Ромцьо Здорик. Поезія з часопису "Філео+Лоґос" ("Люблю+Слово") #3 (2002)

Ромцьо Здорик. Поезія / Філео+Логос (Люблю+Слово): Літературний часопис філологічного факультету Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2002 - #3. - 44 с. - С 40-43.

Роман Здорик. Поезія з часопису "Філео+Лоґос" ("Люблю+Слово") #1 (2000)

Роман Здорик. Поезія / Філео+Логос (Люблю+Слово): Літературний часопис філологічного факультету Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2000. - #1. - 52 с. - С.35-36.

Складень "Оцет". Стронґовський, Ромцьо Здорик, Олег Левченко (2003)

http://neabyshcho.blogspot.com/2018/03/2003_4.html?m=1
Оцет. Стронґовський, Здорик, Левченко: вірші / Житомир: Мистецька ґільдія прижиттєвих ґеніїв "Nеабищо" [до фіналу «Молодого вина»]. - Складень, листопад 2003.

Вас також можуть зацікавити:
》Олег Левченко. Складень: історія виникнення і друку (стаття) / Режим доступу: https://zlitera.blogspot.com/2018/10/blog-post_4.html?m=1
》Хто я такий? ~ Складень [Текст: Галина Малин, Наталя Васькавська, Стронґовський, Олег Левченко] / Житомир: Мистецька ґільдія «Neaбищо» ЖОО СТМУ «Liga ArtiS», вересень 2004 / Режим доступу: http://neabyshcho.blogspot.com/2018/03/2004_29.html?m=1 або https://zlitera.blogspot.com/2019/01/blog-post.html?m=1

Складень "Кавові поети". Ромцьо Здорик, Богдан Горобчук, стронґовський, Юлiя Спічак, Веронiка Кавун, Iрена Радзивілл, Наталя Васьковська, Олег Левченко, Люда Сайко (2002)

http://neabyshcho.blogspot.com/2018/03/2002_58.html?m=1
Кавові поети. Ромцьо Zдорик, БогдаN Gоробчук, стронґовський, Юлiя Спічак, Веронiка Кавун, Iрена Радzивілл, Наталя Васьковська, Олег Левченко, Люда Сайко / Житомир: Житомирська міська молодіжна творча орґанізація "Мистецька ґільдія "Nеабищо". - Складень #2, вересень 2002.

Вас також можуть зацікавити:
》Олег Левченко. Складень: історія виникнення і друку (стаття) / Режим доступу: https://zlitera.blogspot.com/2018/10/blog-post_4.html?m=1
》Хто я такий? ~ Складень [Текст: Галина Малин, Наталя Васькавська, Стронґовський, Олег Левченко] / Житомир: Мистецька ґільдія «Neaбищо» ЖОО СТМУ «Liga ArtiS», вересень 2004 / Режим доступу: http://neabyshcho.blogspot.com/2018/03/2004_29.html?m=1 або https://zlitera.blogspot.com/2019/01/blog-post.html?m=1

Роман Здорик. Вірші: Присутність, Сходи, Нуль, Про білі бемолі, Про неї і трошки сумно

Роман ЗДОРИК

Про себе (р.н. 1980): "Народився. Вчився. Пишу. Вперше зачепив плетиво думок, рим та слів у '93 році. Надряпав у зошит. Потому шкрябаю як можу і як хочу. По закінченню школи пішов у мандри... Ішов - ішов і пришвендяв до житомирського державного університету. Тепер не жалкую. Нині намагаюсь вкусити з того чи іншого боку граніт науки ( вже 5 рік), втім, не досить активно, бо я народжений не для наукової роботи, а для мистецтва, я народжений бути кращим".


ПРИСУТНІСТЬ

Щовечора до мене приходить одна й та сама
дівчина
із присмаком присмерку,
я жену її геть у нічне безгоміння,
однак вона
постає з нього знову, неначе б нічого не скоїлось.
Очі її переливами міняються у люмінесценції місяця
цятками радощів,
та обличчя гіпсоване, скуте гіперболою болю,
зорить у безвість...
Так відбувається щовечора...


СХОДИ

Спускався
сходами
тиші
у вірші,
де рими
незримо
зимні...
у помаранчі сонця
долоня ця
стелилась
об перила...
долонею
зима вся
Підіймався


НУЛЬ

Ми - неомитці немарні Гольфстріму
римною,
homo futuris,
без нас українська література б
загнила, загинула, загнулася зовсім,
в нуль...


ПРО БІЛІ БЕМОЛІ

Білих бемолів бриніли пісні...
Бруньками сонця під срібним дощем
стиха сипались ліхтарні вогні,
вмиті краплинами, а не плачем.
Рук твоїх змерзлих трояндовий цвіт
випестив - випустив з полону вуст...
Білі бемолі сховались під спід
вій твоїх віяла й сіяли блюз.


ПРО НЕЇ І ТРОШКИ СУМНО

Пелюстки пальців
плелися у вальси -
їм було боляче розлучатися...
Час тане і тоне
у морі твоїх долонею...
Солоні
сльотаві спалахи сліз
доводять життя теорему: там, де вичерпується твій під'їзд -
знову розпочинається са-мот-ність...

Роман Здорик. Вірші: Присутність, Сходи, Нуль, Про білі бемолі, Про неї і трошки сумно / Зустріч 2000-2001 : [літературно-мистецький альманах Житомирщини] вірші, зорова поезія, оповідання, новели, драматургія, переклади, графіка, екслібриси / Уклад.: Білоус П.В., Левченко О.Г. ; Післям.: Левченко О.Г. - Житомир : [б. в.], 2002. - 60 с. - [Управління у справах сім'ї та молоді Житомирської обласної державної адміністації ; Житомирська обласна організація Спілки творчої молоді України "Liga ArtiS"].

Роман Здорик. Вірші: Тінь на прогулянці, Потвори, Маски, Храм любові, Постать, Забава, До В.Н., Вільям Шекспір

Роман ЗДОРИК

«Я народився 1980 року у м. Карцаг (Угорщина) у сім'ї військовослужбовця. Затим родина переїхала в Україну, і ми оселилися в містечку авіаторів Озерному під Житомиром. 1987 року вступив до Озерненської загальноосвітньої школи. Саме тут у 13 років я написав свої перші римовані рядки, котрі присвятив Тарасові Шевченку.
Не знаю, може, саме «Кобзар» відкрив мені очі у світ поезії. А, може, з Божої волі, дощового дня, просто так, від нічого робити, я відкрив зошит і спробував писати. Що з цього вийшло, судити Вам. Хоча все, що написане, - від душі і щиро».


Цикл «Символи Любові»


ТІНЬ НА ПРОГУЛЯНЦІ

Тихий морок ходить містом...
Несполохана, як тиша,
Із зір розсипанім намисті
Тінь чиясь гуляти вийшла...


ПОТВОРИ

Десь у незнаному просторі
Блукали темні злі потвори...
У них в очах ховалась сутінь -
Ні роздивитись, ні збагнути.


МАСКИ

Ніч приходить,
мов містична казка.
Таємниче, стиха, мимохіть...
Як один, усі знімають маски,
щоб від них до ранку
відпочить...


ХРАМ ЛЮБОВІ

Я залишаю світлий Храм.
Священний Храм свого кохання.
Тепер хіба що вітер там
Тобі співатиме осанну.

Віднині там, на вівтарі,
Де образ твій чекав на мене,
Хіба що спогади старі
Молитись будуть навіжено.

Я без журби і каяття
Лишаю Храм свого кохання,
Куди приходять за життя
Два рази - вперше і востаннє.


ПОСТАТЬ

Кохана Постать зникла у пітьмі...
Даремно я вдивлявся в очі хатні -
Розтала Постать... В темряві її
Навряд чи очі зможуть відшукати,

Не те шо очі - думка не збагне,
Не те що серед вулиці - в квартирі...
Вона ж бо там, де плетиво нічне
Усе довкіл фарбує в колір сірий...
29.07.1999.


ЗАБАВА

Ти Бавилась Серцем Моїм Смутним,
А Втім...
Воно І Саме Намагалось Лишитись В Полоні
Твоєї Долоні...
27.06.1999.


ДО В.Н.

Самотою Розбавлений Простір...
Порожнечею Випитии Сум...
У Багряних Долонях Осені
Я Кохання Тобі Несу...


ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР

Усе кохання, всю любов візьми -
Навряд чи більше матимеш, ніж досі,
Все, що коханням люди нарекли,
Тобі й без того в жертву я приносив.

Твоя любов лиш маревом була,
Хоча у тім навряд вина твоя є,
Ти винна тільки в тім, що не змогла,
Що не схотіла мовити «кохаю»?

Та я і цей тобі пробачу гріх,
Хоч ти у мене викрала останнє.
Те горе є найтяжчим за усі,

Що ненависть сприймає за кохання.
О ти, в котрій все зле добром зовуть,
Убий мене, а ворогом не будь!

Переклад з аналійської

Роман Здорик. Вірші: Тінь на прогулянці, Потвори, Маски, Храм любові, Постать, Забава, До В.Н., Вільям Шекспір / Зустріч '99 : [альманах] вірші, оповідання, новели, малюнки / Уклад.: П.В. Білоус, М.М. Жайворон. - Житомир : видання газети "Житомир", 1999. - 76 с. - С. 27-29.