Складень "Чоlov’їчий епатаж". Олег Левченко, Ромцьо Здорик, Юрій Малихін, Богдан Горобчук, Ілля Стронґовський (2002)

http://neabyshcho.blogspot.com/2018/03/l-lvnk-m-zdk-mln-dn-k-ll-sngvsk-lov-2002.html?m=1

Чоlоv’їчий епаtаж (Чоловічий епатаж). Олег Левченко, Ромцьо Здорик, Юрій Малихін, Богдан Горобчук, Ілля Стронґовський : вірші / Житомир: Мистецька ґільдія "Nеабищо". - Складень #1, серпень 2002.

Вас також можуть зацікавити:
》Олег Левченко. Складень: історія виникнення і друку (стаття) / Режим доступу: https://zlitera.blogspot.com/2018/10/blog-post_4.html?m=1
》Хто я такий? ~ Складень [Текст: Галина Малин, Наталя Васькавська, Стронґовський, Олег Левченко] / Житомир: Мистецька ґільдія «Neaбищо» ЖОО СТМУ «Liga ArtiS», вересень 2004 / Режим доступу: http://neabyshcho.blogspot.com/2018/03/2004_29.html?m=1 або https://zlitera.blogspot.com/2019/01/blog-post.html?m=1

Юрій Малихін. Вірші: Коротка зустріч, Вимирає село, Кольори зникають, Скіф

Юрій МАЛИХІН

Народився 1982 року в с. Мала Деревичка Любарського району. Студент ІІІ курсу історичного факультету Житомирського державного педаґоґічного університету ім. Івана Франка.


Коротка зустріч

Промов хоч слово, хоч шматочок слова.
Твій голос я давно уже не чув,
Ні-ні, його звучання не забув,
А просто до кінця ще не збагнув –
Була коротка зустріч і розмова.
Промов хоч слово, хоч уривок слова.
Я близько й так далеко водночас,
Був неправий тоді, останній раз,
Коли над вербами осінній промінь гас, –
Коротка зустріч і німа розмова,
Промов хоч слово. Рідне, тепле слово,
Вкраїнське слово наостанок мов,
Адже колись зустрінемося знов
І нас зведе осіння та любов,
Що без розмов...
Німа її розмова.


Вимирає село

Вимирає село і знесилює хатки біленькі,
Криє вулиці сніг,
Замітає поріг,
За порогом поріг.
А із сотень людей залишилась пошарпана жменька,
Більш не чується сміх,
В зуби тисяч доріг
Доля кинула їх
молодих.
А старих?
А старих на той світ попросила,
Замість хати – холодна могила.
Вимирає село, заростають двори бур’янами,
Вимирає село, вже покинуте навіть вітрами.


Кольори зникають

Королі відходять,
Кольори тьмяніють,
Хтось когось знаходить,
Любить, ненавидить,
Хтось когось чекає,
Не діждавшись – гине,
Хтось когось вбиває
Поглядом у спину.
Хтось, ковтнувши горя,
Хмелем запиває,
Схлипує спроквола
Й знову наливає.
Хтось у морок ночі
Прохрипів молитву
І вона шепоче
Злі прокльони світу.
Хтось когось шукає,
Хтось когось знаходить,
Кольори зникають,
Королі відходять.


Скіф

Обпалені крила, обпалене серце,
Замулені очі, холодні вуста,
Вмираюча думка у темряву рветься,
З грудей вилітає засохла душа.
Обпалені крила, обпалене серце,
Мені б полетіти – та змоги нема,
Убили надію в безжаліснім герці
Розлючений вітер і сива зима.
Мені б полетіти – обпалені крила,
Мені б знову жити, – та смерть вже взяла.
Лишились від мене лиш хрест та могила
Й стріла, що під серце зі свистом лягла.

Юрій Малихін. Коротка зустріч, Вимирає село, Кольори зникають, Скіф : вірші / Зустріч 2002 - 2003: літературно-мистецький альманах Житомирщини: вірші, оповідання, малюнки. / Упоряд. : Білоус П.В., Левченко О.Г. – Житомир: бібліотека ЖОО СТМУ “Ліґа АРТІС”, вип.10, 2003. - 106 с. - С.49.