Людмила Сайко. Вірші: "Коли життя із шаленою...", "Життя надто темне...", "Дзвін розбитої крижаної шибки...", Окуляри, "Сльози з чиїхось очей...", "Іноді з'являється невгамовне...", "Тиха срібно-зоряна ніч...", "Світ дивиться на людей...", "Я замкнула своє серце...", "Рожеву фіалку..."

Людмила САЙКО

* * *
Коли життя із шаленою
Гіпершвидкістю пролітає мимо, Намагаєшся вхопити, вловити
Якісь звуки, ноти і скласти в
Легку мелодію юності,
Але воно, кляте, летить...
Не встигаєш...

* * *
Життя надто темне,
але й світла не треба:
його миттєвий спалах
засліпить очі
і лишить обгорілий сірник
в обпечених пальцях...

* * *
Дзвін розбитої крижаної шибки
Відлунням блукає по
Закутках порожнього
Серця
Тихо-тихо в'їдається в душу,
Щоб лишитись там
Навіки.
Легким смутком звучить
У голосі серця, душі, тіла,
Світу...

Окуляри

Іноді, йдучи вулицею,
бачиш людину, й
вдивляєшся їй в очі.
І крізь ті очі
бачиш всю її душу,
її сутність...
Рука мимоволі,
повільно опускається
в кишеню і шукає в ній
Окуляри,
щоб Хтось крізь
твої очі не побачив
твоєї душі...

* * *
Сльози з чиїхось очей
сумно капають
прямісінько у твоє серце...
І ти ловиш їх у долоні,
намагаєшся розігнати,
втекти, сховатися,
звільнитись...
Ти знаходиш...
Чужі очі...
Прекрасні, смішні
і байдужі...
Погляд цих очей
вкриває кригою серце...
Замість страждання
ти обираєш
байдужість...

* * *
Іноді з'являється невгамовне
бажання поцілувати світ...
Торкаєшся губами сніжинок...
Але, прекрасні і холодні,
вони тануть від
гарячого подиху серця...
Мабуть, світ теж такий...
Його холодна краса
несумісна з теплотою душі...

* * *
Тиха срібно-зоряна ніч
хитається на срібних
крильцях зірок...
Сповнене невідомістю повітря
лоскоче ніздрі маленьких ельфів,
що виплітають тонкі ниті снів
про зоряних метеликів...
Легкий прозорий вітер
розносить сни по світу,
лиш мене обділив...

* * *
Світ дивиться на людей
очима неба...
Люди дивляться одне
на одного очима душі...
Душа буває світла й чиста,
а буває хитра й холодна,
як і очі...

* * *
Я замкнула своє серце
буденності замком...
Я сховала свою душу
в попелі ідеалів...
Я втопила свої очі
у сірості дня...

Яснооке сонце,
не шукай їх...

* * *
Рожеву фіалку
на моєму вікні
зрадив сонячний
промінь:
забутий про її вроду,
він перестрибнув
на листя герані...

Прекрасна квіточка
засумувала,
пізнавши легковажну
чоловічу вдачу...

Людмила Сайко. Вірші: "Коли життя із шаленою...", "Життя надто темне...", "Дзвін розбитої крижаної шибки...", Окуляри, "Сльози з чиїхось очей...", "Іноді з'являється невгамовне...", "Тиха срібно-зоряна ніч...", "Світ дивиться на людей...", "Я замкнула своє серце...", "Рожеву фіалку..." / Першість : поетичний збірник / Ред.: Михайло Жайворон. - Житомир : Житомир [видавництво], 2001. - 20 с. - С. 17-19.