Михайло Манько. Вірші: Зимовий ранок, "Я зараз не в змозі нічого сказати..."

Михайло МАНЬКО

1987 року народження, учень 9 класу Літківської ЗОШ Лугинського району.

Зимовий ранок

Я люблю зимовий ранок!
“А чому?” – спитайте ви!
За засніжений цей ґанок.
Й за малюнки на вікні.
І за сад оцей казковий,
Що немов увесь цвіте,
І за сніг, холодний, білий,
Що трусився на плече.
І за лід товстий на річці,
Що прозорий, наче скло.
За малесеньку синичку,
Яка стукає в вікно.
За бурульку крижану,
Що ось-ось впаде на ґанок…
За усю оцю красу —
Я люблю зимовий ранок.

* * *
Я зараз не в змозі нічого сказати,
Хоч крик із душі вилітає, мов птиця.
Не можна вмирати!
Не хочу мовчати!
Вмирати й мовчати…
Ми плакали довго, ми довго мовчали!
Мовчати і плакати більше не хочем!
Нам віру ганьбили, нам душу ламали,
А ми всі знущання терпіли й мовчали…
Вмирали й мовчали…
Терпінню кінець, ми не в змозі мовчати!
Кінець нашим мукам, хай згине лихе!
Нема чого більше у нас забирати:
Не хочемо більше ми милість прохати…
І мовчки вмирати…

Михайло Манько. Зимовий ранок, "Я зараз не в змозі нічого сказати..." : вірші / Зустріч 2002 - 2003: літературно-мистецький альманах Житомирщини: вірші, оповідання, малюнки. / Упоряд. : Білоус П.В., Левченко О.Г. – Житомир: бібліотека ЖОО СТМУ “Ліґа АРТІС”, вип.10, 2003. - 106 с. - С.50.