Юлія Стахівська. Поезія з часопису "Філео+Лоґос" ("Люблю+Слово") #6 (2004)

Юлія СТАХІВСЬКА

***

Я - відлуння

Спіральних життів

Як запис морських хвиль

На аудіоплівці.

А світло таке м'яке,

Що навіть можна занурити пальці...

Де ті чаші, куди сонце струшуватиме

Пилок своїх крил?

Я - слух. Вухо.

***

зелені зорі

як очі велетенських риб

мутно дивились на нас

і вуса густих туманів

сомами сунули хмарами сопіли

гей ви на дні степу широкого 

ковилою виткані 

волошками вкривані 

маками ціловані

пощо вам небо великоковткове

пощо вам простір брилою чорнозему

пощо вам кургани п'ястуками

коли зносить поглядами 

бурхливими як річища

ковилою вкривані 

волошками виткані 

маками ціловані

***

Дзвенить як муха 

Серпень під лапою рудої осені. 

Дощі сюрчать непрошені, 

Веселими покосами 

Лоскочуть стигле сонце.

СТАРІСТЬ

Вилинялі руки старих

Як рушники

З вишивкою артерій.

Пальці - вузликами на згадку.

Волосся - перекотиполе,

Вітрами скошене.

Обличчя - пустелями зморшок,

А очі – криниці 

З відрами далекими 

Як зіниці.

***

Я п’ю сік

із жовтої чашки

і око апельсинове у ній

І я бачу себе на дні на білому дні

і думаю хто це

я йду вулицею 

небо велетенська калюжа 

птахи як насіння в ній 

світ гойдається колами

а в мене мокрі ноги

і безліч світів під ними

і безліч людей несуть

їх відбитки на своїх підошвах

я і пес

обоє щось шукаємо

він кістку а я

місяця копійка 

завалялась в гаманці ночі 

мені як знахідка

та я тільки ходжу берегом 

стіксовим берегом 

і завтра знову буду пити сік 

помаранчевий сік

***

Де зрання осінь, 

Стрибаючи листом босим, 

Загнала скалку кленову в ногу – 

Калюжа червона.

Мале дівча ловить вітер гнучкий як в'юн вислизає крізь сльози 

П'яних дерев і легка суконька тріпотить вуаллю нареченої

І витікають журавлі 

Із судин хмар, 

Розсічених 

Мечем проміння.

Мале дівча і знак запитання як п'явка у її мозку 

Колись воно знатиме відповідь

В долонях неба - зерня,

Гірчичне зерня

Й дівча на помості...

Мале дівча ловить вітер гнучкий як в'юн вислизає крізь сльози 

П'яних дерев і легка суконька затріпотить вуаллю нареченої...

***

судомами нервовими 

слова горло тиснуть 

ти сну пектораль 

загорни у скроней кургани 

знаю сонце піни 

занадто мало 

щоб змити побої 

від раю

***

на герць із совістю 

і кожна куля сповиток 

новонароджених думок

Юлія Стахівська. Поезія / Філео+Логос (Люблю+Слово): Літературний часопис філологічного факультету Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2004 - #6. - 52 с. - С.25-28.

Складень "Лютий після 13-го". Ірина Завальнюк, Валентина Налапко, Любов Антонюк, Юлія Стахівська, Людмила Сайко, Віталій Когут, Дар'я Березовська, Ромцьо Здорик, Альона Нагребельна, Наталя Лаптик, Костянтин Куліков (2003)

Лютий після 13-го. Ірина Завальнюк, Валентина Налапко, Любов Антонюк, Юлія Стахівська, Людмила Сайко, Віталій Когут, Дар'я Березовська, Ромцьо Здорик, Альона Нагребельна, Наталя Лаптик, Костянтин Куліков : вірші, проза / Житомир: Роза Ієрихона. - Складень, лютий 2003.

Вас також можуть зацікавити:
》Олег Левченко. Складень: історія виникнення і друку (стаття) / Режим доступу: https://zlitera.blogspot.com/2018/10/blog-post_4.html?m=1
》Хто я такий? ~ Складень [Текст: Галина Малин, Наталя Васькавська, Стронґовський, Олег Левченко] / Житомир: Мистецька ґільдія «Neaбищо» ЖОО СТМУ «Liga ArtiS», вересень 2004 / Режим доступу: http://neabyshcho.blogspot.com/2018/03/2004_29.html?m=1 або https://zlitera.blogspot.com/2019/01/blog-post.html?m=1

Складень "Кришталь Ангару". В. Італій, Ірина Завальнюк, Дар'я Березовська, Юлія Стахівська, Костянтин Куліков, Наталя Лаптик, Каїн (2002)

Кришталь Ангару. В. Італій, І. Завальнюк, Д. Березовська, Ю. Стахівська, К. Куліков, Н. Лаптик, Каїн : вірші / Житомир: Роза Ієрихона. - Складень #1, жовтень 2002.

Вас також можуть зацікавити:
》Олег Левченко. Складень: історія виникнення і друку (стаття) / Режим доступу: https://zlitera.blogspot.com/2018/10/blog-post_4.html?m=1
》Хто я такий? ~ Складень [Текст: Галина Малин, Наталя Васькавська, Стронґовський, Олег Левченко] / Житомир: Мистецька ґільдія «Neaбищо» ЖОО СТМУ «Liga ArtiS», вересень 2004 / Режим доступу: http://neabyshcho.blogspot.com/2018/03/2004_29.html?m=1 або https://zlitera.blogspot.com/2019/01/blog-post.html?m=1

Складень "Метелик. Провінція. Випуск 9". Олена Кочук, Юлія Стахівська, Аліса Ліса, Богдан Горобчук, Сергій Толмачевський (2002)

Метелик. Випуск 9. Олена Кочук, Юлія Стахівська, Аліса Ліса, Богдан Горобчук, Сергій Толмачевський : вірші / Житомир: Провінція [Мистецький проект Михайла Ракова]. - Складень #9, 19 вересня 2002.

Вас також можуть зацікавити:
》Олег Левченко. Складень: історія виникнення і друку (стаття) / Режим доступу: https://zlitera.blogspot.com/2018/10/blog-post_4.html?m=1
》Хто я такий? ~ Складень [Текст: Галина Малин, Наталя Васькавська, Стронґовський, Олег Левченко] / Житомир: Мистецька ґільдія «Neaбищо» ЖОО СТМУ «Liga ArtiS», вересень 2004 / Режим доступу: http://neabyshcho.blogspot.com/2018/03/2004_29.html?m=1 або https://zlitera.blogspot.com/2019/01/blog-post.html?m=1

Юлія Стахівська. Вірші: "Втішаюся...", "І сліпнуть зорі...", "Малиново-сизе небо...", "Пронизує ґрані уяви простір весняний...", "Післяліто...", "Наш шлях десь там..."

Юлія СТАХІВСЬКА

Народилася 3 грудня 1985 року в Житомирі. Учениця ЗОШ #33. Закінчила Житомирську художню школу з фаху станковий живопис. Є художнім редактором альманаху «Роза Єрихону».


* * *

Втішаюся,
Купаючись у каламуті дня.
Різдвяність
У махаоні безпричетних слів.
Я вимерзну
Сніжинкою фіалкового скла.
Мелодія:
Хтось розколовся на папері навпіл.


* * *

І сліпнуть зорі
Під вогненим поглядом.
Червоний мак
У дзвоні неба потонув...
Застиглість барв...
Пульсація над простором...
Розплющив око небосхил...


* * *

Малиново-сизе небо...
Синій сніг
Міріадами тіл
Тоне в лабіринті вулиць.
В повітрі порожнеча.
І поліфонія кроків...


* * *

Пронизує ґрані уяви простір весняний.
Щось схоже на собор в мені:
Часу виміри білі,
Розписаний думок іконостас...
Вишневий цвіт тремтить... Я теж...
Лину, зриваючись...
Згорає сміх бездонний
На вустах моїх молитов.


* * *

Післяліто...
Наїжачений каштан мокне в калюжі...
Йому добре. Він щербато посміхається.
нахабно виставляє свій пазуристий бік
соковитому промінню...
Його сміх розходиться колами, від чого
калюжа стає бурштиновою.
На полотно води ляжуть мазки червоно-
жовтого листя, акварельне небо.
Промайнуть штрихи птахів...
Черевики безцеремонно ступають
на картинну ґалерею осені. Під ногами -
тепла палітра...
Каштани радіють...


* * *

Наш шлях десь там...
У поросі століть,
Десь там, де зав'язь пуповини...
Куди ступив рожденний
Слід дитини,
Що з лона Космосу зійшла...

Десь там...
За білим клекотінням
Прозорих помислів душі
Над шляхом битим чаєчиним
Горять андріївські хрести.
Десь там...

Десь там трембітами Карпати
Галілеянам шлють привіт.
І Вайю
Вітряний, крилатий
Над степом здійснює політ.
До сонцеклонної Адіти
Устами волі промовля...

Десь там небесним інтелектом
В ефірі плавають думки...
І Київ, наче літописець,
Записує історії витки.
Знання, як листя під ногами,
Та мало хто їх підіймав...

Десь там, окутана степами,
В простоволосому кургані
Спить скітська баба, ніби пес,
Хранить склепіння неба тайні
Над вічним золотом панів
І небом голубим...

Юлія Стахівська. Вірші: "Втішаюся...", "І сліпнуть зорі...", "Малиново-сизе небо...", "Пронизує ґрані уяви простір весняний...", "Післяліто...", "Наш шлях десь там..." / Перевесло : поезія, проза, ґрафіка : літературно-поетичний альманах / Житомирський обласний елітарний літературний клуб "Перевесло" імені Олени Теліги ; упоряд.: Руссу Г.В., Левченко О.Ґ., Васьковська Н.В., передм.: Васильчук С.К., післям.: Левченко О.Ґ. - Житомир : видання ґазети "Віче", 2003. - 96 с. - С. 80. - (Бібліотека обласного громадсько-політичного часопису "Віче" ; вип. 1)