Іван Красько. Вірші: Ми птиці з неволі, "Не люблю німої тиші...", "Так вже ніхто любить не може..."

Іван КРАСЬКО

м. Бердичів


Ми птиці з неволі

Ми птиці з неволі, теплінь голуба,
Як довго нам крила гнітила журба
І серце старіло у клітці страху,
І розум згасав, як вогонь, на снігу,
І пісня родилась - надія одна -
То дуже криклива, то надто сумна.


* * *

Не люблю німої тиші -
В серце злазяться вужі.
Серед бурі спокійніше
Молодій моїй душі.


* * *

Так вже ніхто любить не може,
Як той, хто на Горі розп'ять
За всіх просив: "Прости їх, Боже,
Вони не знають, що творять".

Він міг спинити леґіони...
Невже не знав, що в Царстві тьми
Орлами не стають ворони,
А злякані раби - людьми.

Чого пожертвував ти Сином,
Великий Боже? Хіба кров
Твоєї вічної дитини
Зцілила людство?! Дала любов?!

Іван Красько. Вірші: Ми птиці з неволі, "Не люблю німої тиші...", "Так вже ніхто любить не може..." / Перевесло : поезія, проза, ґрафіка : літературно-поетичний альманах / Житомирський обласний елітарний літературний клуб "Перевесло" імені Олени Теліги ; упоряд.: Руссу Г.В., Левченко О.Ґ., Васьковська Н.В., передм.: Васильчук С.К., післям.: Левченко О.Ґ. - Житомир : видання ґазети "Віче", 2003. - 96 с. - С. 50. - (Бібліотека обласного громадсько-політичного часопису "Віче" ; вип. 1)