Ромцьо Здорик. Поезія з часопису "Філео+Лоґос" ("Люблю+Слово") #3 (2002)

Ромцьо Здорик. Поезія / Філео+Логос (Люблю+Слово): Літературний часопис філологічного факультету Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2002 - #3. - 44 с. - С 40-43.

Роман Здорик. Поезія з часопису "Філео+Лоґос" ("Люблю+Слово") #2 (2001)

Роман Здорик. Поезія / Філео+Логос (Люблю+Слово): Літературний часопис філологічного факультету Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2001. - #2. - 40 с. - С.36-39.

Ромцьо Здорик / Romc'o Zdoryk. Вірші зі збірки "Nеабищо the best"

Romc'o Zdoryk

-das eau_DA optimistisch-
dїty vmyrajut radїsno
dijsno
podekudy navїt cikavo
kavu
pyty
i movchky sobi dyvytys
jak pomyrajut dїty
u kohos xochut zmoknuty ochї —
zhal dїtochok
znaїte
a meni b
na tramvaj
kvytochok

-majachne-
cя majachna blidoho snihu
u metalevim misti bolu
dusha lamaє kryhu kryku
vona voliє but z toboju
ale na tli slipoho oka
budynka zmerzloho samotnoho
nemaє barvy tvoїx krokiv
lyshe budennosty bezodna
bezodna sliv bezodna serca
prirva irzhavoї zhury
u metalevim misti smerty
shukaju sonca kolory

-ruxoporuxy-
koly avto tebe veze
za obrij mrij —
pohlan: u skli j v dushi moїj
splyvaє vse:
divky dumky
koty menty
staryj z ochyma samoty
asfalt i shpalt
hazet buket
bomzhi kaliky ta poety
dovkola rux rux bez kinca
use v cim sviti teche vse minytsa

-post futuryZm-
rozpanaxane misto vyvaluє telbuxy lїxtariv
de trampy-tramvaї tynaюt_sє v bezumi chasu
shalїjut —
sha! lyjut
avta svїtlo v kaluzhyshcha-richyshcha tras
maєsh misto v dolonї
shcho — nї?
v kyshenї za pazuxoю — sonce
syno sonnytsя
krapci industrijalnyx bryzok...
post futuryzm...

-shyzoїdalne dlя lєnchyka-
hraju romansy na trubax fabryk
sharpaju nebo
narizaju shmatkamy vichnosty
vbyvaju smuttє napryk-
lad sїhodnї (shche xyst ne styx)
novopoezy povoli cehluju-buduju
darma shcho ty ne dїtknesh_sє
darovanoї tobi rymy
budesh dyvyty_sє radshe na xodu jurb
i ne zobachysh  zhury moєї
do bїsa! ta nu! tonu
de volossє tvoє, de vichї
bezupynno chuju u spynu, nudhu tamu-ju-chy
romcu znaїsh tobi potrїbna dїvchyna

-liryka-
vidpochyty vid mista
zustrivshy tebe uv serci
zahubytys povisytys
rozbryzkatys tramvajnymy rejcamy
os ty
brosti
ochej tvoїx zroshchuє kozhen mij virsh
?lubysh - ?ne lubysh
lublu
?virysh - ?ne virysh

Ромцьо Здорик. Вірші (klasyka) / Nеабищо the best : поезія, проза / Упоряд.: Левченко О.Ґ., Стронґовський І.Ю. - Житомир : [б. в.], 2003. - 56 с. - (Бібліотека ЖОО СТМУ "Ліґа АртіС" ; вип. 6). - С.4.

Ромцьо Здорик. Вірші зі збірки "Останнїй zошит постфутуриzму"

РОМЦЬО ЗДОРИК


ГАЙЛЬ, ОРІЯНЦЮ!
Коли волїїш спитати нас: єкого біса всі ми тута робимо - не питай. Все їдно єкусь певну відповідь почуєш навряд. Бо того ми не відаїмо й самі. Так сам по собє і породивсє постфутур. Когось би відразу єкоїсь халєри зачало тєгти на патетичнї промови на кшталт: «Постфутур - се така інтелектуяльна фіґня, що вам і не снилосє...» Натомість лишаїмо поле творчости для марудних критиканїв, жеби не відбирати у них їхнїй їдиний хлїб та їдиний кайф. Най собє збоченяютьсє над словом нашим і єго відголоссєм.
А єкщо серйозно, то певнї риси можна простежити у всїх післємайбутїв. МИ знущаїмосє над усїм - від лайна і до золота. Гниле містє душить людей у своїх лещатах. Настала пора, коли всї цїнностї мають перегортатисє догори дриґом. І се робимо МИ, прижиттєві ґенії. МИ стаємо на барикади новомистецтва. Се вже не буде єкесь іздовбане нанївець шароварство чи щось надто «нацїональне». МИ відмовляємосє від такого «нацїоналїзму» на користь претензьї на місцину в лїтературї світовій. Десь на самісїнькому вершечку... А инакше - ідїть усі до біса!
МИ не продовжувачі мистецтва - МИ його винищувачі. Мистецтво вмерло до футуру. МИ - постфутур. Тому те, що ми коїмо наразі - не є мистецтвом. Се радше велика труна усїм т. зв. клясикам із добрячим надмогильним
 каменем. Автори - самі знаїте хто. МИ, самовдоволенї, еґоїстичнї, нахабнї, ґеніяльнї, претензійнї та усе найбруднїше сього світу - післємайбути.
МИ співаїмо романтику гнилї, нам імпонує червиве містє. Зі своєю задухою, зі своїм сморідом. Вам, співцї неіснуючої краси наше післємайбуттївське «фе»! І наше чотириголосе, втім повторене мільйони разів, «СЛАВА!!! СЛАВА!!! СЛАВА!!!» українському постфутуру. В імьє розвою чогось свіжого, наразі неіснуючого. На честь українського НОВОЖИТТЄ, на честь ґеніяльних нас.
Носитиму себе на руцях...
Ромцьо ЗДОРИК   

-v (корінь ?)-
/постфутурроман/
василина лине
до києва
ху*во
айова єва
во івлїн
блїн лан
линь лєн чуїш я без тебе вже вмер
вміру
миру мир
мер живий
мережаний
ааааааааа ний
аня й ваня
воня аж смердить
дитє помира під веселими колесами авт
нафта всїму виною
най у вас і в нас ананас
насїнню сїна
сину суниць
ниць
цькуватимуть вату
ту стопьятдесятчотири
стирили
рилу рало
урал орало
реле конденсатори
аутори актори
торами затарились
пари запарили
паралїзовано
ванни нужники
заниканї
канїстри болю
болїди любові
бо віттю бавитисє
тиснутисє до тиси
тирсою обсипатисє
тиші тїшити
шити шати
ати бати ішли солдати
дати вшановувати
ватри палити
лити сльози
зі зичених
завчених вчених
чинах
нахабних єк сонце
енце науковий центр
ентеерова доба
ба єкий зухвалий
лий лїй
лай матюкай
кай де твоя ґерда
ердеу хоче до росїї
сїй не сїй полишитьсє гнїй
гний моє коханнє
а-на
нє навчи його нявкати
кати навчать
чати чатувати
а ти вмієш
єшчо нє вєчєр єшчо нє вєчєр
черговий вій
вий вай
вайомінґ
інґланд
андалузья
луїзьяна
я на ти під
я антипод
подружка
дружка
ужка дружина вужа
вужа річки воду бере чехья
хіхі я
ніх*я
уєва яві
ві а зе чемпйенз
йенз долярз рублз
булз чикаґо
аґов люди
юди ренеґати
гатити греблю
граблї грай бля
ля фа ля тополя
поля
опля
плї
лї бо друже
уже
іже
іж чотириста дванадцєть
цятка
ятка
тека
ека електронний касовий апарат
на горі арарат ріс зелений виноґрад
градом його вибило
бидло
ідол
долу
Далї
дали
дулю
дїло і слово
слава
лїва
лаве
аве марьє
арья із опери
пери мери сери
сири сірикам
рими рамам
мамам мило
мало
алло Алло
лов мі тендер лов мі стронґ
стронґовський привіт
вітаю Таю
ар ю крейзі
зік хайль
кохайль михайль семенко
енко не дратуй мої вічі присутнїстю у журналї
алї баба і сорок пердунїв
Дунєв Зубков та іже з ними
знїми
з нами біг
біг на коротку дистанцью
станцья джанкой
а на кой
а нехай
а нєх*й
хай
хей
хой
ой ви до мене
моне клод
ван дам
дамам
димом
думи мої думи мої
мойва мойшам
шамати шаманам
манав я
нав ю маст слїп
слїпнї липнуть
у липнї
пнї пнутьсє
нитьсє ниткам
камо грядеши
дещиця дощить
щит з ним чи на ньому
немо нїмий
нїмби намібам
бампер у рампу
ампірнїсть пармі
армі оф лаверз
флаверз тріз ґрас
раз два три чотири
тире тирам
рамштайн
айн цвай драй
райн рос
росіянам сі а нам
нема
майн кампф
пееф постфутуризм
туризм ризам
разом розум
зумер муру
мара римам
мамі мімози
озимі люди
дихають хають
ютляндїю
дїю дую даю
дао
ао адмінїстративна одиницє
нїцца ница
піцца паяцам
зайцєм з яйцєми
цими
цьом
оооооом
їм гам
імам
ам за папу за маму
му мимо
мінїстерству оборони рани
ан ту як су міґ іл
іґлз хоутел калїфорнья
нїар
нєа
єа єс
єес
есес
есересер
сер вам сир
сирий рій
рой рекляма оголошеннє й інформацья
мацає мацу
оцю
лицю литьсє
тулитьсє
туса тесу
су луїдори
дїри дурам
райдерам ройтерс
тирсовий
сови совкові
шовкові
кованї киванї
іванам ванни
но тпру
петеу
петефї
тефї
ефїр прямий сиріч етер
чедер
четверґам твердїсть
дасть дуст
духаст
астра пер аспера ад
тра’ не тра’ вже затра’
завтра
автора автора
фтор футур
фатер мутер
терористам терра
ера ра
ро позначає гущину
шину
шану хуану
шо нїх*я
жулянам жувальнї гумки
думку гадаю
даі
дай і дуй звідсїль
сїль селянам
а нам мана
а на а будеш
туди ж
іди ж
ідиш
авдиш
а в душ дишло
ішло ішло
шило жилам
ламам уламки
ломаку миколї
майн кола
майкл
ай кол ю
уколю
і коли
калли
галлам голим
гилим килим
силам сало
соло селям
салєм алейкум
ей кум
ком
камінний господар
гаспидар
підар
даруйте
руту ратєм
тамтами на татамі
татарам
там тарарам
татри титри
ти три я три
не єтри душу
най дише

-пост футуриZм-
роzпанахане місто вивалює тельбухи лїхтарів
де трампи-трамваї тиняють_sє в беzумі часу
шалїють -
ша! лиють
авта світло в калюжища-річища трас

маєш місто в долонї
що – нї?
в кишенї zа пазухою – сонце
синьо sоnnитьсє

кряпцї індустрьяльних бризок...
пост футуриzм...

-шиzоїдальне для лєнчика-
граю романси на трубах фабрик
шарпаю небо
наріzаю шматками вічности 
вбиваю смуттє наприк-
лад сїгоднї (ще хист не стих)
новопоеzи поволї цеглюю-будую
дарма що ти не дїткнеш_sє
дарованої тобє рими
будеш дивити_sє радше на ходу юрб
і не zобачиш жури моєї
до бїса! та ну! тону
де волоссє твоє, де вічі
беzупинно чую у спину, нудьгу таму-ю-чи
ромцю знаїш тобі потрібна дївчина

-віцї-
красива дївчина працює барвуменкою
на побігеньках
виконує забаганки людства
а мало би бути навпаки...

-лїрика ромця здїрика-
відпочити від містя
зустрівши тебе у серцї
загубитись повіситись
розбризкатись трамвайними рейцєми
ось ти
бростї
очей твоїх зрощує кожин мій вірш
?любиш – ?не любиш
люблю
?віриш – ?не віриш

-тобє or not тобє-
конвальї спогадїв пахотїють безумством квітки
де повітрє сумує за тобою від нєфіґ робити
десь ти поза сотнєми вервечок асфальту
а я наче «цить» мовчу
?де ти
         ?єк ти
                  ?wann du

-дуля-
світло хоре
(у) світлофора
дратує вічі червоним
die SONNE

-балаканина-
єґби ти була порєд
доторком очей до твоєї вроди потїшаю себе твоєю квазіприсутнїстю
маїш помешканє у мене в серцї –
та що менї з того
питаїш де я,
коли розмовляїш із кимось иншим
а я іду тинятисє
поглєдом по хмаринах
шукати на них тебе
а тебе там немає
?! дивнє
падаю лїтаком з атрофованими крилами
вибач
я сплутав небо з твоїми очима

а містє вирує,
скаженїє урбанїстичним сморідом
життє триває
без тебе
!шкода*

 -пісинька про роздвоїну нїжнїсть-
мрію сонцесерцем про світлї світанки світу
білї баґети болю
душа її квітне зорево
духмянїє полиново
торкнусє – обпечусє пальцєми думок
натомість розриваюсє навпіл і тулюсє в неспокій двох душ не-бай-ду-жих
там і лишаюсє
попри всю свою зморенїсть
сїрістю ґалактики
              сирістю клаптиків
                                 снїгом наснаги
                                                    смутком сміттє
але бозна-звідки явієтьсє вона
инша
цїкава і молодотїла крапля радости у божевільносвітїй журності
я ховаю її у листє гадок
завішую фїранками поволань
та вона їднак лишаєтьсє недосяжною
єк вранїшня примара
явієтьсє тераз подекуди і губитьсє в безладї перехожих сердець
а я лишаюсє завжди в єднинї
мріючи сонцесерцем про світлї світанки світу
білї баґети болю

Ромцьо Здорик. Останнїй zошит постфутуриzму: поетичний збірник / рецен. Мистецька ґільдія «Nеабищо». - Житомир : бібл. Мист. ґільд. «N», випуск 5, 2003. - 56с. - ISBN 5-7592-0645-Х

Складень "Ай-том: Антолоґія одного діялоґу". Олег Левченко, Наталя Шеремета, Марія Козлова, Ілля Стронґовський, Маґільда (мама ґільдії: Галина Малин), Вероніка Кавун, Ромцьо Здорик, Любов Годлевська, Богдан Горобчук, Ромцьо Здорик (2004)

http://neabyshcho.blogspot.com/2018/04/n_3.html?m=1

Ай-том: Антолоґія одного діялоґу. Олег Левченко, Наталя Шеремета, Марія Козлова, Ілля Стронґовський, Маґільда (мама ґільдії: Галина Малин), Вероніка Кавун, Ромцьо Здорик, Любов Годлевська, Богдан Горобчук, Ромцьо Здорик : діалоги / Житомир: Мистецька ґільдія "Neaбищо". - Складень, вересень 2004.

Вас також можуть зацікавити:
》Олег Левченко. Складень: історія виникнення і друку (стаття) / Режим доступу: https://zlitera.blogspot.com/2018/10/blog-post_4.html?m=1
》Хто я такий? ~ Складень [Текст: Галина Малин, Наталя Васькавська, Стронґовський, Олег Левченко] / Житомир: Мистецька ґільдія «Neaбищо» ЖОО СТМУ «Liga ArtiS», вересень 2004 / Режим доступу: http://neabyshcho.blogspot.com/2018/03/2004_29.html?m=1 або https://zlitera.blogspot.com/2019/01/blog-post.html?m=1

Складень "А-том: Антолоґія одного речення". Наталя Шеремета, Тетяна Шабодей, Олена Лудченко, Олег Левченко, Галина Малин, Вероніка Кавун, Надія Голуб, Ромцьо Здорик, стронґовський (2004)

http://neabyshcho.blogspot.com/2018/04/n.html?m=1

А-том: Антолоґія одного речення. Наталя Шеремета, Тетяна Шабодей, Олена Лудченко, Олег Левченко, Галина Малин, Вероніка Кавун, Надія Голуб, Ромцьо Здорик, стронґовський : цитати /  Житомир: Мистецька ґільдія "Neaбищо". - Складень, вересень 2004.

Вас також можуть зацікавити:
》Олег Левченко. Складень: історія виникнення і друку (стаття) / Режим доступу: https://zlitera.blogspot.com/2018/10/blog-post_4.html?m=1
》Хто я такий? ~ Складень [Текст: Галина Малин, Наталя Васькавська, Стронґовський, Олег Левченко] / Житомир: Мистецька ґільдія «Neaбищо» ЖОО СТМУ «Liga ArtiS», вересень 2004 / Режим доступу: http://neabyshcho.blogspot.com/2018/03/2004_29.html?m=1 або https://zlitera.blogspot.com/2019/01/blog-post.html?m=1

Складень "Чоlov’їчий епатаж". Олег Левченко, Ромцьо Здорик, Юрій Малихін, Богдан Горобчук, Ілля Стронґовський (2002)

http://neabyshcho.blogspot.com/2018/03/l-lvnk-m-zdk-mln-dn-k-ll-sngvsk-lov-2002.html?m=1

Чоlоv’їчий епаtаж (Чоловічий епатаж). Олег Левченко, Ромцьо Здорик, Юрій Малихін, Богдан Горобчук, Ілля Стронґовський : вірші / Житомир: Мистецька ґільдія "Nеабищо". - Складень #1, серпень 2002.

Вас також можуть зацікавити:
》Олег Левченко. Складень: історія виникнення і друку (стаття) / Режим доступу: https://zlitera.blogspot.com/2018/10/blog-post_4.html?m=1
》Хто я такий? ~ Складень [Текст: Галина Малин, Наталя Васькавська, Стронґовський, Олег Левченко] / Житомир: Мистецька ґільдія «Neaбищо» ЖОО СТМУ «Liga ArtiS», вересень 2004 / Режим доступу: http://neabyshcho.blogspot.com/2018/03/2004_29.html?m=1 або https://zlitera.blogspot.com/2019/01/blog-post.html?m=1

Олег Левченко, Ромцьо Здорик. Складень "Мистецька ґільдія прижиттєвих ґеніїв "Неабищо"" (2002)

http://neabyshcho.blogspot.com/2018/03/2002_30.html?m=1
Олег Левченко, Ромцьо Здорик. Мистецька ґільдія прижиттєвих ґеніїв "Неабищо" : поезії / Виданий до наради молодих письменників у м. Коктебель. - Житомир. - Складень, травень 2002.

Вас також можуть зацікавити:
》Олег Левченко. Складень: історія виникнення і друку (стаття) / Режим доступу: https://zlitera.blogspot.com/2018/10/blog-post_4.html?m=1
》Хто я такий? ~ Складень [Текст: Галина Малин, Наталя Васькавська, Стронґовський, Олег Левченко] / Житомир: Мистецька ґільдія «Neaбищо» ЖОО СТМУ «Liga ArtiS», вересень 2004 / Режим доступу: http://neabyshcho.blogspot.com/2018/03/2004_29.html?m=1 або https://zlitera.blogspot.com/2019/01/blog-post.html?m=1

Ромцьо Здорик. Вірші: "моя голова повна дурниць...", "діти вмирають радісно...", "хтось любить любити...", "сором'язливе сонце...", "я сам я сум...", "сумуєш у місті...", "! у світі є люди...", "в той день коли ти...", "і ти як всі..."

Роман ЗДОРИК

* * *
моя голова повна дурниць
бунтівна аморальна нескорена
всі регочуть
їм смішно
мені спиться
сниться море

* * *
діти вмирають радісно
дійсно
подекуди навіть цікаво
каву пити і мовчки собі дивитись
як помирають діти
у когось хочуть змокнути очі жаль діточок
знаєте
а мені б
на трамвай квиточок

* * *
хтось любить любити
цілунки
побачення
тощо
і я люблю
коли мене люблять

* * *
сором'язливе сонце
взяло п зашарілося
хто не любить тепло
коли на шару

* * *
я сам я сум
в собі несу
рощу росу
крешу красу
плекаю крапель
білий біль
іржа жура
вціляє цвіль
дми дим
затопим позатим
торкань картон
хітон хотінь
мотив утоми
сни весни
і днів безодня
диме дми

* * *
сумуєш у місті
химер імлистих
де небо на тебе
надміру тисне
де речі до речі
занадто сірі
влаштовують шабаш
в твоїй квартирі
а десь поза містом
на великій відстані
волаю навмисне
маріє явись мені

* * *
! у світі є люди
причавлені богом
скалічені болем
уражені криком
засуджені світом
відплакані жовтнем
поховані осудом
в землю байдужжя
? у світі є люди

* * *
в той день коли ти
мене кинула
прийшла самота
тимчасова проте
доволі нудна
як світ
вона хотіла здолати мене
понівечити пам'ять про тебе
та я не дам
ліпше шукатиму іншу
щоб любити кохати
щоб своїм молодечим тілом
мандрувати по її незвіданих
 місцях

я хочу відкрити америку

* * *
і ти як всі
з пороху з пилу
незрозуміла
мене
геніального поета
усіх часів

Ромцьо Здорик. Вірші: "моя голова повна дурниць...", "діти вмирають радісно...", "хтось любить любити...", "сором'язливе сонце...", "я сам я сум...", "сумуєш у місті...", "! у світі є люди...", "в той день коли ти...", "і ти як всі..." / Першість : поетичний збірник / Ред.: Михайло Жайворон. - Житомир : Житомир [видавництво], 2001. - 20 с. - С. 3-5.

Ромцьо Здорик. Вірші: Поезомобіль, "назбираю дозів...", Маячне, Рухопорухи, Блюдолюди, Марення трамвайними рейками, ! убити сонце

Ромцьо ЗДОРИК

повниться серце 

чеканням твоєї з'яви

? is this love

здається

Поезомобіль

автомобілі
од втоми білі
повнять собою поезобіль
що пахне цвіллю
спалах тебе
допомагає збагнути
смуток
та бе-
злад автобуса лине в нікуди
а я разом із ним
дим 
у душі
запах згорілого горя
очі дощать
за сірим до щему дощем
погляд
твій
що тане у прірві пітьми
миттю принадних надій

* * *

ты достойна кисти фламандці 

я не достоин мазни маляра

крематорий "аутсайдер"

назбираю дощів
пригорщі
подарую тобі світ уви-
тий квітами: ромашками трошки
й волошками


Маячне

ця маячня блідого снігу
у металевім місті болю
душа ламає кригу крику
вона воліє буть з тобою
але на тлі сліпого ока
будинка змерзлого самотнього
немає барви твоїх кроків
лише буденності безодня
безодня слів безодня серця
прірва іржавої жури
у металевім місті смерті
шукаю сонця кольори


Рухопорухи

коли авто тебе везе
за обрій мрій -
поглянь: у склі й в душі моїй
спливає все:
дівки думки
коти менти
старий з очима самоти
асфальт і шпальт
газет букет
бомжі каліки та поети
довкола рух рух без кінця
усе в цім світі тече все міниться


Блудолюди

знервоване серце міста -
усюди
ні втекти ні сховатись ні де-
матеріалізуватись - вештаються блудолюди
людоблуди
вони волають
вдають що вони найвища у світі каста
та коять злочини коли вливаються в натовп
а поодинці потому приходять додому
жадають в ліжка упасти бачити зорі і
спати


Марення трамвайними рейками

посеред тюрми
у хламиді, скроєній з ночі
стоятиму один
чекаючи на трамвай що іде в нікуди -
сховатися хочу
мені остогидли люди
я хочу побути сам
позбутися ґрат до смерті обридлого
світу
моралі законів традицій усіх
позбутися
я хочу дістатись туди
де нема смітників століття
немає порпання в них
а є лиш трамвай що іде в нікуди
іржавляться рейок шпалево розкинуті
руки
небо громами кашляє від застуди
котиться в безвість
колесами металевими грюка
трамвай, у якому я - одвічний
пасажир
трамвай що іде в нікуди


! убити сонце

здіймаю руку не для гонитви
за метафізикою повітря
надміру нахабний
надміру зухвалотендітний
прагну сонце убити
доволі світла
ненавиджу мить
коли ранок злочинно зриває
ночі квітку
а потім клітку
світу настіж відкриває
і з неї
у простір плигають нудотні гидкі обриди
руденькі дебільчики мавпочки людей
! щоб їх не бачити - ладен сонце убити

Ромцьо Здорик. Вірші: Поезомобіль, "назбираю дозів...", Маячне, Рухопорухи, Блюдолюди, Марення трамвайними рейками, ! убити сонце / Неабищо : поетичний збірник / Ред.: Михайло Жайворон. - Житомир : Житомир [видавництво], 2002. - 20 с. - С. 16-17.

Роман Здорик. Вірші: Присутність, Сходи, Нуль, Про білі бемолі, Про неї і трошки сумно

Роман ЗДОРИК

Про себе (р.н. 1980): "Народився. Вчився. Пишу. Вперше зачепив плетиво думок, рим та слів у '93 році. Надряпав у зошит. Потому шкрябаю як можу і як хочу. По закінченню школи пішов у мандри... Ішов - ішов і пришвендяв до житомирського державного університету. Тепер не жалкую. Нині намагаюсь вкусити з того чи іншого боку граніт науки ( вже 5 рік), втім, не досить активно, бо я народжений не для наукової роботи, а для мистецтва, я народжений бути кращим".


ПРИСУТНІСТЬ

Щовечора до мене приходить одна й та сама
дівчина
із присмаком присмерку,
я жену її геть у нічне безгоміння,
однак вона
постає з нього знову, неначе б нічого не скоїлось.
Очі її переливами міняються у люмінесценції місяця
цятками радощів,
та обличчя гіпсоване, скуте гіперболою болю,
зорить у безвість...
Так відбувається щовечора...


СХОДИ

Спускався
сходами
тиші
у вірші,
де рими
незримо
зимні...
у помаранчі сонця
долоня ця
стелилась
об перила...
долонею
зима вся
Підіймався


НУЛЬ

Ми - неомитці немарні Гольфстріму
римною,
homo futuris,
без нас українська література б
загнила, загинула, загнулася зовсім,
в нуль...


ПРО БІЛІ БЕМОЛІ

Білих бемолів бриніли пісні...
Бруньками сонця під срібним дощем
стиха сипались ліхтарні вогні,
вмиті краплинами, а не плачем.
Рук твоїх змерзлих трояндовий цвіт
випестив - випустив з полону вуст...
Білі бемолі сховались під спід
вій твоїх віяла й сіяли блюз.


ПРО НЕЇ І ТРОШКИ СУМНО

Пелюстки пальців
плелися у вальси -
їм було боляче розлучатися...
Час тане і тоне
у морі твоїх долонею...
Солоні
сльотаві спалахи сліз
доводять життя теорему: там, де вичерпується твій під'їзд -
знову розпочинається са-мот-ність...

Роман Здорик. Вірші: Присутність, Сходи, Нуль, Про білі бемолі, Про неї і трошки сумно / Зустріч 2000-2001 : [літературно-мистецький альманах Житомирщини] вірші, зорова поезія, оповідання, новели, драматургія, переклади, графіка, екслібриси / Уклад.: Білоус П.В., Левченко О.Г. ; Післям.: Левченко О.Г. - Житомир : [б. в.], 2002. - 60 с. - [Управління у справах сім'ї та молоді Житомирської обласної державної адміністації ; Житомирська обласна організація Спілки творчої молоді України "Liga ArtiS"].

Роман Здорик. Вірші: Тінь на прогулянці, Потвори, Маски, Храм любові, Постать, Забава, До В.Н., Вільям Шекспір

Роман ЗДОРИК

«Я народився 1980 року у м. Карцаг (Угорщина) у сім'ї військовослужбовця. Затим родина переїхала в Україну, і ми оселилися в містечку авіаторів Озерному під Житомиром. 1987 року вступив до Озерненської загальноосвітньої школи. Саме тут у 13 років я написав свої перші римовані рядки, котрі присвятив Тарасові Шевченку.
Не знаю, може, саме «Кобзар» відкрив мені очі у світ поезії. А, може, з Божої волі, дощового дня, просто так, від нічого робити, я відкрив зошит і спробував писати. Що з цього вийшло, судити Вам. Хоча все, що написане, - від душі і щиро».


Цикл «Символи Любові»


ТІНЬ НА ПРОГУЛЯНЦІ

Тихий морок ходить містом...
Несполохана, як тиша,
Із зір розсипанім намисті
Тінь чиясь гуляти вийшла...


ПОТВОРИ

Десь у незнаному просторі
Блукали темні злі потвори...
У них в очах ховалась сутінь -
Ні роздивитись, ні збагнути.


МАСКИ

Ніч приходить,
мов містична казка.
Таємниче, стиха, мимохіть...
Як один, усі знімають маски,
щоб від них до ранку
відпочить...


ХРАМ ЛЮБОВІ

Я залишаю світлий Храм.
Священний Храм свого кохання.
Тепер хіба що вітер там
Тобі співатиме осанну.

Віднині там, на вівтарі,
Де образ твій чекав на мене,
Хіба що спогади старі
Молитись будуть навіжено.

Я без журби і каяття
Лишаю Храм свого кохання,
Куди приходять за життя
Два рази - вперше і востаннє.


ПОСТАТЬ

Кохана Постать зникла у пітьмі...
Даремно я вдивлявся в очі хатні -
Розтала Постать... В темряві її
Навряд чи очі зможуть відшукати,

Не те шо очі - думка не збагне,
Не те що серед вулиці - в квартирі...
Вона ж бо там, де плетиво нічне
Усе довкіл фарбує в колір сірий...
29.07.1999.


ЗАБАВА

Ти Бавилась Серцем Моїм Смутним,
А Втім...
Воно І Саме Намагалось Лишитись В Полоні
Твоєї Долоні...
27.06.1999.


ДО В.Н.

Самотою Розбавлений Простір...
Порожнечею Випитии Сум...
У Багряних Долонях Осені
Я Кохання Тобі Несу...


ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР

Усе кохання, всю любов візьми -
Навряд чи більше матимеш, ніж досі,
Все, що коханням люди нарекли,
Тобі й без того в жертву я приносив.

Твоя любов лиш маревом була,
Хоча у тім навряд вина твоя є,
Ти винна тільки в тім, що не змогла,
Що не схотіла мовити «кохаю»?

Та я і цей тобі пробачу гріх,
Хоч ти у мене викрала останнє.
Те горе є найтяжчим за усі,

Що ненависть сприймає за кохання.
О ти, в котрій все зле добром зовуть,
Убий мене, а ворогом не будь!

Переклад з аналійської

Роман Здорик. Вірші: Тінь на прогулянці, Потвори, Маски, Храм любові, Постать, Забава, До В.Н., Вільям Шекспір / Зустріч '99 : [альманах] вірші, оповідання, новели, малюнки / Уклад.: П.В. Білоус, М.М. Жайворон. - Житомир : видання газети "Житомир", 1999. - 76 с. - С. 27-29.

Ромцьо Здорик. Вірші: Присутність, Про білі бемолі, Про неї і трошки сумно

Ромцьо ЗДОРИК

"Народився 23 вересня 1980 року у м. Карцаґ (Угорщина) у сім'ї військовослужбовця. 1987 року вступив до Озерненської загальноосвітньої школи. Саме тут у '93 році вперше зачепив плетиво думок, рим та слів. По закінченню школи пішов у мандри... Ішов-ішов і пришвендяв до Житомирського державного університету. Тепер не жалкую. Намагався вкусити з того чи іншого боку ґраніт науки, втім, не досить активно, бо я народжений не для наукової роботи, а для мистецтва, я народжений бути кращим".
По закінченню Житомирського державного педаґоґічного університету ім. Івана Франка 2002 року, автор пішов працювати на ниву журналістики. Наразі є кореспондентом ґазети "Сільське життя". Автор поетичної збірки "Самотній вітер" (вид. "Жур.фонд", 1997 р.). Друкувався у колективних збірках "Першість", "Неабищо", "Останнїй zошит постфутуриzму", літературно-мистецьких альманахах Житомирщини "Зустріч '99 та 2000 - 2001", часописах філолоґічного факультету ЖДПУ "Філео+Лоґос". Активно займається громадською діяльністю, є головою Житомирської міської молодіжної творчої орґанізації "Мистецька ґільдія "Неабищо".


Присутність

Щовечора до мене приходить одна й та сама
дівчина
із присмаком присмерку,
я жену її геть у нічне безгоміння,
однак вона
постає з нього знову, неначе б нічого не скоїлось.
Очі її переливами міняються у люмінесценції місяця
цятками радощів,
та обличчя гіпсоване, скуте гіперболою болю,
зорить у безвість...
Так відбувається щовечора...


Про білі бемолі

Білих бемолів бриніли пісні...
Бруньками сонця під срібним дощем
стиха сипались ліхтарні вогні,
вмиті краплинами, а не плачем.
Рук твоїх змерзлих трояндовий цвіт
випестив - випустив з полону вуст...
Білі бемолі сховались під спід
вій твоїх віяла й сіяли блюз.


Про неї і трошки сумно

Пелюстки пальців
плелися у вальси -
їм було боляче розлучатися...
Час тане і тоне
у морі твоїх долонею...
Солоні
сльотаві спалахи сліз
доводять життя теорему: там, де вичерпується твій під'їзд -
знову розпочинається са-мот-ність...

Ромцьо Здорик. Вірші: Присутність, Про білі бемолі, Про неї і трошки сумно / Перевесло : поезія, проза, ґрафіка : літературно-поетичний альманах / Житомирський обласний елітарний літературний клуб "Перевесло" імені Олени Теліги ; упоряд.: Руссу Г.В., Левченко О.Ґ., Васьковська Н.В., передм.: Васильчук С.К., післям.: Левченко О.Ґ. - Житомир : видання ґазети "Віче", 2003. - 96 с. - С. 37. - (Бібліотека обласного громадсько-політичного часопису "Віче" ; вип. 1)