КОЗАК ЯМАЙКА ЗАВЕРНУВ ДО ЖИТОМИРА
Житомиряни першими побачили новий роман Олександра Ірванця
Вріз: Напередодні Львівського форуму видавців до Житомира приїхав відомий сучасний український письменник, «бубабіст» Олександр Ірванець. Він мав інтервю на обласному радіо, а ввечері зустрівся з публікою у Житомирській науковій бібліотеці імені Олега Ольжича.
Надворі смеркало, а у темній залі бібліотеки зібрався люд, який чекав поки Ірванець допалить цигарку та врешті зявиться до розмови. За хвилин 15 він енергійно зайшов і скочив на сцену.
«Я люблю Житомир і, отримавши запрошення, одразу скористався можливістю ще раз відвідати це місто. Я приїхав представити свою нову книжку і пару старих книжок. Усі вони продаються на виході, і всі їх випустило у світ видавництво „Фоліо”, — тут письменник вперше закцентував увагу на продажі своїх книжок, а під час розмови повторився ще разів шість.
«У мене вийшов новий роман «„Хвороба Лібенкрафта”». З ним була повязана така історія, що його ніяк не могли довезти до Києва, тому я його, як готову продукцію, ще не бачив.» Олександр Ірванець дістав свій пакунок із авторськими екземплярами свіжого роману, вийняв книжку, подивився сам і показав усім присутнім.
«Цей роман я писав три роки, бо взагалі пишу повільно. У 2007-му році написав сторінок 20-25, а потім ще довго обдумував. Якщо чесно, роки благополучні погано впливають на митців. Пять років правління Ющенка я згаяв: писав вірші, дрібну прозу, колонки в журнали. А після останніх президентських виборів, коли я дізнався, що переміг не мій кандидат, я швидко закінчив перекладати польську пєсу, над якою працював у Кракові, і взявся писати розпочатий роман. І так писав із лютого до травня.»
«„Хвороба Лібенкрафта”, так само, як і мій перший роман «Рівне-Ровно» (2001-ий рік), — це альтернативна історія про те, як може бути або могло бути з нами. Цей роман має підзаголовок „Понурий роман” (перший роман Олександра Ірванця має підзаголовок „Нібито роман” — Авт.). Але він не такий вже й суворий, є в ньому й комедійні моменти. «„Хвороба Лібенкрафта” є четвертою моєю книжкою із серії «Графіті» видавництва «Фоліо». У цій серії попередньо вийшло три мої книжки: роман «Рівне-Ровно», мала проза під назвою „Загальний аналіз” і збірка віршів „Мій хрест”».
Із Києва разом із Ірванцем приїхала менеджер «Фоліо» Наталя Ковальчук, яка зазначила, що «Олександр Ірванець — це людина, яку хочеться читати, видавати і навіть продавати». Дівчина розповіла, що у маршрутному таксі дорогою до Житомира Ірванець при розмові згадав, що йому пропонували посаду викладача у Канадському університеті. На питання: чому Ви відмовилися, письменник відповів: «Можливо, це не модно, але я патріот».
Справді під час виступу було помітно, що Олександр Ірванець переймається політичними питаннями, які займають чільне місце в його творчості. Письменник ковтав воду з пляшки, нервово гортав сторінки своїх книжок, уривчасто читав, постійно рухався, був відвертим і гострим у відповідях на запитання публіки. А ми, у свою чергу, кидали з зали репліки, записки та побажання. Прохання прочитати щось із інтимної лірики Олександр Ірванець задовольнив, як міг, — прочитав поезію про те, як жінка пішла за потребою у кущі, а ліричний герой та ще один випадковий перехожий те споглядали і отримували задоволення.
ТРИ СТИХІЇ «ЛІТЕРАТУРНОГО ЛИСТОПАДУ»
В останній день осені 2010-го року, в день, сповнений навязливими і до непристойності відвертими натяками на завтрашню зиму, на університетське коло шанувальників українського живого слова налетів «Літературний листопад». У той вечір вперше обєдналися три стихії — чудернацьке тріо, в якому свою скрипку грали Вікторія Горбунова, Максим Кідрук та Сергій Пантюк.
«Наш літературний листопад обіцяє бути по-мексиканському спекотним. Спробуємо здійснити подорож на пуп землі, збудувати храм характерників і прийти на перше причастя. А ще ми з вами сьогодні будемо мріяти, мріяти про маленьке і велике життя та будемо вірити, що наші мрії здійсняться» — так оптимістично інтригуюче розпочав модератор зустрічі Володимир Шинкарук. — На нашому „Літературному листопаді” короновані письменники України, ті, хто, незважаючи на молодий і не дуже вік, вписали не одну яскраву сторінку в історії сучасної української літератури».
Надалі Володимир Шинкарук по черзі представляв присутнім гостей — усі вони свого часу були відзначені на одному з найпотужніших, найпрестижніших і найпопулярніших конкурсів України «Коронація слова». Свою ж корону Володимир Федорович, напевне, залишив удома , скромно змовчав про свою торішню перемогу у номінації «Пісенна лірика про кохання», по-дружньому тепло згадував факти біографії і творчого шляху коронованих побратимів, радував влучністю коментарів і жартів.
Першим звернувся до публіки лауреат «Коронації слова — 2009», відомий в Україні та за її межами письменник-мандрівник, як виразився Володимир Шинкарук, послідовник справи ігумена Данила, Максим Кідрук. Цей молодий чоловік спортивної статури обїздив найекзотичніші місця у світі, серед них острів Пасхи, Мексика. Кідрук привіз із собою фото, на яких ми могли бачити його під час ловлі риби-піранії і під час загравання з алігаторами. Його неймовірні розповіді про екстремальні і водночас кумедні ситуації, що нерідко траплялися у подорожах, про спілкування з аборигенами захопили слухачів та викликали у багатьох бажання й самим долучитися до подорожі на пуп землі, придбавши однойменну книгу у двох випусках.
Вікторія Горбунова — прозаїк, авторка двох романів — «Записки шкільного психолога» і «Мрія про Маленьке життя», — виданих як кращі твори на думку видавців. Пані Вікторія викликала найгучніші овації присутніх, адже чималу частку присутніх становили студенти соціально-психологічного факультету, ті, хто були у числі перших читачів її романів, хто сприймають їх не тільки як художні книжки, а й такі, які стануть у нагоді під час практичної діяльності. Вікторія Горбунова зачитала уривок зі свого роману «Мрія про Маленьке життя», щиро і дещо зніяковіло відповідала на запитання аудиторії.
Наостанок випало виступати Сергію Пантюку. Цей письменник і громадський діяч втілив своє звернення до публіки саме у феєричному виступі. Ту феєрію створювали помахи рук, як ото у фізичній вправі з назвою «Млин», пришвидшене мовлення і шокування цнотливого світосприйняття наших студентів вільнодумними висловлюваннями, читанням власної і поезії молодих авторів з найрадикальнішими ознаками постмодерну, збірки яких видані у «Видавництві Сергія Пантюка». Бородань і патлай Пантюк показав і довів, що поезія, яка твориться сьогодні, не що інше як гра, і успішним сьогодні вважається той поет, хто не лише грається «тихо сам із собою», а й може захопити грою свого читача.
Після години спілкування усі бажаючі могли придбати книжки присутніх авторів із їхніми ж автографами, а також книжки, видані видавництвом Пантюка. Черга біля столу з книгами була великою, тому можна зробити висновок, що «Літературний листопад» сприяв нашому активнішому читанню взимку.
Юлія Гуз. Козак Ямайка завернув до Житомира; Три стихії "Літературного листопаду"; Де зупинилося "Неабищо", там почалася "Маруся". Статті
Філео+Логос (Люблю+Слово): Літературний часопис філологічного факультету Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2010 - #15. - 156 с. - С.147-153.
Немає коментарів:
Дописати коментар