Раніше я дуже часто чула фрази типу «культура в Україні не розвивається», «поезія померла» та ін. Іноді такі «перли» видавали і мої власні знайомі, що приводило мене у справжній ступор. Та зараз я впевнено можу казати про те, що культура розвивається, і розвивається досить стрімко. У Житомирі підтвердженням цього є організація «Оксія», що офіційно існує з 2004 року. Її члени проводять активну творчу політику у житті міста і країни. Вони є лауреатами багатьох конкурсів та фестивалів серед яких: конкурс «Смолоскип», фестиваль «Молоде вино», музичний фестиваль «Мі-сі-соль», фестиваль «Лісова фієста», всеукраїнський конкурс-огляд «Нові імена України» та ін.
«Оксія» і сама проводить велику кількість фестивалів. Наприклад, 30 листопада 2009 відбувся вже четвертий фестиваль «Поетичний марафон «Оксія». Цей фестиваль є традиційним результатом багатомісячної роботи. За цей час члени організації і особисто її керівник — Костянтин Куліков, шукають молоді таланти по школах та університетах Житомира — проводячи відбіркові тури. Переможці відбіркових мають можливість прочитати свої вірші на заключному концерті (фестивалі) і стати його дипломантами або лауреатами. Щорічно (з 2006 року) організація випускає свій альманах, куди входять вірші членів організації, а також членів журі, лауреатів та гостей «Поетичного марафону». Це видання традиційно поділяється на дві частини — українською і російською мовою. Така деталь спростовує поширену у мистецьких колах думку, що організація займається лише російськомовною поезією (я особисто потрапивши на «Оксію» навпаки перейшла на українську мову). Взагалі, організація займається не тільки поезією та прозою, а й музикою, фотографією, образотворчим мистецтвом та й іншими видами мистецтв. Цікаво, що «Оксія» є толерантною (інше слово просто не підходить), в тому плані, що не існує ніяких обмежень щодо віку (звісно і статі, мови, національності) для вступу у організацію. Наймолодшим членам організації на сьогоднішній день тринадцять-чотирнадцять років, а найстаршим… ну не будемо про сумне (.
«Оксія» сповнена талантами (це якийсь час навіть тривожило відвідувачів поетичного Інтернет-порталу «Рожевий слоник» - де більшість «оксіян» публікують свої вірші). При чому дуже добре, що організація допомагає своїм членам розвиватись. У мякій атмосфері члени організації проводять свої «читання», що часто більше схожі на зібрання друзів, де кожному вказується на його недоліки у творі, на певні технічні помилки, але й, звісно, вказується на чудові образи та просто на моменти, що сподобались. Висловитись може кожен, тому більш досвідчені поети дуже часто вислухують критику (при чому конструктивну) від своїх «менших братів» по творчості. Творчий ріст наших поетів досить добре прослідковується. Наприклад один із молодих учасників «Оксії» - Володимир Ковальчук, за рік свого перебування в організації з готично-тінейджерської творчості перейшов на модерну поезію.
Окрім творчого, організація веде і звичайне «сімейне» життя. Тобто усі свята члени святкують разом, звісно додаючи до звичних «бенкетів» творчі виступи членів організації (музичні виступи, пародії тощо).
Оксана Гаджій
Немає коментарів:
Дописати коментар