5.11
ціль так недосяжно стоїть на горизонті,
і надто багато людей залізло на віз,
їм не дістатись туди раніше за сонце —
надія на порятунок розтане, як віск.
чи здатні вони звалити тягар на спину
так, як звалила колись їх на свою земля?
щоб із вікна прокричати на всю країну:
“король помер! вітайте нового короля!”
але ціна поразки дається дорого —
вічні насмішки над незграбними рухами.
чи їм достатньо у арсеналах пороху,
людям, котрі його ніколи не нюхали?
З.
скільки ще кораблів розібється об “завтра”,
і під воду підуть ті,
хто продовжує топити свої обіцянки
і бити ногами по воді
так що, по плесі розходяться кола?
важкими ударами в груди:
такі здатні лиш бризки здіймати навколо
і, може, ще потонути.
чи потрібно комусь добиватися правди,
шукати її серед слів?
скільки ще кораблів розібється об “завтра”?
скільки ще кораблів?
Юрій Бондарчук. Вірші /
Філео+Логос (Люблю+Слово): Літературно-художній журнал. - 2011 - #16. - 160 с. - С.97.
Немає коментарів:
Дописати коментар