На твоєму плечі
Довга дорога старий автобус
львівського виробництва
який за роки своїх подорожей
ще не розучився наганяти сон
І ось коли красива незнайомка
солодко спить на твоєму плечі
так уже вас розфасовано
ти намагаєшся не робити зайвих рухів
щоб ненароком її не розбудити
бо чорт забирай приємно
коли таке миле створіння
з волоссям що пахне літом
хоч і у сні але тулиться до тебе
наче ти найрідніша людина у цілому світі
і тобі починає здаватись
що так воно насправді і є
Але поранена часом дорога
все ж таки порушить сон
вона відкриє очі
вибачиться не зрозуміло за що
і знову стане
чужою
Світло і поцілунок
Світло падало не променями
а наче сніг у безвітряну погоду
здавалося що птах згори піря сипле
Вона підставляла долоні
щоб світло впало на них і його можна було роздивитись
але на плечі на очі на губи падало
тому розглядала на ньому пірїни а він на ній розглядав
і один одному про світло розповідали
А потім змовкла горіхом шкаралупа
і тінь у тінь заховалась
Ми були там
Так небо здається ближчим
за кожну гілку наче за руку мою тримайся
і не читай цього листя у нього є звичка опадати
Вивчай крапочки на спинках сонечок
крапочки до яких тільки лінії домалювати
і дізнаєшся що вони тобі принесли
Я всі трави квіти вирву
тільки не дивись униз
усі трави-квіти і доки гойдалку із них робитиму
не пропусти як літати вчитимуться пташата
як набиратимуть сили їхні крильця
як складатимуться в ключі що небо відкривають
не пропусти
Розгойдаємось і як тільки сонце у небо дзеркальце своє впустить
стрибай скажу тобі і боятись не треба
ти ж памятаєш ми вже були там
У човні
Вовки прокушують горло-гирло
і кров пють досить холодну
що є нормальним для жертви
а ми в човні котрий медальйоном на її грудях
на диво спокійних тепер
і нам спокійно з тобою і ця чиста навіть прозора кров не бентежить
Ні вовка не помічаємо ні гарчання їхнього не чуємо
і повітря вдихаєм чисте навіть солодке
і повітря чисте але не прозоре бо тільки тебе вдається розгледіти
не прозоре ба навіть густе бо чую тільки твоє дихання
Тільки дихання твоє чую і як змерзли крихітно
пальчики на твоїй ніжці
і запах твій так близько ба навіть на моїх руках коли повернусь додому
і тобі вже час вовки розбіглись
напевно боялися зникнути
у нашому з тобою повітрі
Відчуваю ліс
Відчуваю вовка що за зайцем ганяється десь у скронях
відчуваю цей ліс в голові
його непролазні хащі галявини і кожного звіра
Яке ж міцне коріння того дерева на якому писав колись
напис пазурами зіпсовано тільки дерево памятає
бо чомусь так важко зізнатись що я також не забув
Ходи кротами риються і постійно щось зачіпають ці незрячі створіння
і якісь дурниці роблю і говорю зовсім не те
Ліс в голові гілками листям перегукується і кожною пташкою
галас такий що й просто заснути проблема
а голос оленятка почути ще важче
воно лежить біля того дерева благає повернути його ратичку
але у відповідь лише горіхи боляче падають
з воронячих дзьобів падають і ховаються
зовсім близько
у брунатній траві
Повільно
Коли на тебе накочується небо
починаєш ковтати спогади
обережно-обережно наче гарячий чай
обережно-обережно наче ловиш комах
по її тілу
Але спогади розмотуються
впущеними тобою клубочками
Але спогади ламаються
голосами у підлітковому віці
Але спогади затираються
дисками з улюбленою музикою
і хочеш вірити
що її диски не затерлись так само
Ваш абонент знаходиться
поза зоною досяжності
і тобі лишається лише одне
спостерігати як хмари повільно
просуваються небесним стравоходом
Ван Гог
Тобі зненацька захотілось
і чого б це раптом
Тобі зненацька захотілось
малювати нігтиками візерунки
і моя спина без всіляких питань
стала твоїм полотном
бо це все що було під руками
Карлючки впевнено зявлялись
вимальовувались на моїй спині
але ти заперечила мовляв
ніякі це не карлючки
це мої враження
То оте все на моїй спині
можна вважати імпресіонізмом
кице якщо ти хочеш
бути Ван Гогом
з твоїм вушком
потрібно щось робити
Немає коментарів:
Дописати коментар