздрощі

Вікторія ДЕМ

Народилася 11 вересня 1934 року в селі Озерах Брусилівського району Житомирської області. Закінчивши Житомирський педінститут ім. Івана Франка та Житомирське музичне училище ім. Віктора Косенка, працювала вчителькою. Нині мешкає в м. Житомирі. Друкувалась у місцевій періодиці. Авторка книжок "Великоднії дзвони" (збірка віршів та прози), "Люстерко" (збірка гумору, вид. ґаз. "Місто", 2002 р., ) також окремими книжками п'єси "Щастя", "Доля", "Небесні гостинці", "Два крольори", "Гурачок", "Місісіпонька" ( вид. бібл. "Nеабищо") . 


Мамлюки

Куди це щез будиночок,
Де Ольжич народився?
Га? Може, дім утік од нас
Й за морем приземлився?
Бо в нас-таки, хоч сядь та й плач,
Не діждешся ремонту,
То дім собі шамуль-шамуль -
Й злиняв за горизонтом.
Дивується поет з небес:
- А щоб той мер упився! -
Ну хоч би позначку лишив,
Де я на світ з'явився...
Зате у місті мамлюки
Давно звили кубельце,
Довженко, Ольжич - "тьху" для них,
Їм - лиш би сало з перцем.
Мовчить громадськість, як німа,
Дріма еліта в міражі,
Святині Ольжича нема -
Там вже кайфують гаражі.
Лютий 2002 р.


Бракороби

Дізнався я, що в Моцарта-творця
Тому мелодії лились дзвінким потоком;
Що не цурався Амадей винця
І келишок тримав напохват збоку
Узявши тую думку за взірець.
Притурив я "шампани" пляшок зо сто,
Сів за рояль, заклав за комірець
Та й оперу почав, готовий доста
Питво скінчилось, в опері  -  фінал,
Поніс її до Спілки гордим левом
Там підняли на сміх - Оце ориґінал!
Нам вуха геть порізав диким ревом.
Я голову ламав: - Чому така невдача?
Винце ж я попивав, А музика  -  осляча...
Нарешті правду відкопав:
Продукт неякісний вживав.
Не вміють в нас сучасні винороби
Путящих вин створити. Бракороби!


Кому - що

Чоловіченьку, проснися
Та навколо подивися:
Одяглось жіноцтво в шуби,
Понаприндювало губи.
Я ж в старім пальті зіпаю,
Хоч мужчину в хаті маю.
Як не втнеш мені дохи,
Ми навіки - вороги!
– Заспокийся, Ксеню люба,
Завтра буде в тебе шуба,
Модна, довга аж до п'ят...
Мені ж взамін - жени "Фіат".


Обідрали

Таня ходить по кімнаті,
злістю закипає:
Вже півночі, а Романа
й досі ще немає!
Мабуть, знову до любаски
стрибнув милуватись,
З'явиться - того бульдога! -
не впущу до хати...
За годину в предпокій
дзінь-дзінь-дзінь! - тихенько,
Тоня кинулась змією
до дверей хутенько.
Спершу глянула у вічко:
- Діво ж моя мила! -
На площадці стоїть Рома...
в чім мати зродила!
– Ага! - крикнула дружина, -
славно догулявся?
Іди ж туди ночувати,
де і роздягався!
Чоловік простяга руки:
- Не був я в кумасі,
Це мене так обідрали
в податковій касі.


Громадська думка

Усюдисущий журналіст,
непосидющий зрання,
До перехожого прилип
з нагальним запитанням:
– Шановний Петре Іллічу,
вже незабаром свято:
Нового президента ось
ми маєм обирати.
Признайтесь всім, не боячись,
кого б ви привели до трону,
Кому б сказали: Друже мій!
Ти чесно послужи Закону?
Петро замислився, відтак
підняв до неба очі,
Губами цмокнув, облизавсь
і відповів охоче:
– Отак-ото помізкувавши,
на душеньку гріха не взявши,
Віддав би зразу голос я
за Джона Мілтона,
чи Білла Клінтона -
така позиція моя!
Щоби, прикинувшись уранці,
себе відчуть американцем,
Хоч раз - бадьорим і сміливим,
хоч на один деньок щасливим!
Тут запитальник посміхнусь,
убік відвівши мікрофона:
– Такі ви, пане, пречудні,
мов білая ворона.
Бо маєте, як мовиться,
надмірні апетити,
Вам заманеться ще й Вкраїну
заморським штатом об'явити.


Заздрощі

– Якщо оця страшна холера, -
Кипів розлючений Сальєрі, -
Ще далі житиме між нами,
То я піду у світ з торбами!
І, голослівним щоб не бути,
Підсунув Моцарту отрути...
А сам ще рясту зім'яв багато,
Заживши "слави" Герострата.
Людей не переробить час -
Такі "сальєрі" є і в нас.



Вікторія Дем. Вірші: Мамлюки, Бракороби, Кому - що, Обідрали, Громадська думка, Заздрощі / Перевесло : поезія, проза, ґрафіка : літературно-поетичний альманах / Житомирський обласний елітарний літературний клуб "Перевесло" імені Олени Теліги ; упоряд.: Руссу Г.В., Левченко О.Ґ., Васьковська Н.В., передм.: Васильчук С.К., післям.: Левченко О.Ґ. - Житомир : видання ґазети "Віче", 2003. - 96 с. - С. 30-31. - (Бібліотека обласного громадсько-політичного часопису "Віче" ; вип. 1)

Немає коментарів:

Дописати коментар

Людмила Золотюк, Галина Левченко. Коли «Бридкий» не бридкий (відгук на виставу). Стаття з часопису "Філео+Лоґос" ("Люблю+Слово") #16 (2011)

Коли «Бридкий» не бридкий Коли: 29 грудня 2010 року, о 18:00. Хто вчинив:  Молодіжний театр «1-а студія» . Ролі виконували: Світлана Полі...