Складень "Мовчання..." Олег Левченко, Вероніка Кавун, Ірена Радзивілл, Ольга Карагедова, Галина Малин (2002)

?

Мовчання... Галина Руссу, Вероніка Кавун, Марія Рудак, Тетяна Павлінчук, Ірена Радзвивілл, Олег Левченко : вірші-присвяти Юркові Ґудзю / Житомир: ЖОО СТМУ "Liga ArtiS". - Складень, березень 2002.

Вас також можуть зацікавити:
》Олег Левченко. Складень: історія виникнення і друку (стаття) / Режим доступу: https://zlitera.blogspot.com/2018/10/blog-post_4.html?m=1
》Хто я такий? ~ Складень [Текст: Галина Малин, Наталя Васькавська, Стронґовський, Олег Левченко] / Житомир: Мистецька ґільдія «Neaбищо», ЖОО СТМУ «Liga ArtiS», вересень 2004 / Режим доступу: http://neabyshcho.blogspot.com/2018/03/2004_29.html?m=1 або https://zlitera.blogspot.com/2019/01/blog-post.html?m=1

Ольга Караґедова. Вірші: Посвята, Дзвінок із юні, "Яка насолода - шукати слова в словниках!..", Сонет

Ольга КАРАҐЕДОВА 

Народилась 8 грудня 1945 року. Працювала  викладачем з навчально-виховної роботи. У конфліктні часи між Азербайджаном та Вірменією переїхала в Україну, оселившись у Житомирі. Працювала в інституті удосконалення вчителів, літературному музеї.


Посвята

Почавши з літер Букваря,
З азартом, впертим і невпинним,
Вивчаю мову Кобзаря,
Смакуючи її перлини.

Натхненно кличе і зове
Щодня вкраїнське дивне слово.
Нехай завжди тепер живе
Глибинний поклик цей чудовий.

Над тим, що холодило дух,
Я відчуваю перемогу.
До світла відродився рух
З журби похмурого острогу.

У небеса співзвуч і рим
Немов душа моя злетіла.
І раптом словом віршовим
Захоплено заговорила.

За те, що я себе знайшла,
Що ревна туга відпустила,
Шаную мову Кобзаря -
Вона подарувала крила!
1992 р.


Дзвінок із юні
Лії Довжик

Цей несподіваний дарунок
(Із років Юности дзвінок),
Немов од задухи рятунок,
Повітря чистого ковток.

Дзелень! - І спогадів намистом
Прикрасився холодний день.
Здається, лине понад містом
Це надзвичайне ДЗЕНЬ-ДЗЕЛЕНЬ.

Воно безглузді перепони
Зриває, наче динаміт,
Бо дружби вірної закони
Не знають відстаней і літ.

І відступа зивова стужа,
І вабить Юні далина.
Спасибі за розмову, друже,
Як свято споминів вона.

Пера запалююча сила -
Цей несподіваний дзвінок.
Натхненно пишеться рядок,
І знову за плечима крила...


* * *

Яка насолода - шукати слова в словниках!
Утіха яка - відкривати скарбниці чудові!
Здається, пливеш ти по морю безкрайньому мови
І берег знаходиш у перших удатних віршах.

Як радує, що неодмінний є дороговказ.
Лиш він допоможе тобі не блукати у мові.
І ти, наче юнґа, до труднощів всяких готовий,
Натхненно, мов палубу, драїш рядки раз у раз.

Як добре, коли завчасу корабель оснастиш
Усім, що потрібно для плавання в мовнім просторі.
І ритми, і рими здаються ступнево в покорі,
Яка і веде до причалу за назвою "Вірш".

Щаслива я, що подолати змогла Паралель
Законів російської та української мови.
Та знову я чую команду: "Віддати швартові!" -
І знову у плаванні дивному мій корабель.


Сонет
Пам'яті Юрія Ґудзя

Залишивши бентежне слово мрій
Про Істину, Добро і справжню Волю,
Поетом був людського суму й болю,
Розп'ятий на хресті доби подій.

Душа шукала захисту в надій
На кращу-гідну і крилату долю.
Це не було ні позою, ні грою  -
За слово Правди був сумлінний бій.

Постскриптумом пророчим до Мовчання,
Передчуттям фатального кінця
І перша книжка стала, і остання.

Рядки, що приголомшують серця,  -
Як світле і святе навік прощання
Письменника, Поета і Митця.

Ольга Караґедова. Вірші: Посвята, Дзвінок із юні, "Яка насолода - шукати слова в словниках!..", Сонет / Перевесло : поезія, проза, ґрафіка : літературно-поетичний альманах / Житомирський обласний елітарний літературний клуб "Перевесло" імені Олени Теліги ; упоряд.: Руссу Г.В., Левченко О.Ґ., Васьковська Н.В., передм.: Васильчук С.К., післям.: Левченко О.Ґ. - Житомир : видання ґазети "Віче", 2003. - 96 с. - С. 40-41. - (Бібліотека обласного громадсько-політичного часопису "Віче" ; вип. 1)

Вероніка Кавун. Вірші: Музі Ерато, "Я сліпий...", "Байдуже стогнуть у спину...", Сіті мого City-3, Ніку

Вероніка КАВУН

Народжена 15 червня 1985 р. у м. Житомирі. Вчилась у гуманітарній гімназії №23,  за конкурсом виграла можливість закінчити школу в Америці. Працює у всеукраїнській ґазеті "Слово Просвіти". Голова Житомирської обласної молодіжної творчої орґанізації "Мистецька ґільдія "Неабищо"". Друкувалась у літературно-мистецькому альманасі Житомирщини "Зустріч 2000 - 2001", альманасі "Провінція" №3, колективних збірках "Першість", "Неабищо", "Останнїй zошит постфутуриzму". Автор збірок поезій "Задзеркалля", "Завтра" (вид. "Волинь", 2001 р.), "Зимні інтеґрали" (Вид. "Волинь", 2002 р.). Член Національної Спілки журналістів України.


Музі Ерато

Знов моєю ти водиш рукою
І шепочеш: "Мені лиш вір!"
Знов лягають строфа за строфою
З тихим гомоном на папір.
Я належу твоїм долоням,
Я - піщинка тебе - Ерато!..
...Чи не ти цілувала скроні
і бентежила душу Ахматовій?
Чи не ти прикидалась Лаурою?
Народилась з безумства Данте?
Чи не ти покривала мармуром,
Позолотою голос Анни?
Чи не ти уквітчала Марину
Мертвим цвітом цвинтарних суниць?
Ти черпала античні рими
З світанкового сяйва криниць?
Ти, сховавшись у вітру суцвітті
Напинала червоні вітрила?
Ти?
Вона загадково мовчить,
Поправляє натомлені крила.
17.07.00.


* * *

Я сліпий
кожен день для мене
довгий наче метро
замість годинника
тупіт потягів та людських ніг
Я сліпий
щодня мене обіймає
стіна
біла на дотик
Я сліпий
простягаю руки в  тунелі людських душ
а у відповідь маю
дві-три монети
гонорар за те
що замість них
Я сліпий
і слухняно граю свою роль
збираючи в капелюх
чужі посмішки
чи
(значно частіше)
недопалки смутків
та роздратувань
Я сліпий
подайте  кавалочок
своєї байдужости
на хліб
(такий сірий на дотик)
подайте
...
А коли засинаю
в коридорах цього чудного смітника
світу під назвою метро
мені сняться звуки
вони мають
власний запах
колір та смак
і трохи схожі на людей
...
Я сліпий
часом пишу вірші
та складаю їх у нори спинного мозку
як у шухляди
А ще я торкався неба
воно чомусь біле на дотик
(як і моя стіна)
хоча кажуть
має бути блакитним і нескінченним
як лабіринти метро
А ще кажуть
що сліпі перед самою смертю прозрівають
бодай на хвилину
Господи, заради цього варто жити
і сумлінно грати свою роль сліпого
подайте копієчку
замість мене
тут могли би бути ви


* * *

Байдуже стогнуть у спину
переклеєні стіни
Винен
не зовсім винен
хто у трикутнику слини ?
Запатентованим криком
меневідсутнього літа
може і стала би жити
тільки
розмазала світло
чуєш дзвінок у двері?
[чавлять на кнопку страху]
Скільки мене тепер є?
[Це не шизофренія
просто мені
сумно одній]
Тепер придивись поближче
Бачиш рядочки титрів?
Думав, що будемо вічні?
[вимкни з розетки вітер
В землю зашпиль ті зорі
вийми із ока місяць]
Бачиш яка прозора
буде сторінка міста
перечитай уважно
бляклі чорнила будинків
[ти забув наштрикнути час
на голодних бурульок ікла]
І не шукай тут істин
в цьому трикутнику світу
просто й джунґлях змісту
нас буде непомітно
.............................


Сіті мого City-3

У залізобетонній коробці міста
напханій
до країв лахміттям розмов
місиво перетлілого жовтого листя
парасольок
плащів
під'їздів
авто
Стукайте
перед тим як залізти в душу
чи колупатись в замку відмичками поглядів
місто мерзне під мряки холодним 
душем
"ви не потрете спинку
асфальту мокрого?"
Знаєте
місту теж страшенно незатишно
жити в гуртожитках ваших взаємних я
вештатись смітниками
кав'ярнями ратушами
а вечорами ховатись під плед сміття
перегортаючи вулиць потерті обкладинки
я проминаю абзаци мокрих під'їздів
місто
маршрутки
люди
тролейбуси
пам'ятники
і монотонних днів
ластів'ячі
гнізда

Вероніка Кавун. Вірші: Музі Ерато, "Я сліпий...", "Байдуже стогнуть у спину...", Сіті мого City-3, Ніку / Перевесло : поезія, проза, ґрафіка : літературно-поетичний альманах / Житомирський обласний елітарний літературний клуб "Перевесло" імені Олени Теліги ; упоряд.: Руссу Г.В., Левченко О.Ґ., Васьковська Н.В., передм.: Васильчук С.К., післям.: Левченко О.Ґ. - Житомир : видання ґазети "Віче", 2003. - 96 с. - С. 38-40. - (Бібліотека обласного громадсько-політичного часопису "Віче" ; вип. 1)