Листопад
Як листопад в Житомир увійде,
Романтик вітер розцілує кожен метр, —
Ти знов за звичкою вдягаєш теплий светр,
Питаєш в тиші: як вона і де?
Ти вдумуєшся в образ, милий стан,
І хочеш встигнути за мрією у вічність.
Готовий завжди дарувати ніжність,
Шукати долю їдеш по містах.
***
Світ танцює чудернацький
І кидає тіні,
І регоче, і радіє
Кожній новій зміні;
Примітивний, негативний,
Лиш прийде новатор —
То одразу в цьому світі
Проведе екватор.
Світ не бачить…світ не чує…
Не підводить очі…
І злітають сни тривожні
У весняні ночі.
Світ незвіданий, незнаний,
Раєм оголошений,
Зараз мертвий, чи дрімає,
Пилом припорошений.
Хто оживить? Хто розбудить?
Хто відкриє очі?
Хто припинить ці жахливі,
Ці тривожні ночі?
Може, знайдеться сміливець,
Досі не помічений,
Що підніме і очистить
Світ, що був засмічений.
****
Темний морок для тебе — це світло,
Домовина — перина мяка.
Ти, як кішка, ідеш непомітно,
І помалу руйнуєш життя.
Ти впиваєшся в душу шалено,
Намагаєшся випити кров,
Ти кричиш на світанку скажено,
А вночі повертаєшся знов.
Я божилась, клялась, що покину,
Що кілок тобі в груди ввіткну.
Але швидко стає зрозуміло:
Ти — це пекло, яке я люблю.
Він і вона
Він мовчки курив сигарету,
Вона посміхалась з-під вій.
Він сплюнув і сів у карету,
(А з ним іще двоє повій).
Вона не спитала нічого
Та поглядом він відповів.
Вона покохала сліпого…
А він це сьогодні довів.
Катерина Марчук. Вірші /
Філео+Логос (Люблю+Слово): Літературно-художній журнал. - 2011 - #16. - 160 с. - С.93-94.
Немає коментарів:
Дописати коментар