***
Температура кохання
запалила свічку
кольору осені.
Вона пече наші серця.
Душа палає.
Втікати від власного “Его” —
не для мене,
бо воно, однаково, наздожене,
ще й дасть ляпаса.
А от куди?
Це вже залежить від того,
у якій позі ми будемо
тримати свічки кольору весни…
Не будемо чинити опір
нашим бажанням.
Ховатися за широкі плечі —
Не для мене.
Йой!
Температура кохання — зашкалює.
P.S. Фінал відношень —
Прикритий прозорою фіранкою.
Заходь!
Сьогодні день відкритої душі
у кімнаті із запахом магнолії.
Ні, це не аромотератія,
це — там,
де роблять амнезію минулого.
***
Брак часу боронить кроки.
Брак слів гальмує мову.
Брак довіри тупить кохання,
А брак погляду губить подих.
… Поступово божеволію. Від ТЕБЕ.
***
Погляд.
Подих.
Мажор емоцій.
Дотик.
Пристрасті.
Подих дотику
пристрасних поглядів,
що блукають
в емоціях часу.
Мінор — відсутній.
***
Живіший за всіх живих.
Індивідуальність
втрачає свою природність.
Штучність
набирає обертів за 380.
Дихання заблоковане брехнею
і поступово призводить
до нестабільності думок.
Вражає схильність до
брутальних вчинків оточуючих,
що викликає обурення
в дамочки на імя Етика.
Більшість вірять, що
благими намірами вимощена дорога.
Принаймні ця більшість
просто пакує валізи. До Раю.
Починають звикати,
але не погоджуватись.
Недарма, надмірна увага
пристосувалась обабіч подій.
Не хочу ставити крапку
Самій цікаво про…
перемогу регресу чи прогресу
Тому — кома,
P.S. Життя триває!
***
Крутило. Ламало.
Рвало. Вертіло.
Сильно боліло.
На поміч прийшов укол.
І зовсім не дивно —
Ти лежав у нірвані.
Дивився на мене,
А кликав маму.
Неадекватність дала зрозуміти,
Що ти у кавярні.
Усе — в порядку.
Доза — нормальна.
Тепер ти вже кажеш:
“Життя — чудове”!
Ага,
Та годинник сповістив
Про наближення смерті
У твою душу. У твоє серце.
Ага,
Наркотик допомагає
Тобі вмерти уже сьогодні.
Амінь.
***
Рахувати до зустрічі кроки.
Нанизати хвилини в години.
Будувати питання в розмову,
Дочекавшись моменту щастя.
Зупинити стоп-краном плин часу.
Залишитись в обіймах мрії.
Скерувати рухами тіла,
Щоб відчути ауру миру.
***
Одягаєте німб на голову.
Прилаштовуєте крила.
Хочете летіти — безсилі.
Не можна жити без віри.
Не варто й кохати навпомацки.
***
Брикнутись через стільчик, і
Натрапити на сліди
Власних уподобань.
Прямувати у напрямку
Лівої-правої ноги до
Самовдосконалення.
Не боятися смикнути за
Нитку Аріадни, і
Потрапити у країну Чудес.
Терміново взяти у руки лупу, і
Манівцями насолоджуватися
Подарунками буденності.
Робити короткі висновки.
Зустріти в альтанці Авеля, і
Лишитись слухати
Його розповіді про те, що
Життя — прекрасне!
Немає коментарів:
Дописати коментар