POSTUS FUTURIS
Стронґовський поглєд
На відміну від багатьох инших, хто візьметьсє се писати, маю перевагу – відсутнїсть спецїяльної освіти, а відтак і заанґажованости. Я можу писати про постфутур, ґрунтуючись на своїх від нього враженнєх, а не на закономірностї його виникнення післє криз футуризму, модернїзму та постмодернїзму. Инакше виходитиме, що не будь постфутурапостолїв, сиріч Zдорика, Кавун, Левченка й мене – їго б усе їдно вигадали. Се не так. Післє майбутнєго є лише Ми.
Єкось звикли, що в середнєму лїтературнї напрємки жиють років із десєть. Се є 60-ники, 70-80-ники... Єґби темпи цивілїзацьї полишалисє незмінними, твердженнє було б справедливим. Та вже 90-ники подїляютьсє на дві половини й принципово показують їдне їдному своє «фе». І невідомо що далї. Наразі маїмо силу силенну всїляких течій тих лїтстовпів, і жадного шансу на якісно новий розвій. До постфутуру не мали. Так єк жанрова лїтература знайшла в нас своє лоґічне завершеннє, маємо право сказати:
МИ Є ТА КРАПКА У РОЗВИТКОВІ ARS LITERALIS
Все инше буде повтореннєм (деґрадацьєю) нас або того, що до нас намагалося иснувати.
Ми стоїмо окремо, бо людська гісторья робитьсє не натовпом, а особистостєми. Нас не можна поїднати, ми зрафїнували інтелїґенцїю, переставши бути її частиною, єк сир вже не відноситьсє нї до молока, нї, тим паче, до сироватки. Наша творчість то є підсумовуваннє висновків світової творчости. Наш період – останнїй в розвитку лїтератури. Четвірка постфутуроз є їдині, хто зараз думає. Всї инші мішають сїре в сїрому.
-\-
крайіна У
крайіна бу
крайіна бу рєків
і бу-ба-бу
і не-а-би-
що вzя-
ти з тих рєдків
крайіна U
крайіна ду
крайіна ду раків
і влада ду
є у дуду
і хоче zьїсти всїх...
-\-
марево крайнощів
радощі марень
е-пошта чужих життїв
листують одне
одному пари
як пари собак і котїв
канапка атлантики
хвостики-бантики
він дуже багато хотїв
і рамки віконнї баґетами – в пекло
на стелю – вогонь каzанїв
на склї чуже роzуміннє думок
у скалках – чиясь душа
на шпаринках бульварів
будинки баранїв
там ходить стомлений Бог
та хотїннє бажань
коханнє на жаль
буває лиш раз у життї
старий анґел zарань
намагаєтьсє стати
твоїм відображеннєм в шклі
дивись ближче – то
МИ
Дивись далї – то
ТИ
і дивлєтьсє най
вони
марево крайнощів
крайнощі марень
я хочу
ближче до тебе
та нам єк на виборах
до чесности вибору
до всїх цих нам...
та чи треба?
стосунки zникають
єк слїд від чарки горілки
нас мірєти треба
иншими мірєйте
мірками
бувай якось zустрінемось
на цьому боці
світу
-\-
нас жеруть
нас потихеньку пожирають
і в чорну каламуть
використаного електорату
викинули наші міzки
вони zабули
відьїмали і zабули
не нарікаймо
ми самі собі обрали
ґур-MANN-а
-\-
zвідусїль
комсомольцї
що молєтьсє
хлїба й солї
долековбої
роzводєтьсє
равлики
щавлики
мавлики
борютьсє
і невідомо
що в тїй компаньї
робить останнїй
постфутурист
-\-
поступ
рис
постфутуриста
бидломістє
чистогриzла
полїтичне
поетичне
неабищо
вищесвище
свинопошук
багносонця
finishує
у сторонцї
поступ
рис
постфутуриста
поета-
сепаратиста
-\-
я думав
народжувати легко
бац – і ти мама чи батько
уєвіть: народити
біблїотеку
книги тєгати пачками
та нї маїш
болїти
хворїти
вмерти
коханнє – иншим
собі – смерти
zабажати
словаспати
не дадуть
радше – рідше
щоб вижитискнїти
zа склом – ненародженї дїти
маєш
zнати
писати
вбивати натхненнє
ховати словами
себе
-абвгґвіzдки-
лязґіт zаводїв фабрик
прокату ґвинтики гаків
пилєннє срак на дві
половинки тисненнє
тиску абzаци до писку
ляzґіт роґаликів хлїбово-
дріжджних бакаї ґанделики
на роzдоріжжї неоново-
нїжнї світелка світлярів
стайнї домашнї електро-
башти водовідведеннє
феміно-ґендерне лабораторне
лабіринтовне вогнеспасїннє
риzикорівне стрибаннє
батутом на хмарочоси
падїннє потрійне мірило-
ступінь анґелїв лїzлих
у вікна ув очі у рота
вагітнонудота радїотиша
модельнї тролєйбуси вzуттєво-
нишком каменяреві кваzі-
амори псевдорефлексьї
попсочудове натхненнє
ПОЕТОZРЄНІЄ
-\-
хочу
купити
друкарську машинку
най мнї zвивини
переDRUCKує
я так помиливсє
understanding жїнку
приблизно тому я тут
галасую
най на мнї zьявитьсє
малюнок хаосу
і хаос отой
zапанує в життї
нехай життє стане
криком і галасом
щоб мав на уваzі
я всіх тих дїв
-\-
гілки
фонтанїв роzривають
імлу
дерев є йду
і сум
zа комірець бере
я один
-\-
душа блює їй важко
бодун і важке похміллє
шукає собі парашку
а тїло шукає тїла
-\-
днї тижня
вечори тижня
ночі тижня
ранки тижня
-\-
у вівторок о 5-їй
написав перший рєдок
у четвер о 2-ій – другий
напевно
сї рєдки дуже важливі
раz я подав їх дату
написання
та є питаннє: коли мій
zнайомий майстер
zробить другий напис на
їх надмогильних каменєх
-\-
ноги руки голови тулуби
тулуби руки голови ноги
тулуби ноги голови руки
руки тулуби ноги голови
голови ноги тулуби руки
питаєтьсє: а люди де?
-\-
у кожному вірші важлива
дата
важливіше дати може бути лише
наzва
єкщо ви написали дату і наzву
подумайте
може не варт писати щось
инше?
-zа Василиною-
zабаганка
zранку
включити тебе
до меню снїданку
-\-
на вулицєх квітнуть котики
на вербах тополєх кленах
милуютьсє ними люди
а котики еміґрують
-спорідненї душі-
смітник
тобі усміхаєтьсє
вищіреними конезубами молочної тари
примруженими оками сміттє у елїтних мішечках
кавалками дзеркал скла дверей та тиньки
шкарлупою бульби яєць пластиком штучним
посміхнись і ти до нього
адже ти
то само
-антицнота-
стєгнули з людини
шкіру
відкрили на обдив
мьязи
і де не де лахміттєм
лїзе просмолена душа
то поет-початківець
шпацїром
на скривавлених шматтєх
мьяса
робить розтин коханнєтїла
пише на шкірі
вірша
-я зійду-
зу-пи-ни-ла-сє
вісь землї
пе-ре-ки-да-ла-сє
через себе
па-да-ла-лис-тєм
на небо синє
да-ла-по-галь-мах
себе знати
не-ро-зу-мі-ла
дива
у простїр інерцьєю
летїли люди
так їм і треба
-де-біблїя-
рухаюсє тоннєлем кінця світу
бхаґават-ґіта
махрова банальщина часописних візій
збоченнєцтво над переґвалтованою абеткою
процесородумка невдалого полїтика
тоннєлем кінця світу
перерізаю новобуди асоцїяцїй
paparazzi
в тїсному колї мудрують піраміди
дають собі ради прапори космополїтизму
з трибуни шепотопаралїтично
кінця світу
відгомін статевих задоволень
дїтер болєн
тобто хорі на світу астму легенї
і нинї і повсєкчас шукаємо осанни
і нема нам пастуха із вказаннєм хто ми
світу
вже немає поснули планети
давнї веди
in castus in vivo фак-ір лїфтер
із подивом дивлєчись у запаленї світові очі
Кому вниз?
-lego-
підсвідомости льох
вниз іду
даю спочивати реяльности
то світ инший. Длє одного чи двох
третїй накличе біду
руки так-і-млистї
намисто міста
фатальности
перебирають
ковзнуть нїгтем по світу твоєму
в душі залишитьсє преzумпцїя винности
подряпало зачепило
іду вниз розбирати проблєму
слїпа музика закономірности
тебе було тебе било
бажаннє колїна молитва
до біса
по льоху щурі сновигають
дикий ґон скелет шафи гонитва
містє
пазурі містя
його паща тебе пожирає
і голос такий знайомий тихий
схожий чомусь на мої акварелї
«Елїаш. В тебе щось із душею»
-претензья-
купив
телефонну картку
заклав
у шпаринку косцелу
на небо
хіба не видко
дзвоню
може менї
по той бік того
дадуть відповідь
єкого біса
я тут
роблю
-мьясодумки керола-
кроки падають у тишу
нерви обвисають
каламутно вмирає жалїсть
нишком
росте старість
і не ховаютьсє вбивцї
люди
вівцї
їх кроки падають у тишу
вони стомились
в них інфаркт міокарду
і відкачувати не поспішають
і не треба. Нерви зотлїли
все вже переболїло
лиш радости чорнї дієзи
кроками впали на тишу
се начебто зветьсє якось
вівці
вставайте у чергу
будемо вести
вас. Я ґід Аліса
-кінцепочаток-
I
він був один
а потїм створив Адама
затим до Адама – Єву
і тї вже розібралисє
що до чого
і він знову лишивсє один
зьявилисє Каїн та Авель
одного вбили
от йому й знайшли співрозмовника
Стронґовський. Останнїй zошит постфутуриzму: поетичний збірник / рецен. Мистецька ґільдія «Nеабищо». - Житомир : бібл. Мист. ґільд. «N», випуск 5, 2003. - 56с. - ISBN 5-7592-0645-Х
Немає коментарів:
Дописати коментар