МОВЧАЗНА РОЗМОВА
Поговори зі мною мовчки,
Розповідаючи німі історії,
То голосніше, то тихіше,
Поговори зі мною мовчки.
Розкажи, як проходить життя
У турботах, роботі, любові,
Покажи, як іде в забуття
Брехлива правда з шматочками крові.
Поговори зі мною мовчки,
Щоб світ увесь почув, як плачу
Без сліз. Як стомлені дзвіночки
Ховають очі. Що це значить?
Відповідай тихіше, бо розбудиш серце.
Чому кричиш? Я слухаю очима,
Не можу бачити і чути все це,
І не лише моє життя цьому причина.
ГРА СЛІВ
Шукаю порятунку у словах,
Не розумію, що для щастя треба?
Блукаю поглядами у думках,
Торкаюсь спогадами неба.
Шукаю істину в роках,
Які спішать, як Попелюшка
Цілую вічність і в думках,
Я повна сліз чиясь подружка.
Ні, ми не друзі і не вороги,
Ми просто люди і простолюдини,
Ми генії в безглуздій павутинні
Які без насолоди і снаги
Шукають щастя у похмурій днині.
Ми постаті в історії без дат,
Філософи тридцятого століття,
Де кожен ворог, твого друга брат,
Де винайдено форму довголіття.
***
Я шукала сліз у океані сміху.
Тихо там, лиш плаче тінь.
Хмара у повітрі загубила втіху,
Сонце у тумані убиває лінь.
Поцілую вітер палко і нестямно,
Знову хвилі з ревнощів огорнуть мене.
В плутанині образів тільки сумно й темно,
У гостях у прірви швидко все мине.
Загубила посмішку в хмарах, на світанні
Потонула в спогадах вже забутих снів,
Я шукаю істину, але не в коханні
В голосі минулих, вже прожитих днів.
Ось сльоза холодна на щоці горить,
Навіть не чекала, що мені це вдасться.
Падаю від втоми, але буду жить,
Бо я просто сильна, й сильно вірю в щастя!
Ірина Демиденко. Вірші
Філео+Логос (Люблю+Слово): Літературний часопис філологічного факультету Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2010 - #15. - 156 с. - С.33-34.
Немає коментарів:
Дописати коментар