Раїса Кириченко. Вірші: Сьогодні, Депресія, "Найвища в світі нагорода...", Цензору, Слова, Бабине літо, "Цілунки - як крильця метеликів...", Даоцизм, Врода

Раїса КИРИЧЕНКО

Народилась 27 листопада 1957 року в Житомирі. Працювала 20 років у відділі кадрів Житомирського державного технолоґічного університету. Друкувалась у періодиці, поетичній збірці молодих поетів "Первоцвіт".


Сьогодні

Сьогодні прийшло із учора
І в завтра воно піде.
Часу страшна потвора
Життя наше тихо краде.
Що вчора було, не вернеться,
Не знаєм, що завтра чекає.
Комусь, може, доля всміхнеться,
Кого на хресті розпинає.
Ми маємо лише сьогодні...


Депресія

Страшно не вмерти, страшно жити,
Коли не має радости в житті.
Коли не можеш більше ти творити
Заїржавіло серце в самоті.

Коли вуста усмішку загубили,
Забуло горло, як із нього рветься сміх.
Коли свій хрест нести уже не сила.
О, боже, як багато в світі нас таких!


* * *

Найвища в світі нагорода  -
Щаслива доля у дітей.
Здоров`я, розум, щастя, врода,
Любов і шана від людей.


Цензору

Зіткана із павутиння
Пісні моєї душі.
А ви вимагали вміння,
Кремсали мої вірші.

Ви душу їх убивали,
Вставляли слова свої.
Вірші були досконалі,
Ваші були, не  мої.


Слова

Слова, слова, слова...
Частокіл зі слів.
Паморочиться голова...
Горе, радість, гнів.
Минуле й майбуття
Віхола все підхопила.
Губить сенс життя
Слів непотрібних сила.
... ... ...
Та набагато страшніше
Одинокости тиша.


Бабине літо

Сонцем дихало бабине літо,
Тиху пісню співав падолист,
Золоту одягаючи свиту
На пронизаний променем лист.

Синім сяйвом світилося небо,
Павутиння блукало в волоссі.
Осінь зиму благала: "Не треба,
Не спіши, ще не все відбулося".

Осінь марила променем ясним,
Вік дівочий вернути хотіла.
Літом бабиним вбралося красно,
Та природу здолать не зуміла.


* * *

Цілунки - як крильця метеликів.
Важко таке і уявити.
Цілунки - як крильця метеликів,
Що можуть кригу розтопити.

Цілунки - як крильця метеликів,
А серце гупало у скронях.
Цілунки - як крильця метеликів,
А піт виступав на долонях.

Цілунки - як крильця метеликів,
І пестить милий, не кусає.
Цілунки - як крильця метеликів,
Хіба у світі так буває?


Даоцизм

Світла половина душі
Шептала: "Пиши вірші".
Чорна половина сичала:
"Невдах і без тебе чимало.
Світом правлять гроші,
Вони джерело утіхи".
"Вірші твої хороші", -
Світла шептала стиха.
А чорну гризла думка
Розпачливо-єхидна:
"Якщо ти розумна,
То чом ти бідна?"


Врода
(усмішка)

Чом ти, моя врода,
Не пишная квітка?
Горох при дорозі,
Бідная сирітка...
Подивлюсь у дзеркало
Та й скривлюсь нівроку.
Де те миле личко,
Що радує око?
Де ті чорні брови,
Що чоловіків чарують?
А де та фіґура,
Що нею торгують?
Розгніваю Бога я,
Все ж звернусь до неба:
"Думаєш, як розум дав,
то вроди й не треба?"

Раїса Кириченко. Вірші: Сьогодні, Депресія, "Найвища в світі нагорода...", Цензору, Слова, Бабине літо, "Цілунки - як крильця метеликів...", Даоцизм, Врода / Перевесло : поезія, проза, ґрафіка : літературно-поетичний альманах / Житомирський обласний елітарний літературний клуб "Перевесло" імені Олени Теліги ; упоряд.: Руссу Г.В., Левченко О.Ґ., Васьковська Н.В., передм.: Васильчук С.К., післям.: Левченко О.Ґ. - Житомир : видання ґазети "Віче", 2003. - 96 с. - С. 42-43. - (Бібліотека обласного громадсько-політичного часопису "Віче" ; вип. 1)