***
Заспокой мене
своїм поглядом.
Що в думках
пошепки скажи.
Посміхнись і забудь...
мене,
але погляду не відводь.
***
Для тебе...
Зізнання
у тому, чого не коїла.
Прощання з тим,
кого ще не знала.
Втечу до тебе звідти,
де не була.
І буду там,
де мене немає.
***
Герметичну мене
до кінця намагаєшся зрозуміти.
Дивишся звабливо в очі,
подумки даруєш квіти...
Знаєш, а я теж так хочу.
***
Часто люблю гуляти
серед думок про тебе.
Люблю убиратися в шати
зі спогадів про тебе.
Люблю зачиняти двері
перед тими, хто в них постукав.
І тихо тебе чекати...
Зустріч потім – розлука.
***
Я все життя любила
самотність
Прагнула спокою...
Лишився крок.
Для впевненості зробила три
і не помітила,
як стала прірвою
твоїх думок.
***
Не бійся мене образити,
я вже звикла до болю.
Не порушуй мій спокій фразами,
вивченими напередодні.
І обійми твої холодні, як вітер,
що штовхає всіх у безодню.
Ми ще разом з тобою,
але в душі
ми по-своєму вже самотні.
***
Прозріння приходить опісля...
А зараз – немає реакції
моїх зіниць на світло.
Лякаються руки гарячі вітру...
Ти любиш чорне, а я – світле.
