пʼятниця, 18 жовтня 2019 р.

Чен Коле Глев. Вірші з часопису "Філео+Лоґос" ("Люблю+Слово") #12 (2009)

Чен Коле Глев 
(Олег Левченко)

Квазісонет
Трагікомічна антитеза
на риторичному човні.
— Чом ні? —
сказали полонези,

в багні
вишукуючи стезі,
— Крейзі, —
гукаючи на дні.

Велике і мале — пусте!
Але! —
Не все так тихо

в світлі лиха!
Проте,
іти доводиться на те!..

**
пр. пора хр. хороші
кст. мязи бт. гожим
лвт. небо повним ртм.
шкт. лейбу з снм. дртм.
і склк. б не бл. турбот
жбк. у рт. повний рт.

**
ж е р л о ж е р ц і в
е р з а ц л и ц а р і в
л о г о с г о р д и н ь
р о д о с г о р д о с т и
п о л е г о л і в
р о з ч е р к м а в з е р а
с т і н а с т о л і т ь
в і з и р а / л у з е р а
к о л о н и к о л і н
р а м е н а а р е н
п а щ е к и п е ч е р
б е з щ е л е п и
- - ч е р е п

**
Місиво самости
     мусолить світ
     сталістю стислости
Міх сміху —
     потіха довгого видиху:
     на короткий вдих —
     довгий видих
З милості богів
     увігне гнів кіготь слів
     у спокій
Тупіт-топік носорогів
     виведе на воду
голо-во-ломо-ногих
лого-во-моло-гони-
воло-го-мони-ш-ш-

**
надкуси мене шматочок
дуже ніжно надкуси
усмішкою крилатою
вичави
співає тілокосилка
криком картатим
протікають тілом
коріння цупких
рослин
жадібно витру
з вуст твоїх садо-маду
знищу себе /тебе/
несподіванкою
пухне на тілі
гематома метеликів
метелики злизують кров
налиють
в генделику келиха
роздутий як труп
цей діаґноз
пропалений наскрізь
циґаркою
мій улюблений сон
метелики вибухли
зранку
вкотре із тіла
улюблений кокон

**
Смайлик е-мейлу,
келих холодної вклейки,
по самісінькі обценьки
йти по краю рейки..
Плід плоті — пліт похоті
у мерві хиливохотінь
:
струнка тінь..
Стрази стресу — зарази
РЕСу-зу-кі тукі-Кентукі
:
Спокій нам-висне
насниться..

**
Люлі, люлі,
смачні пілюлі
смакують лорду
доволі гордо.

Гусі-пусі
лежать на пузі,
ковтають гречку
так недоречно.

За кадром кадр
Мандрує мавр,
Виходить в люди
І їсть фаст-фуди.

Агов-го-го!
— Туди його, —
кричать солдати
під ати-бати.

Невмерлий спів:
«Це мій, це мій…»
Готують сало
Таке замале!..

**
Життя на ша..
Вугілля рому
Мандрує гаубицями втіхи..
Мане монет виймає стріхи
І ловить язиком на дріт..
Нервові викладки,
Заціньте, яка із них
Вам до шмиги..
Приманює вертка тварина
Повз, проз і наскрізь
Гризти сміх..
На кому вигоріла торба,
Кому на ноги впав бандаж,
А в слові
Земляниста морда
Чатує з ґвером на очах?
Не ви пихаті і усмішні
Не я, до болю жалюгідь..
Пускайте славні свої звірші
І всім сподобається,
всім.

**
На капелюсі Зюзя
виюзюється пузом.
Істерики дівчат —
на пять!
Виймає Зюзя свою музю
і тут дівчати
ати-бати —
співать, співать, співать…
Ходім зі мною Зюзя-музя,
ти будеш більший за усіх!..
(і сміх по залі)
це-то сміх!
Із мого Зюзі роблять Рузю
і переходить сміх до сліз,
і розкриваються всіх чакри,
і слух, і очі, енурез…
Ой ба…
Творяться дикі танці
і сміх, і гріх —
сектантських рех...
нутися можна
і не знудитися…
Оце-то Зюзя!






Чен Коле Глев (Олег Левченко). Вірші / Філео+Логос (Люблю+Слово): Літературний часопис філологічного факультету Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2009 - #12. - 92 с. - С.77-80.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Людмила Золотюк, Галина Левченко. Коли «Бридкий» не бридкий (відгук на виставу). Стаття з часопису "Філео+Лоґос" ("Люблю+Слово") #16 (2011)

Коли «Бридкий» не бридкий Коли: 29 грудня 2010 року, о 18:00. Хто вчинив:  Молодіжний театр «1-а студія» . Ролі виконували: Світлана Полі...