Народилася 1982 року в Житомирі. Під час навчання у школі брала участь у кількох міських і шкільних конкурсах і фестивалях, а у травні 1999 року стала переможцем ІІ Всеукраїнського літературно-мистецького фестивалю «Собори наших душ». З 1998 року вона є членом літературного кпубу «Перевесло» та літоб'єднання. Має публікації у міській і столичній пресі. Студентка Державної агроекологічної академії України.
ХУДОЖНИК
В осінній тузі так тривожно
Я простягала ніжні руки
До неба, й там, немов художник,
Я малювала перші звуки.
Я малювала у повітрі
Печаль, любов і дивні рими,
Видобувала із палітри
Для неба білії хмарини.
Я діставала пензлі й фарби,
Серед безкрайньої блакиті
І малювала в небі правди
Всі золоті і срібні ниті.
Я малювала темні ночі
У срібній місячній колисці,
Яку так ніжно колихало
Гілля дерев зеленим листям.
І всі повсюди називали
Мене чудовим пензля майстром.
Ні, я картин не малювала -
Я просто виливала настрій.
ЧОРНОБИЛЬ
Летів лелека над Чорнобилем,
Нікому діточок не ніс.
Не ніс, бо знав: це місто-похорон,
Це місто-горе, місто-сліз.
Це місто стало чорним вороном
Для всіх людей, на цілий світ,
І він кричав, цей крик був стомлений,
Та він луна вже стільки літ!
Це місто всюди вкрите хмарами -
Темніше темряви ночей,
Це місто з тихими ударами
Сердець вмираючих людей.
КОЛЬОРОВИЙ ВІТЕР
Ти бачив кольоровий вітер?
Не бачив?! Дивно!
Ти відчував його в повітрі?
Він пахне сильно.
Ти хочеш бачить синє небо?
Кажеш, не хочеш?!
Ти знаєш, нащо сонце треба?
І знать не хочеш?!
Ти бачиш, люди всі веселі.
Ні, ти не бачиш.
І зайчик сонячний на стелі -
Кажеш, не зайчик?!
Ти бачиш, плутається промінь
У небі яснім?!
Ні, ти не бачиш, ти не бачиш,
Щ він прекрасний!
Ти бачив кольоровий вітер?
Вдивись уважно,
Його зроблю я із повітря -
Він в мене власний.
Його не всім дано побачить,
Помітить барви.
Не віриш?! Я тобі клянуся:
Він є насправді.
Навчися чуть, як він гуляє
У небі вільно.
Ти бачиш? Кольоровий вітер...
Не бачиш?! Дивно!
МУЗИКА ДОЩУ
Ніч кладу на музику і ноти,
Пишу в повітрі пальцями повільно...
Ти знаєш, нот не сім, їх кілька сотень,
Їх тисячі, а, може, значно більше.
А дощ малює нотний стан у небі.
О, звісно, так, він чарівник невтомний,
Це він придумав музику для тебе,
Але чомусь мовчить - мабуть, він скромний.
Він, як завжди, торкнеться струн печальних,
Він знову зазвучить, але інакше -
Самотньо, тихо, може, незвичайно,
Але, мабуть, для нас це буде краще.
* * *
Дим од вогню тихо тягнеться шлейфом,
Вітер на гілці, як мертвий, висить,
Грає і грає на зоряній флейті
Місяць, відбитий у скалках роси.
Ніч наступає на тіні притихлі.
Десь причаїлася в тиші біда.
Я Вас любила й любов свою світлу
Вашому серцю хотіла віддать...
Зіткане плаття моє із туману.
Ноги мої обплітає трава.
Білий світанок заводить в оману,
Тихо шепочучи ніжні слова.
Бог мені свідок, що я Вас любила
Так, як ніхто і ніколи в житті.
Я пам'ятаю, як Ви запалили
В серці моєму краплинки краси.
Віщі стежки вже вкриваються пилом,
Вітер тікає на крилах своіх.
Я Вас любила, любила, любила
Так, як ніхто і ніколи б не зміг.
ТОБІ
Ще обличчя пахне поцілунком,
Очі пахнуть дивом і сльозами,
Пахнуть ніжні душі сивим смутком,
Пахне болем вічність поміж нами.
Мов малу дитину, тішить серце
Запах твого дотику і звуку,
В любов'ю ніжною зоветься
Поцілунок, незабутні руки.
Пахнуть зорями слова любові,
Що звучать між нами до світання,
І лише одним, одним тобою
Пахнуть моя ніжність і кохання.
Тетяна Василюк. Вірші: Художник, Чорнобиль, Кольоровий вітер, Музика дощу, "Дим од вогню тихо тягнеться шлейфом...", Тобі / Зустріч '99 : [альманах] вірші, оповідання, новели, малюнки / Уклад.: П.В. Білоус, М.М. Жайворон. - Житомир : видання газети "Житомир", 1999. - 76 с. - С. 13-16.
