Леся Бур'ян. Проза з часопису "Філео+Лоґос" ("Люблю+Слово") #5 (2003)

Леся БУР’ЯН

Казка
Хочеш я розкажу тобі казочку? Про те як Хтось жив і десь зник...
Я це вперше бо казок не казала. Та й не те щоб там щось а просто казочку.
Цей Хтось жив скількись там десь там і якось там а колись там взяв і зник.
Поки жив поки був Листок чи Місток. Ніхто так і не знає бо він погано говоре. Часто не міг поділити землю навпіл і страждав неймовірно. Плакав. Ішов до Хтось і заспокоювався. А зараз Хтось зник і він ніколи
не перестане плакати. Піде дощ. Буде осінь. Почне опадати листя і він помре. Значить він був Холод.
Ще була кудлата псина з мокрим носом і величезними лапами що постійно заплутувались. Заплутається впаде і лежить. Чорний такий лежить. Чекає. Вже Хтось несе їсти і розплутає. А зараз Хтось зник і він ніколи не встане. Залишається тільки чорна пляма. Смерть. Таке ім’я у пса.
На підвіконні кактус. В нього була одна голка з усіх боків. На ній павуки мостили свої кубла. Чіплялися за кільця візерунків. Це ткали пряжу. Хтось візьме щітку і зніме їх. А зараз Хтось зник і він ніколи не позбудеться павуків і кубел. Задихнеться. Не буде світла і лишиться сама кістка з нього. Вид цей ботаніки звуть Голод.
По стіні довго збігала цівка води. Вже була б скінчилася. Допоміг Хтось. Взяв круг і приладнав до стіни. Підставив під ногу цівці і вона бігала по підлозі. І буде бігати. А зараз Хтось зник. А вона бігає. Коло ж є. Навіщо їй Хтось?


Моєму земному коханню
Коли сьогодні я побачила тебе ззовні, то не знала ще, що захочу, захочу тебе, захочу кохати, кохати тебе і зараз за раз.
Ти цього не схочеш – раз кохав мене, а я тебе тоді ні. А зараз – так.
Чому ти не можеш покохати зараз. Вже потім, як я не схочу, – не будеш.
Чому всіх кохають “назавжди”, а не на “зараз”.
Ти не будеш боятися, що покину тебе (як всі), ми покинем один одного. Потім, як ти захочеш, покохаєм один одного віч-на-віч.
Будеш гарним батьком не моєї дитини, бо я не буду матір’ю твоєї. Але ж, коли схочеш, будем кохати.
Я можу любити тебе за сміх, а ти мене за смішність свою, бо ніжність рук твоїх сильна, а камінь стосунків завжди має серце.
Ти сказав, що прийдеш і будемо кохатися, але цього не буде, бо я покохала тебе зараз, а ти мене колись. Може, зустрінемось тепер?

***
Як можна так проводити вихідні мо зайнятись тероризмом власної душі чи скорше для власної душі суцільне паскудство а не люди таких брехливих істот ще не бачила єдине радує сама така ж якби інша була не жила б тут зараз так
вчора вранці виносила риб’ячі кістки якісь без приблудній собацюрі а сьогодні вранці кинула на смітник хай краще стратяться ніж користь принесуть так лучче буде мені ніяка собака рибу не несла
от викинула і хтось сказав молодець на смітник якби псяці дала чому так мало не люблю (як?) дурні питання проте обожнюю що хваля-ля-ля-ть
щоби змогла покласти обличчя своє замісто паперу то й читати воліла б в очах твоїх щось приємне (для мене за себе сам думай)
та не підводь обурено брови все одно брешеш не ображайся на мене всі люди брехливі єдине радує сама така ж

Ніби щось
– Я кажу вам: це не могло мені привидітись. У мене не зорові галюцинації... Воно дійсно там було. Ну... Вітьок же це теж бачив!
Вона вибігла на вулицю, щоб не дихати одним повітрям з цими смішками-очами. Було трохи легше і, повільно шаркаючи своїми старими кросівками, пішла до кущів, бо навіть літне нічне повітря з морозком не заспокоїло її. Подумала: непогано б сходити в туалет і заразом покурити. Цигарок не було, і необхідно повернутися. Не хтіла, та нерви не питали...
Зайшла всередину – чудово – пішли танцювати: всі, всі, як один. Дурні. Ще кажуть, що друзі. Вони явно бісили її з недавніх пір, хоч усе сама і заколотила (що за характер!).
На столі лежала пачка "МагІbоrо", а віддаль – сірники. Згребла швидко, аж наче автоматично. Це не через те, що боялась, ніби побачать – повітря хотілось, повітря з димом.
Могла стати відразу біля будинку, та в двадцяти кроках зліва величезний кущ бузку створив небачений коридор запаху, який оминути просто без цвітіння душі не можна було б і її "подругам" зі штучними кучерями.
Вона спокійно взяла цигарку з пачки і увімкнула душу, відключивши мозок. Тяглася дрібненькими кроками і водночас знала, що у неї розкішне рудаве волосся, що постійно пахне ніжною жорстокістю. Це був предмет її власної гордості, якщо не брати до уваги очей. Колись один чоловік завважив, що очиська (як він сказав) великі і завше блискучі, без надуманого осаду.
Та саме зараз купа мулу осіла на душу, немов у тихій калюжці, яку сколотила брутальна поведінка грубої ноги.
Про це думать не думала, – ніби в мозок вжилося та зараз разом з ним і заснуло. Підпливла до цвітіння, до моря квіту, плавно гепнулась на лавку і з невимовною насолодою закрила очі. Ні, не зовсім, – трішки лишень примружила. Весняний аромат наче вливався через щілочки очей, бо нюхати неможливо було – зчавило легені.
Так минуло щось з хвильку і... наче задрімала... Заснуло все...
Музика тут і зараз втратила свою здатність ллятися і оскаженіло верещала... Людей теж не вдалося б побачити і під мікроскопом, бо схожі були на олію, що стрибає на розпеченій пательні.
Ніхто й не помітив би відсутність її, коли б не вимкнули музику і за стіл самі себе не попросили.
Розсідались вже врізнобій і говорили всі разом. Кричало все...
Крик загнаного звіра загасив вереск і залляв-заповнив собою всю тишу. Повітря замерзло сірим фоном і всі миттєво вихопились...
Воно дійсно там було... Було таке, як вона і розповідала. Було...
– Ти... ти... ти дух... дух... дух tomb?
– Ні.
– Ти як... як... Ти не... ти Чугайстер?
– Так
– Ти мене бачиш. Вони теж бачать. Та бачила мене, коли ніхто не може бачити. Ти не така, ніколи не була і не будеш така як вони. Ти особлива вже через те, що вони не розуміють тебе. Ти - миттєве яскраве вогнище, а вони - мляве горіння...
– А... а... а ти мене не розірвеш?
– На жаль, ти не русалка, інакше б розірвав тебе, а серце собі б забрав, в груди...

Пісня
Я завше хтіла того, що не було у мене: пісні і танцю. Голосу у мене нема зовсім, зате з родини співочо-талановитої. Але все о'к, як завжди, бо співатиму все одно. Співатиму по-своєму, співатиму тріо з олівцем і папірцем.
Пісня проста і неукраїнська. Пісня про Землю чи землю. Спів має бути не співаний, а проспіваний. Тональність не дуже, а так, мінорно-мажорна... І, прошу, не забувайте про затакт – за так це не вирішується.
І співати будемо (множина, бо – я, аркуш і олівець) про дію. Дія з твого боку, я ж спитаю: а чи можеш заритися в землю за дві секунди? Ти відповіси, що не виключено та тоді доведеться лягти ниць і взяти душу під ноги... Під ноги? Душу? Ти? Сам?.. Не сміши мене!.. Це ж нецивілізовано. Якби з кимсь, то "так", а так... ні цього не буде. Це занадто слабко для сили твоєї. Це не прийнятно для суспільства. Це... врешті безтактно з твого боку: отако сам і без нас!!! Нечувано! Ґвалт!..
Ну як, гарна моя пісенька? Мене влаштовує, тільки назву підберу – і все...

Калюжа
Калюжа вся не посередність
Безпосередність розтьохкає болі
Білі нечистоти недолугі
Луги заполоняють світ
Світло буде не над тобою
Собою ніч закладеш
Давиш очима під небо
Треба визначити що тебе вже нема
Навколо повно га...

Леся Бур'ян. Проза, вірш /Філео+Логос (Люблю+Слово): Літературний часопис філологічного факультету Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2003 - #5. - 40 с. - С.2-6.

Леся Бур'ян. Проза з часопису "Філео+Лоґос" ("Люблю+Слово") #4 (2002)

Леся Бур'ян. Проза / Філео+Логос (Люблю+Слово): Літературний часопис філологічного факультету Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2002 - #4. - 40 с. - С.22-24.

Леся Бур'ян. Проза з часопису "Філео+Лоґос" ("Люблю+Слово") #3 (2002)

Леся Бур'ян. Проза / Філео+Логос (Люблю+Слово): Літературний часопис філологічного факультету Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2002 - #3. - 44 с. - С 34-36.

Леся Бур'ян / Les’a Bur’jan. Проза "Moєmu zemnomu koxann’u" зі збірки "Nеабищо the best"

Les’a Bur’jan

Moºmu zemnomu koxann’u

Koly s’ohodn³ ja pobachyla tebe zzovn³, to ne znala shche, shcho zaxochu tebe, zaxochu koxaty, koxaty tebe ³ zaraz za raz.
Ty c’oho ne sxochesh — raz koxav mene, a ja tebe tod³ n³. A zaraz — tak.
Chomu ty ne mozhesh pokoxaty zaraz. Vzhe pot³m, jak ja ne sxochu — ne budesh.
Chomu vs³x koxajut’ «nazavzhdy», a ne na «zaraz»?
Ty ne budesh bojatys’a, shcho pokynu tebe (jak vs³), my pokynemo odyn odnoho. Pot³m, jak ty zaxochesh, pokoxaºmo odyn odnoho v³ch-na-v³ch.
Budesh harnym bat’kom ne moº¿ dytyny, bo ja ne budu mat³rju tvoº¿. Ale zh, koly sxochemo, budemo koxaty...
Ja mozhu l’ubyty tebe za sm³x, a ty mene za sm³shn³st’ svoju, bo n³zhn³st’ ruk tvo¿x syl’na, a kam³n’ stosunk³v zavzhdy maº serce.
Ty skazav, shcho pryjdesh ³ budemo koxatys’a, ale c’oho ne bude, bo ja koxala tebe zaraz, a ty mene kolys’. Mozhe, zustr³nemos’ teper?

—«—
V³n xodyt’  za mnoju. Vlasne, v³n zavzhdy z³ mnoju... Nav³t’ narodzhuºshs’a ³ vmyraºsh, osp³vuºsh ³ kl’anesh, l’ubysh ³ nenavydysh, ale... z nym zhyvesh. V³n ³ bat’ko, ³ maty, sestra, brat, butt’a, ³snuvann’a, zhytt’a, ³... prosto Ja!
Ja sm³jus’a Jomu v oblychch’a, nemov u dzerkalo ³ v³drazu zh lovl’u sebe na dumc³ — bojus’a, xochu pozbutys’a c’oho Bol’u.
Pravda, ³nod³ v³n pryºmno posmykuº struny serc’a, ob³c’ajuchy h³rke rozcharuvann’a. V³n robyt’ z mene nezvychajne: t³lo peretvor’uºt’s’a v derevo, nervy nat’ahujut’s’a strunamy, a z mozku v³n robyt’ smychok. Tod³ muzyka staº cherstvoju ³ zvuchyt’ r³zko — sv³tom pravyt’ Rozum...
Tak ja joho nenavydzhu. Nav³t’ koly v³n mene shmatuº ³ r³zhe — ja nenavydzhu joho menshe, majzhe zovs³m.
V³n post³jno ch³pl’aºt’s’a do mene, do n’oho, do nas, nemov zhebrak na vulyc³. Daºsh mylostyn’u, shchob v³dchepyvs’a ³ jdesh... Prosto jdesh sob³ dodomu. Xa! Z’hodom ty znovu pryjdesh s’udy ³ znovu davatymesh, shchob v³drazu zh utekty het’. Vtekty? Nevzhe tvoja cherstv³st’ ne zdatna zrozum³ty, shcho ce — zalezhn³st’?..
My zaxlynaºmos’ u mor³ Zhytt’a, v³dchajdushno namahajuchys’ dos’ahty bereha. Narodzhenn’a ³ z us³x syl v³dbyvajuchys’ v³d bereha Smerty (xoch v³n zavzhdy blyzhche!), ale n³xto (nu xocha b xtos’ sprom³hs’a skynuty z sebe vazhkyj kam³n’) ne z³znaºt’s’a sob³, shcho plyve proty tech³j norovysto¿ h³rs’ko¿ r³chky pom³zh berehom korol³vstva B³l’...

—«—
M.O.
¯¿ posm³shka… Chomu pro ne¿ sperechajut’s’a? ¯¿ l’ubl’at’ ³ nenavyd’at’, nasl³dujut’ ³ shtampujut’, ale ne rozhadujut’…
Posm³shka os³nn’o¿ hrozy, vesn’anoho doshchu, l³tn’oho sonc’a? A, mozhe, ce — posm³shka zh³nky!!! Ne bol’u, n³ radoshch³v, n³ smutku — zh³nky.
Os³nn³m nebom vesn’anoho doshchu vpade vona na joho och³.., a v³n? Nyca ³stota!!!
…Sm³ºt’s’a. Sm³jatymet’s’a zavzhdy, bo ce — posm³shka zh³nky, jaka p³znala rad³st’ materynstva ³… cholov³chu zradu…

—«—
B.R.E.
Spochatku vona taka tepla, n³zhna ³ m’jaken’ka, nache puxnaste koshen’atko. Ty ¿¿ majzhe ne v³dchuvaºsh. A, mozhe, ne xochesh. Dosyt’ dovho zakryvaºsh v³d v³tru oc’u ton’us³n’ku sr³bnu nytochku. Zakryvaºsh, ale znaºsh, shcho vona ob³rvet’s’a. Xapaºsh ¿¿ svo¿m dyxann’am, z³hr³vaºsh xolodom ozerchatyx ochej ³… ob³rvalos’… Ty ne v³rysh!!! Chomu? Nevzhe! Nav³shcho?!!
Znaºsh, shcho n³xto ne dopomozhe… P³desh ¿¿ shukaty? Shukaºsh: proxodysh l³som obraz, ³ hol³ dereva samotnosty bjut’ tvoju dushu; a serce? Ty davno vzhe v³ddala joho, poklala na zhertovnyk hordosty…
Zvykaºsh. U temr’av³ takoho b³loho kol’oru pochuvaºsh sebe n³by tepluvato-xolodno… Mozhe, s’adesh v³dpochyty? N³, jdesh… Ty sm³ºshs’a?.. Davno vzhe ne chula, jak rad³º tvoja dusha! Shcho? Nevzhe? Ty bachysh kraj l³su. Sv³tlo! Ale, chomu zh vono otrujno-chervone z bezl³chch’u zolotyx holok?..
Ty vzhe vyxodysh ³… bachysh joho. V³n jde nazustr³ch z ¿zhakuvatoju posm³shkoju, a joho och³, ¿x nema!!!
Ty vse zrozum³la!!! Naxyl’aºshs’a ³ z usm³shkoju, jaka povertaº vtrachene serce, zryvaºsh z-p³d joho n³h taku harnu kv³tku, ³mja jak³j — zrada. A vona taka tepla, n³zhna ³ mjaken’ka, nenache puxnaste koshen’atko…

—«—
H.T.V.
Dv³ son’achn³ kraplynky vpaly tob³ na ruku… N³by rosynky, a, mozhe, — dv³ p³shchynky. Son’achne derevo zatremt³lo stovburom, torknulos’a v³tt’am po-dyt’achomu bezmezhnyx ochej. Rozum³ºsh, shcho vony n³koly ne zrad’at’ tebe. Staº zatyshno-dyko… Vony suprovodzhujut’ nav³t’ v zal³znyx pazurax s’ohodenn’a!.. Bo zh vony ºdyne, shcho trymaº tebe ³ tut…
Ran³she vse bulo navpaky. Zoloto os³nn’oho lyst’a, sr³blo sl³puchoho sn³hu, d³amanty sl³z, perlyny doshchu. A zaraz? V³dchuvaºsh, shcho zhyvesh c³lu, n³komu nepotr³bnu, v³chn³st’ — pohromlenyj murashnyk: bezlad, brud, ulamky.
Nevzhe zh ty znev³ryshs’a? Kyneshs’a v c’u m³lku bezodn’u?.. Stupaºsh majzhe vpevneno, jak po vlasnomu serc’u. P³dxodysh…
…Vony n³by vyrynuly z temr’avy… V³dvertaºsh och³ v³d tys’ach tyx, xto sto¿t’ nad pr³rvo’u ³, zaxlynuvshys’, povzesh nazad…
²nod³ tak ³ trapl’aºt’s’a — spohady r’atujut’ tebe v³d temno¿ bezodn³…

—«—
Ja rvuchko p³dn’ala ruku. Potemn³le sonce kynulo prom³nchyk na hostre lezo. Temr’ava. Spalax. Dykyj oskal zub³v. Zatrymalas’… N³, varto. Pov³tr’a zadryzhalo spok³jnymy nervamy. Sudorozhna sl’oza zmochyla palec’. Ja m³cn³she stysla kulak-udar!!!
Jak dyvno, ja j ne dumala, shcho Nad³ju tak lehko vbyty…
Tonka c³vka blakytno¿ krovy probylas’ z-p³d blakytnoho od’ahu ³ pofarbuvala shche zhyv³, neoxolol³ vusta. Vona podyvylas’ na mene mo¿my ochyma.., podyvylas’ vostannº.., podyvylas’ kryshtal’no-chysto, bez osudu.
Ja n³by podyvylas’ u dzerkalo, podyvylas’ vostannº.., ³ nav³shcho ja vbyla svoju ostann’u nad³ju?..

—«—
Sh.A.
— Koly perestanesh mal’uvaty kvadratn³ kola j nazyvaty ¿x trykutnykamy — tod³ j pohovorymo?!! — skazalo Susp³l’stvo ³ vykynulo Mene za dver³ svoho zhytt’a…
N³choho, zavysla. Ne te, shchob metushn’a, abo bezd³’al’n³st’, jakos’ n³by zatyshno, spok³jno!!? Poklala ruku na puxke pov³tr’a Pozazhytt’a. Kosmos! Xa! A vas tut nema, ³.., ne bude (z³txnu).
Des’ daleko vnyzu Malen’kyj Prync rozmovl’aº z Lysom…
Chomu ce v³n vyr³shyv, shcho my maºmo v³dpov³daty za tyx, koho pryruchyly. Ce zh bo ne lyshe my? Ce ³ vony. Ne mozhemo zh pryruchyty ¿x bez nyx. Sm³shno? Zovs³m n³… Navjazhut’s’a nov³, povysnut’ son’achnymy namystynkamy, a t’ahnut’ donyzu. Pot’ahly, zlamaly ta… my shche j maºmo v³dpov³daty.., c³kavo?
N³zhna ruchka vyhrebla z kor³nn’am nap³vzdoxlu romashku ³ v³dkryvaº pel’ustochky. Nedozr³l³ zhovt³ nas³nynky halasujut’, azh nadryvajut’s’a, v³d choho serce Kv³tky zdryhaºt’s’a v korchax.
A ja zavysaju. Davno vzhe. Dobre oce tak, bez halasu.
… Chomu ce men³ ne bajduzhe? Bajduzhe?
Shche j jak! Prosto bajduzhe ³ bajduzhe, azh vzhe bajduzhyt’…
== Jdy…
— Z bajduzh³st’u, v chorne kolo Vsesv³tu, jak vs³?
== Jdy…
== ² shcho??
— A shcho — p³shla.

—«—
ce bulo jak zavzhdy ce bulo po-novomu ce bulo tak vs³ vse z³bralys’a navkolo kruhloho stolu shchob kozhen pobuv sam vony pryjshly pohraty v karty na bazhann’a bohy vse-taky zh Xaz’ajka rozmetala kolodu po stolu ³ komus’ vpalo hore Xtos’ vykonaº bazhann’a Xaz’ajky:
— stan’ ptashkoju shchob l³taty vysoko ³ z rozumom jakshcho vysoko last³vkoju jakshcho z rozumom holubom a prosto l³taty voronoju voronoju ne budesh bo jak zrujnujut’ tvoº hn³zdo ³ ptashen’ata vypadut’ l’udy rozbyrajut’ ty zahynesh
— ne ptashkoju na te treba kryla a dl’a Kohos’ vony duzhe vazhk³
— tod³ stan’ konem shchob l³taty v³l’no v pol³ ne dajuchys’ merzenn³j Ruc³
— xm konem tezh n³ b³htymu-b³htymu polem azh vyb³zhu na bruk³vku shchob pocokaty kopytamy po kam³nc’ax ³ shcho hm… ne cokaºt’s’a dush³ nema shchob voleju svoº¿ povnoty pryblyzhuvaty do chern³
— o zamuchyv zovs³m tomu buty tob³ zm³ºju ta ta-ta prudkoju ³ blyskuchoju
— ura yes budu chudovoju had’uchkoju
— budesh budesh n³ ne vyjde zm³¿ xolodn³ a ty ne vm³ºsh strymuvaty emoc³j pochutt’a nev³dom³ tob³
— tak xto koho vzhe d³stav [ce] vzhe v ostannº davaj
…
— stanu l’udynoju bo t³l’ky homo sapiens mozhut’ zamknuty sebe v od’ah v³d Versace ³ do bezk³nechnosty kl’acaty zolotym lanc’uhom shcho zchavl’uº horlo
a to mozhe b ty stav myshkoju?

—«—
jak mozhna tak provodyty vyx³dn³ mo’ zajmatys’ teroryzmom vlasno¿ dush³ chy skorshe dl’a vlasno¿ dush³ suc³l’ne paskudstvo a ne l’udy takyx brexlyvyx ³stot shche ne bachyla ºdyne raduº sama taka zh jakby ³nsha bula ne zhyla b tut zaraz tak
vchora vranc³ vynosyla rybjach³ k³stky jak³s’ bezprybludn³j sobac’ur³ a s’ohodn³ vranc³ kynula na sm³tnyk xaj krashche strat’at’s’a n³zh koryst’ prynesut’ tak luchche bude men³ n³jak³j sobac³ rybu ne nesty
ot vykynula ³ xtos’ skazav molodec’ na sm³tnyk jakby ps’ac³ dala chomu tak malo ne l’ubl’u (jak?) durne pytann’a prote obozhn’uju shcho xval’a-l’a-l’a-t’
shchoby zmohla poklasty oblychch’a svoº zam³st’ paperu to j chytaty vol³la b v ochax tvo¿x shchos’ pryºmne (dl’a mene za sebe sama dumaj)
ta ne p³dvod’ obureno brovy vse odno breshesh ne obrazhajs’a na mene vs³ l’udy brexlyv³ ºdyne raduº sama taka zh

—«—
Sydzhu na vershechku sv³tu, xoch spust’at’ donyzu (sv³t-un³taz). Bachu chyºs’ hladko zachesane voloss’a, a k³l’ka volosynok nesluxn’ano styrchyt’ (zach³ska-modern³zm). Prolet³la dzv³nka muxa nad nosom, to zh jakby zaxot³la prylet³ty do dolon³, zrobyla b mushc³ smert’u neoc³nennu posluhu. L’ask³t zahlushyv by us³x l’udej, shcho t³l’ky j znajut’, shcho slovo «buty»
Buty chy ne buty, —
Os’ v chomu pytann’a.
Dobre, shcho Sheksp³ra vzhe ne º, bo zdox by v³d vashoho «buty»
Vykladach blyshchyt’ jak soroka v latax: jaka ja rozumna, harna — harka na vs³x.  P³dperla p³dbor³dd’a rukoju. Bula b luchche po l³kot’ ¿¿ sob³ v pashcheku zasunula ³ kavkala menshe.
Jakshcho prodzvenyt’ dzv³nok (an´el’s’ka muzyka), postavl’u v cerkv³ sv³chku za 2.50 ³ n³xto ne vznaº, shcho vykladach — marazmatyk, ³ ja ce znaju!


—«—
Shcho robyty? Durno. Moral’ne m³sce puste mater³al’ne povne beznad³’a chortova mnozhyt’s’a. S³sty v kal’uzhu z’¿sty v kal’uzhu zmesty kal’uzhu a mozhu?
Jak pl’unuty vhoru vpade na moju dushu p³d nohy na serce. Z’¿sty serce ³ polet³ty za dusheju chy shcho?
Jakby ce tut neznajomyj xtos’ pomer ta j dumalos’ by komus’ h³rshe. P³shla b na poxoron ³ nazherlas’ jak svyn’a. Ce bula b nepohana svynka doladn’a mordochka rozumn³ ochen’ata ³ vs’a taka oj-oj-oj. Prydurok! Prydurok...
Ja chohos’ ne znaju chy buly predky u prydurk³v surk³v shnurk³v... Stop prydurk³v! Jak³ vony c³ prydurky? Jak prad³d bez zhodnoho zuba shcho ‘azyk jomu post³jno vypadaº z rota ³ vysyt’ jak halstuk-kravatka — sobacha rad³st’
Zaraz rozhl’anemo vzaºmopovjazan³st’ protosl³v «radyty — hadyty». Jakshcho dyvytys’ na synxronnomu r³vn³ to, a na d³axronnomu to vse odno f³´n’a jaku ³ sam profesor ne dohnav by duzhe pov³l’no. Staryj shcho pen’
Radysh-hadysh nashcho hadysh koly tak radysh? Pyshesh-kryshesh ol³vec’, sluxaºsh-n’uxaºsh slova bo ne do smaku tob³. Jakby zahloxla-zdoxla to by rozradyla-zradyla.
Ne budu z toboju b³l’she rozmovl’aty ty durna l’udyna daremna. Jakby putn’oju bula ne vtupyla b och³ v ce.

Леся Бур'ян. Проза (avantGarde / odisseja postfuturyzmu) / Nеабищо the best : поезія, проза / Упоряд.: Левченко О.Ґ., Стронґовський І.Ю. - Житомир : [б. в.], 2003. - 56 с. - (Бібліотека ЖОО СТМУ "Ліґа АртіС" ; вип. 6). - С.13-17.

Леся Бур'ян. Проза: Ш.М.В. «Воно дихало і бачило...», Б.Л.В. «Ти знову несеш її сюди...», М.О. «Її посмішка...», Б.Т.В. «Зараз воно хворіє...», Г.Т.В. «Дві сонячні краплинки впали тобі на руку...», Б.Л.В. «Вона сиділа, притулившись лобом до прозорого льоду...», «Я рвучко підняла руку...», Ш.А. « - Коли перестанеш малювати квадратні кола...», «Вони лежали спокійно, поки не випав сніг...»

Леся БУР’ЯН

Народилася 14 грудня 1981 року в с. Половецьке Бердичівського району Житомирської області. Навчається на філолоґічному факультеті Житомирського державного педаґоґічного університету ім. Івана Франка.

***

Ш.М.В.

Воно дихало і бачило, і, може, відчувало… Воно знало, що ця зірка може впасти і тоді буде золотою в багнюці. Невесело? Воно подумало, що в’язка синя темрява впаде на нього і накриє зеленими голками чорного сонця. Подумало… Погано, що ніхто цього не взнає. Ні! Ні? Ні…
Знову вони. Вони біжать летючи, сидять ходячи, самі того не помічають. Дивно, вони – не зірка.
Воно знало, що зірка потребує його дотику, але – боїться їх. Воно намалює ніжність самотнього холоду, і їм-йому і зірці – буде темно при світлі, що належить їм, і яскраво-червоно в темряві вічності. І вона це знає, але впаде. Впаде; так і залишиться мережаним осіннім листком, на який з темного тротуару поглядало зірчасто-білими очима невідоме нам тепло…

***

Б.Л.В.

Ти знову несеш її сюди. А може, це вона веде тебе вже вкотре? Вона.., вона… В такі спалахи саме вона – і знову сюди. Вона… А ти?..
Тут можеш впасти біля білих зірчасто-прозорих плям, і тебе накриє ціле небо. Вгадуєш вічність думок, думки вічності, але зовсім про це не думаєш.
Чудово! Класно! Вони знову танцюють! Зовсім не дивно. Через прив’ялі, жужмом зібрані тонкою павутинкою, фіолетові стебельця трави – бачиш. А вона відчуває. Вона.., вона… Дивно, що саме вона, ти і ці дивні танцюючі русалки – дерева?!!
Все починає кружляти… Припиняєш. А вона? Вона виривається і, звільнившись від тяжкої ноші мумії, падає. Знову злітає – падає… Ти стримуєш її. Не дивно: бо ти – людина, а вона – твоя душа…

***

М.О.

Її усмішка… Чому про неї сперечаються? Її люблять і ненавидять, наслідують і шматують, але не розгадують…
Посмішка осінньої грози, весняного дощу, літнього сонця? А може, це – посмішка жінки!!! Ні болю, ні радощів, ні смутку – жінки.
Осіннім небом весняного дощу впаде вона на його очі.., а він? Ница істота!!!
…Сміється. Сміятиметься завжди, бо це – посмішка жінки, яка пізнала радість материнства і… чоловічу зраду…

***

Б.Т.В.

Зараз воно хворіє. Лише іноді намагається підняти дві згасло-блискучі зірочки – бачити їх.
Жахливо! Чому? Воно віддавалось їм у руки, але золоте павутиння врізалося в його вічні спалахи. Вже обережніше – не дивно!
Вони хапають його обома руками впиваються ненажерливими іклами в прозору хмаринку тільця, залишаючи по собі жовто-зелені плями радості-насолоди.
– А воно?
– Воно хворіє…
– А якщо загине?
– Загинуть і вони…
– А ліки?!!
– Вони не зрозуміють…
– Чому?
– Вони – лише люди, а воно – щастя…

***

Г.Т.В.

Дві сонячні краплинки впали тобі на руку… Ніби росинки, а може, – дві піщинки. Сонячне де рево затремтіло стовбуром, торкнулося віттям по-дитячому безмежних очей. Розумієш, що вони ніколи не зрадять тебе. Стає затишно-дико… Вони супроводжують навіть в залізних пазурах сьогодення!.. Бо ж вони єдине, що тримає тебе і тут…
Раніше все було навпаки. Золото осіннього листя, срібло сліпучого снігу, діаманти сліз, перлини дощу. А зараз? Відчуваєш, що живеш цілу, нікому не потрібну, вічність – погромлений мурашник: безлад, бруд, уламки.
Невже ж ти зневіришся? Кинешся в цю мілку безодню?.. Ступаєш майже впевнено, як по власному серцю. Підходиш…
…Вони ніби виринули з темряви… Відвертаєш очі від тисяч тих, хто стоїть над прірвою, і, захлинувшись, повзеш назад…
Іноді так і трапляється – спогади рятують тебе від темної безодні…

***

Б.Л.В.

Вона сиділа, притулившись лобом до прозорого льоду блакитного скла… Різкий ніж жовтого променя різонув її зіницю – вона вгледіла тамуючі зірки: метушня…
Забула, поринула в сіру безодню зелені – світ справді позеленішав від довгого вибілювання зими. Чому? Чому вони знову зробили це з нею? Чому? Вже так було, не раз було… Не хотіла, відмовлялася вірити – заплющувала пусті очі: леді Реальність виїла їх.
Він, він, він… – вони і з нею, і знову… Навіщо? Навіщо вони зрадили?!!

***

Я рвучко підняла руку. Потемніле сонце кинуло промінчик на гостре лезо. Темрява. Спалах. Дикий оскал зубів. Затрималась… Ні, варто. Повітря задрижало спокійними нервами. Судорожна сльоза змочила палець. Я міцніше стисла кулак-удар!!!
Як дивно, я й не думала, що Надію так легко вбити…
Тонка цівка блакитної крові пробилась з-під блакитного одягу і пофарбувала ще живі, неохололі вуста. Вона подивилась на мене моїми очима.., подивилась востаннє.., подивилась криштально-чисто, без осуду.
Я ніби подивилась у дзеркало, подивилась востаннє.., і навіщо я вбила свою останню надію?..

***

Ш.А.

– Коли перестанеш малювати квадратні кола й називати їх трикутниками – тоді й поговоримо?!! – сказало Суспільство і викинуло Мене за двері свого життя…
Нічого, зависла. Не те, щоб метушня, або бездіяльність, якось ніби затишно, спокійно!!? Поклала руку на пухке повітря Позажиття. Космос! Ха! А вас тут нема, і.., не буде (зітхну).
Десь далеко внизу Маленький Принц розмовляє з Лисом…
Чому це він вирішив, що ми маємо відповідати за тих, кого приручили. Це ж бо не лише ми? Це і вони. Не можемо ж приручити їх без них. Смішно? Зовсім ні… Нав’яжуться нові, повиснуть сонячними намистинками, а тягнуть донизу. Потягли, зламали та… ми ще й маємо відповідати.., цікаво?
Ніжна ручка вигребла з корінням напівздохлу ромашку і відкриває пелюсточки. Недозрілі жовті насінинки галасують, аж надриваються, від чого серце Квітки здригається в корчах.
А я зависаю. Давно вже. Добре оце так, без галасу.
… Чому це мені не байдуже? Байдуже?
Ще й як! Просто байдуже і байдуже, аж вже байдужить…
= Йди…
– З байдужістю, в чорне коло Всесвіту, як всі?
= Йди…
= І що??
– А що – пішла.

***

Вони лежали спокійно, поки не випав сніг. Тоді рука Творця потяглася за Сірниками, щоб запалити Вогонь вічності. В коробці їх було багато, і вибрали перший навмання, вхопивши задубілими пальцями. Боляче шкрябнули серцем по душі коробки, від чого виник Вогонь Роздратування. Спробували увімкнути комфорку, але Сірник догорів – роздратовано викинули на підлогу...
Треба взяти другий. Він був такий же, тільки трохи довший. Викресав. Він був слухняний, і його поклали на коробку, хоч і напівзгорілого...
Поки Він набирав Воду в розбите коло чайника, Хтось загасив Вогонь. Спокійно блиснули звірячі оченята, і блиск їх зупинився на Коробці. Руки усією довжиною потяглися до неї і висмикнули останнього Сірничка. Швидко запалили на всю міць і спробували, стоячи на відстані невеликої Вічності, викинути недопалок в Сміття. Крила не виросли – Сірник впав на лінолеумну Землю...
Так вони лежать: хто на підлозі, хто на верхівці Коробки, а хто – з самого низу – ледь не на смітнику. Але то нічого. Вони вже відпалали, догоріли і все одно опиняться в Смітті, заметені прибираннями Творця...

Леся Бур'ян. Ш.М.В. «Воно дихало і бачило...», Б.Л.В. «Ти знову несеш її сюди...», М.О. «Її посмішка...», Б.Т.В. «Зараз воно хворіє...», Г.Т.В. «Дві сонячні краплинки впали тобі на руку...», Б.Л.В. «Вона сиділа, притулившись лобом до прозорого льоду...», «Я рвучко підняла руку...», Ш.А. « - Коли перестанеш малювати квадратні кола...», «Вони лежали спокійно, поки не випав сніг...» : проза / Зустріч 2002 - 2003: літературно-мистецький альманах Житомирщини: вірші, оповідання, малюнки. / Упоряд. : Білоус П.В., Левченко О.Г. – Житомир: бібліотека ЖОО СТМУ “Ліґа АРТІС”, вип.10, 2003. - 106 с. - С.9-12.

Леся Бур'ян. Проза: "Воно дихало і бачило, і, може, відчувало..."

Леся БУР'ЯН

Народилася в с. Половецьке Бердичівського району 1981 року. Навчається на філологічному факультеті Житомирського пеуніверситету ім. Івана Франка. 


* * *

Воно дихало і бачило, і, може, відчувало... Воно знало, що ця зірка може впасти і тоді буде золотою зіркою в багнюці. Невесело? Воно подумало, що ця в'язка синя темрява впаде на нього і накриє зеленими голками чорного сонця. Подумало... Погано, що ніхто цього не знає. Ні? Ні? Ні...
 Знову вони. Вони біжать летючи, сидять ходячи, самі того не помічають. Дивно; вони - не зірка.
Воно знало, що зірка потребує його дотику, але боїться їх. Воно намалює ніжність самотнього холоду і чи йому і зірці - буде темно при світлі, що належить їм, і яскраво-червоною в темряві вічності. І вона це знає, але впаде. Впаде; так і залишиться мережаним осіннім листком, на який з темного тротуару поглядало зірчасто-білими очима невідоме нам тепло...

Ти знову несеш її сюди. А може, це вона веде тебе вже вкотре? Вона.., вона... В такі спалахи саме вона - і, знову суди. Вона... А ти?..
Тут можеш впасти біля білих зірчасто-прозорих плям і тебе накриє ціле небо. Вгадуєш вічність думок, думки вічності, але зовсім про це не думаєш.
Чудово! Класно! Вони знову танцюють! Зовсім не дивно. Через прив'ялі, жужмом зібрані тонкою павутинкою, фіолетові стебельця трави - бачиш. А вона відчуває. Вона.., вона... Дивно, що саме вона, ти і ці дивні тамуючи русалки - дерева?!!
Все починає кружляти... Припиняєш. А вона? Вона виривається і, звільнившись від тяжкої ноші мумій, падає. Знову злітає - падає... Ти стримуєш її. Не дивно; бо ти - людина, а вона - твоя душа...

Зараз воно хворіє. Лише іноді намагається підняти дві згасло-блискучі зірочки - бачить їх. Жахливо! Чому? Воно віддавалось їм у руки, але золоте павутиння хижацтва врізалося в його вічні спалахи. Вже обережніше - не дивно!
Вони хапають його обома руками, впиваються ненажерливими іклами в прозору хмаринку тільця, залишаючи по собі жовто-зелені плями радості - насолоди.
- А воно?
- Воно хворіє...
- А якщо загине?
- Загинуть і вони...
- А ліки?!!
- Вони не зрозуміють.
- Чому?
- Вони - лише люди, а воно - щастя...

Дві сонячні краплини впали тобі на руку... Ніби росинки, а, може, - дві піщинки.
Сонячне дерево затремтіло стовбуром, торкнулося віттям по - дитячому безмежних очей. Розумієш, що вони ніколи не зрадять тебе. Стає затишно-дико... Вони супроводжують навіть в залізних пазурах сьогодення!.. Бо ж вони єдине, що тримає тебе і тут...
Раніше все було навпаки. Золото осіннього листя, срібло сліпучого снігу, діаманти сліз, перлини дощу. А зараз? Відчуваєш, що живеш цілу, нікому не потрібну, вічність - погромлений мурашник: безлад, бруд, уламки.
Невже ж ти зневіришся? Кинешся в цю мілку безодню?.. Ступаєш майже впевнено, як по власному серцю. Підходиш...
...Вони ніби виринули з темряви... відвертаєш очі від тисяч тих, хто стоїть над прірвою і, захлинувшись, повзеш назад...
Іноді так і трапляється - спогади рятують тебе від темної безодні...

Леся Бур'ян. Проза: "Воно дихало і бачило, і, може, відчувало..." / Зустріч 2000-2001 : [літературно-мистецький альманах Житомирщини] вірші, зорова поезія, оповідання, новели, драматургія, переклади, графіка, екслібриси / Уклад.: Білоус П.В., Левченко О.Г. ; Післям.: Левченко О.Г. - Житомир : [б. в.], 2002. - 60 с. - [Управління у справах сім'ї та молоді Житомирської обласної державної адміністації ; Житомирська обласна організація Спілки творчої молоді України "Liga ArtiS"].

Леся Бур'ян. Прозові мініатюри: "Вони лежали спокійно...", Моєму земному коханню, "Він ходить за мною..."

Леся Бур'ян. Прозові мініатюри: "Вони лежали спокійно...", Моєму земному коханню, "Він ходить за мною..." / Перевесло : поезія, проза, ґрафіка : літературно-поетичний альманах / Житомирський обласний елітарний літературний клуб "Перевесло" імені Олени Теліги ; упоряд.: Руссу Г.В., Левченко О.Ґ., Васьковська Н.В., передм.: Васильчук С.К., післям.: Левченко О.Ґ. - Житомир : видання газети "Віче", 2003. - 96 с. - С. 23-24. - (Бібліотека обласного громадсько-політичного часопису "Віче" ; вип. 1)