Народився 15 лютого 1936 року. Найхарактернішим вважає автор в українській поезії є її пісенність, і не дарма, автор пише тексти пісень патріотичної тематики.
Орея
Святая земля народила синів
І доньок своїх народила,
Щоб щиреє слово понесли у світ,
Щоб пісні прибавили крила.
Родились вони у поліськім краю,
У квітах своєї калини
І в світі такої немає ніде,
Як нашої неньки-Вкраїни.
Мовою неньки співа соловей
І місяць у вербах співає,
А хто не побачив цієї краси,
Той справжнього щастя не знає.
І як не пишатися краєм своїм,
Де стільки талантів зростає,
Народ його мужній в бою і труді,
І втоми ніколи не знає.
Хай світить над краєм зоря в небесах
І сонце хай ясно сіяє,
Хай вічно палають народні серця
І мова, як пісня лунає.
Хай вам аплодують і Рим, і Париж,
Нью-Йорк, Анкара і Корея,
Бо доля дала вам, як душу ім'я
Орея, Орея, Орея!
09.08.1996 р.
Дума про матір
Вона копала Біломор-канал...
За що скарала її доля?
Мені від колиски без матері йти...
Ні в чому не винна, але молодою
В сирую могилу прийшлось їй лягти...
Нелегко прожити на білому світі
Без благословення на світле життя.
Зійшло моє сонце. Вже сяє в зеніті,
А зірка матусі пішла в небуття...
Чогось забарились і щастя, і доля.
Метелиця, може, шляхи замела...
З чиєї ж то злої судилося волі,
Не знати, якою матуся була?!
Зима сивиною вже скроні покрила,
І душу бентежать осінні дощі.
– Скажіть мені, мамо, де ваша могила
І де поросли надмогильні кущі?
На вашій могилі я квіти посію
І виполю з неї кущі та лозу.
Пошліть мені, мамо, останню надію -
Зронити над вами прощальну сльозу...
Голодна зима
Червоний Нарком більшовизму
Безбожникам видав мандати,
Щоб право було в комуністів
З комори усе вибирати.
Бриґада своїх комнезамів
Селянське зерно забирала,
А на порогах рідних осель
Холодна зима ночувала.
Морози, сніги, заметілі,
Тоді, як останнє забрали,
Голодний народ України
На глиняні печі загнали.
Опухла від голоду мати,
Нездужала навіть і злізти,
А діти у неї просили:
Мамо! - ми хочемо їсти.
Немає нічого рідненькі.
Забрали усе комнезами.
Одіньте свої лейбичини,
Ідіть до хрещеної мами.
Подибали з хати маленькі.
Лиш вітер дмухнув на порозі...
У хаті матуся померла,
А діти - в снігу по дорозі.
17.10.1993 р.
Петро Бабич. Вірші: Орея, Дума про матір, Голодна зима / Перевесло : поезія, проза, ґрафіка : літературно-поетичний альманах / Житомирський обласний елітарний літературний клуб "Перевесло" імені Олени Теліги ; упоряд.: Руссу Г.В., Левченко О.Ґ., Васьковська Н.В., передм.: Васильчук С.К., післям.: Левченко О.Ґ. - Житомир : видання газети "Віче", 2003. - 96 с. - С. 19. - (Бібліотека обласного громадсько-політичного часопису "Віче" ; вип. 1)
Немає коментарів:
Дописати коментар