Народився 1982 року. Навчався в середній школі #23 міста Житомира, вступив до Києво-Могилянської академії. Любить класичну музику й поезію, театр і дотепний гумор.
* * *
Міняє небо все свої відтінки:
Неначе стеля, біле, то рожеве
й синє.
Заходить сонце благодайне,
вже сторінку
Дня Дочитує воно.
Нехай же кине
Хоч жменьку променів у серце,
Щоб не тужилось людям
Зі смерком.
* * *
Вже сонце схилялось за обрій,
і тихо цей день догоряв,
І синє небо вже куняло,
Було, немов букет волошок
безтурботних,
Бо клопотів воно уже не мало.
* * *
В вікні побачу я далекий вогник -
Немов кульбаба взимку розцвіла...
Там клен просив тополю (хитрий змовник),
Щоб з ним поговорила, як засне земля.
* * *
Ці квіти, мов мрії рожеві,
Мов казка музична життя,
Мов вогник у серці зажеврів,
Мов згадка про щастя біляве,
Про те, що найбільш мені треба...
Вони - нерозгаданий ребус.
Едуард Барков. Вірші: "Міняє небо все свої відтінки...", "Вже сонце схилялось за обрій...", "В вікні побачу я далекий вогник...", "Ці квіти, мов мрії рожеві..." / Зустріч '99 : [альманах] вірші, оповідання, новели, малюнки / Уклад.: П.В. Білоус, М.М. Жайворон. - Житомир : видання газети "Житомир", 1999. - 76 с. - С. 9-10.
Немає коментарів:
Дописати коментар