Ірена Радзивілл. Поезія з часопису "Філео+Лоґос" ("Люблю+Слово") #3 (2002)

Ірена Радзивілл. Поезія /Філео+Логос (Люблю+Слово): Літературний часопис філологічного факультету Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2002 - #3. - 44 с. - С 21-22.

Ірена Криворучек. Поезія з часопису "Філео+Лоґос" ("Люблю+Слово") #2 (2001)

Ірена Криворучек. Поезія / Філео+Логос (Люблю+Слово): Літературний часопис філологічного факультету Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2001. - #2. - 40 с. - С.15-18.

Ірена Радзивілл / Irena Radzywill. Проза зі збірки "Nеабищо the best"

Irena Radzywill

² shcho dumaty men³
koly vy tam
unyzu
stvoryly z n’oho Peklo...
Lebend Fackel
(³stor³’a man³jakal’noho pochutt’a)

Amor (veresen’ 2001-ho).
...V³n l’ubyv ¿¿ prystrasno, jakos’ nav³t’ troxy xvoroblyvo: dl’a joho sam³tn’oho duxu ce bula spravzhn’a j nev³dstupna Man³ja.
Vnoch³, zakryvshy och³ rukoju (nav³t’ pry v³dsutnosty sv³tla!), blukav bezm³ru dovho po ¿¿ krokax, nespromozhnyj dot’ahnutys’ jakyjs’ zajvyj santymetr do kraju ¿¿ od’ahu, bojachys’, shcho vona — joho ²deal ³ z’huba, a odnochasno — post³jna fob³ja — znykne v natovp³, ³ Natovp ¿¿ pohlyne v pashch³ vorozhoho M³sta p³dzemnyx perexod³v ³ v³chnyx stohon³v trolejbus³v zranku.
V joho sv³domost³ lunav ¿¿ holos vperesyp ³z ³nkrustac³jamy dyvnyx — staromodn³x, nap³vzabutyx — ³ nym, vlasne, (novomodn³x) stvorenyx not, zvuk³v, kryk³v, kryk³v, volan’ ³ skryp³v korabl³v, shcho hynut’ u shtorm. ² majzhe post³jno — xvyl³, xvyl³... — dyxann’a stareznoho, spl³nov³-stomlenoho Okeanu, shcho chasom poz³xav od nadm³ru kysn’u v joho mushl’ax.
² tod³ do joho sv³domosty zrynaly ³z bezodn’o¿ hlybyny dv³ noty. Vony spl³talys’ ³ rozxodylys’, vdar’aly jomu serce, zmushujuchy te bytys’, klykaly kudys’ solonuvato-nestrymno ³ toskno, nemov smutna ³ pryzabuta melod³ja vmyrann’a zhovtohar’achoho lyst’a na ¯¿ dolon’ax.

Odnoho takoho vechora v³n zustr³v ¯¿ vpershe.
Vona bula tak sxozha na vs³x zh³nok sv³tu — jak mat³r, jak joho persha ³ reshta koxanok ³ koxanc³v.
Vona lezhala v trav³ j dyvylas’ u nebo svo¿my sr³bno-zelenymy ochyma kr³z’ dovh³ (tut n³koly ne kos’at’) steblynky, a na ¯¿ oblychch’a ³ ruky pekel’nym savanom v ostann’omu tr³pot³nn³ let³ly pel’ustky lyst’a; ruky derev t’ahnulys’ do Ne¿, skryp³ly sudomno ³ pro shchos’ volaly, naklykajuchy doshch, aby toj zmyv ¯¿ nevyplakan³ sl’ozy: Vona shchojno vtratyla toho, xto buv dl’a Ne¿ vsym: mr³ºju, Muzoju, teploju real’n³st’u butt’a u venax, jak³ prosv³chuvaly kr³z’ zavshe nezasmahlu shk³ru.
¯j bulo bol’ache. Strashenno bol’ache.
Ale Vona sm³jalas’.
² s³r³ st³ny ta dva mosty, drotamy peret’ahnut³ m³zh M³stom ta ojkumenoju, krychaly zam³st’ Ne¿, skydajuchy v r³chku samohubc’ ³ dajuchy zhytt’a novym.

Foer (Ignis)
Jomu stavalo spekotno.
D³m vzhe majzhe dohor³v, a Vona nav³t’ ne krychala, ne blahala pro dopomohu.
V³n bachyv kr³z’ v³kno, jak pryv’jazanyj do jako¿s’ opory daxu metelyk ¯¿ platt’a zajmavs’a ³ pronyzuvav vse shche sv³tlu shk³ru branky vohn’u. V³ter n³s do joho pam’jaty nov³ zapaxy dymu ta ³skrynky, shcho zajmalys’ uzhe v pov³tr³.
² te polum’ja bulo ºdynym, z chym v³n m³h ¯¿ pod³l’aty: v tomu bula svoja sakral’n³st’. Teper vona bezsmertna. Nalezhyt’ t³l’ky jomu. Teper vony zavshe budut’ razom. ² teper Vona, vresht³, bude zavshe shchaslyva u svo¿j taºmnych³j samotnost³ na dvox.

Aqua
Voda pryjn’ala joho, mov mat³r p³sl’a dovho¿ rozluky: n³zhno, str³mko, troxy nav³t’ nervovo.
Zhodno¿ sproby lyshytys’ zhyty. Nav³shcho?
Ostatn’a dumka: jak vyhl’adatymu pot³m...
Xolod po lehen’ax.
Stanesh popelom,
Ja —pop³l.
Stanesh mnoju...

Veny. Soky derev. V³dkrytyj v kvartyr³ kran. Krapel’nyc’a. Doshch. More.

Communio
Sy´areta. Blyskavka. Chajnyk, shcho kypyt’ na hazov³j plyt³. Pozhezha. N³chnyj l³s z³ spalaxamy ³skrynok. Op³ky. Sv³chka v kostel³ brat³v-dom³n³kan³v.

Zlyva. Bur’a. Blyskavka.
Voda, shcho zakypaº.
Kometa.
Z³rka.

‘Oz

Ірена Радзивілл. Проза (avantGarde / odisseja postfuturyzmu) / Nеабищо the best : поезія, проза / Упоряд.: Левченко О.Ґ., Стронґовський І.Ю. - Житомир : [б. в.], 2003. - 56 с. - (Бібліотека ЖОО СТМУ "Ліґа АртіС" ; вип. 6). - С.41-42.

Ірена Радзивілл / Irena Radzywill. Вірш зі збірки "Nеабищо the best" (klasyka)

Irena Radzywill

-kolo-

Kolo. Vohnenne kolo.
Posered zamerzloho svitu.
Lycemirnoho, mov Lucyfer.
Palaє nevchasno navkolo nas,
Mov ruky voїniv — ne rozimknesh.
I kozhen spalax — nevpynnyj Chas,
Shcho znyshchuє lodovi stiny mezh.
U Temnij zali, de vichnist — myt,
Palaє te kolo dl nas obox.
Zihriє, vratuє i zaxystyt
Te, shcho kolys vyhadav Boh.
Tanec xymer i kryky,
Tini zhaslyx svitiv,
Ochi za kolom — dyki.
Ta merextinna fakeliv — dniv.
Tanok odvichnyj Temnyx;
Shabash — to dykyj Svit;
Zhaxy — nevpynno daremni —
Vse ce zmishalosa v kelyxu lit...
Kolo. Vohnenne kolo.
Posered zamerzloho svitu.
Lycemirnoho, mov Lucyfer.
Vse znyklo, mynulosa, niby son:
Rozvijalys zhaxy u popil, u pyl.
I dushi, яk zavshe,
(teper v unison)
otochujut sotni podibnyx kil.

Ірена Радзивілл. Вірш (klasyka) / Nеабищо the best : поезія, проза / Упоряд.: Левченко О.Ґ., Стронґовський І.Ю. - Житомир : [б. в.], 2003. - 56 с. - (Бібліотека ЖОО СТМУ "Ліґа АртіС" ; вип. 6). - С.8.

Складень "Кавові поети". Ромцьо Здорик, Богдан Горобчук, стронґовський, Юлiя Спічак, Веронiка Кавун, Iрена Радзивілл, Наталя Васьковська, Олег Левченко, Люда Сайко (2002)

http://neabyshcho.blogspot.com/2018/03/2002_58.html?m=1
Кавові поети. Ромцьо Zдорик, БогдаN Gоробчук, стронґовський, Юлiя Спічак, Веронiка Кавун, Iрена Радzивілл, Наталя Васьковська, Олег Левченко, Люда Сайко / Житомир: Житомирська міська молодіжна творча орґанізація "Мистецька ґільдія "Nеабищо". - Складень #2, вересень 2002.

Вас також можуть зацікавити:
》Олег Левченко. Складень: історія виникнення і друку (стаття) / Режим доступу: https://zlitera.blogspot.com/2018/10/blog-post_4.html?m=1
》Хто я такий? ~ Складень [Текст: Галина Малин, Наталя Васькавська, Стронґовський, Олег Левченко] / Житомир: Мистецька ґільдія «Neaбищо» ЖОО СТМУ «Liga ArtiS», вересень 2004 / Режим доступу: http://neabyshcho.blogspot.com/2018/03/2004_29.html?m=1 або https://zlitera.blogspot.com/2019/01/blog-post.html?m=1

Складень "Мовчання..." Олег Левченко, Вероніка Кавун, Ірена Радзивілл, Ольга Карагедова, Галина Малин (2002)

?

Мовчання... Галина Руссу, Вероніка Кавун, Марія Рудак, Тетяна Павлінчук, Ірена Радзвивілл, Олег Левченко : вірші-присвяти Юркові Ґудзю / Житомир: ЖОО СТМУ "Liga ArtiS". - Складень, березень 2002.

Вас також можуть зацікавити:
》Олег Левченко. Складень: історія виникнення і друку (стаття) / Режим доступу: https://zlitera.blogspot.com/2018/10/blog-post_4.html?m=1
》Хто я такий? ~ Складень [Текст: Галина Малин, Наталя Васькавська, Стронґовський, Олег Левченко] / Житомир: Мистецька ґільдія «Neaбищо», ЖОО СТМУ «Liga ArtiS», вересень 2004 / Режим доступу: http://neabyshcho.blogspot.com/2018/03/2004_29.html?m=1 або https://zlitera.blogspot.com/2019/01/blog-post.html?m=1

Ірена Криворучек. Вірші: Балада про бруківку, Epizodyka, "... і знову я пишу тобі присвяти..."

Ірена КРИВОРУЧЕК

Балада про бруківку

1
Тиша прокралася
кішкою чорною
в теплу оселю ночі.
Всі ліхтарі
Сплять упокоєні
Скорені сном охочим.
2
падає промінь - мідно
б'ється о ґрати клопотів.
Крізь переходи літні
Він переводить відьом
По стежці тіней.
з
тук-тук-тук...
розлітається по каменю
до болю знайомий звук
бернардинів...
4
слизький
від сліз
асфальтовий покрив серпня.
Поздовжній зріз -
Крізь стіни вилазить терня.
5
зітхає старезне Місто,
даруючи кожному - щось.
Студентам - вакації,
Дітям - намиста,
Поетам, художникам - Музи
І дощ;
І чухає часом шкіру,
Драконову луску
Об колеса тре
Веде до дверей квартири
Й об ноги вдаряє
Мов море старе.
6
або Епілог
А часом хтось
Тоненьким пензлем часу
Розмалювати спробу
видавить із себе
І та бруківка стане їй за мапу
Або на грифі переконливим баре.


Epizodyka

1) ...Епоха рок-концертів
з поспіхом добігає кінця,
полишаючи порожні зіниці,
достиглі суниці,
холодні помешкання
та її -
ту,
що й досі вірить в казки
сучасної демнології,
ту,
що бере початок
в полум'яному серці
середньовічних лицарів
та Його химер,
замкнених з ним
в одній кімнаті,
де є лише вікно
і Його погляд
крізь розпач шибки.
а тіні з її легенд
мовчазно вартують її,
доки дитинно
спочиває на Його плечі
її ніжність
та не-логічна відвертість рухів.
час пролетить по колу,
доки вона виводитиме
для Нього
новий Всесвіт,
з одної крапки на папері снігу,
щоб у тому світлі оселитися
і залишити свої серця
на сховок,
на знак
взаєму.
2) вона змінила яскраву
Осінь на чорні гуаші
та контури за пензлі постали
їй чиїсь мри, згорнені на манер
модернового стилю.
треба бути серйозною...
треба бути логічною...
треба бодай бути.
а йому все стає однаковим
без неї
і ходить десь диким звіром
із вовчими очима
той, хто для неї став - Життям,
та сказавши їй «ні»
ступив за край
межі,
свореної ним самим
для інших.
не впізнав її,
а міг же бути
просто й відверто щасливим.
ось така
трагічна романтика

Р.S.: ми завше боїмося

справджувати власні мрії

3) ...дівчинка сидить на підвіконні,
звісивши ноги у простір повітря,
свідомо, бо звикла
до всякої всячини
на кшталт власної приреченості
і відсутності страху.
телевізор кидає із себе попсові
(чи радше попсовані) голоси,
хочеться плакати.
сентиментальність? Хто зна.
точне в ту мить лише те
знайомо соло-не відчуття
що скиглить між серцем
і долонями вітру
б'ючись маленьким бонгом об спогади, знесилене прагнення
затримати сон.
хочеться кричати.
чи бодай просто підійти
і поставити Його
post factum
а далі - ? (знак питання)
і новітній за часом
злам у серці
поряд з подряпиною.
хочеться втекти від себе
(одвічне людьське) від незміру вітру,
що запанував у самітній долині снів -
таку нині назву має душа.
хотілося вмерти.
хоч знано - не допоможе.
і навіть холод honoru polskiego
тут безсило марний.
все невчасне, коли твоє серце
належить уже не тобі.

* * *
... і знову я пишу тобі присвяти
на склі своїх вагань
і ста передчуттів
це Місто - Камелот напіврозп'ятий
мої думки ховає в храм
і не дає згоріти серед снів.
...Не знаю, чим скінчить тепер ця Втеча
це коло повертань
в новітній млі
але не ризикнути саме в цей час
не вперше, та востаннє -
не мій стиль.
Ти просто - будь,
Ти просто поряд дихай.
Ти просто так - літай.

Ірена Криворучек. Вірші: Балада про бруківку, Epizodyka, "... і знову я пишу тобі присвяти..." / Неабищо : поетичний збірник / Ред.: Михайло Жайворон. - Житомир : Житомир [видавництво], 2002. - 20 с. - С. 8-9.

Ірена Криворучек. Вірші: "Крізь століття і простір...", Кельтське, Філософічне ліричне, "Схиблений світ...", Не просто дощ

Ірена КРИВОРУЧЕК

Навчається на філологічному факультеті Житомирського педагогічного університету ім.І.Франка.


* * *

Крізь століття і простір,
Крізь страждання і біль,
Ми шукаємо острів,
Де все складно і просто...
Тільки б стало нам сил!


КЕЛЬТСЬКЕ

Смарагдові хащі
Обіймають чаклунське бурштинове серце
Обпалюючого вогню - перевтілення у поєднанні
Смак власної крові і сліз
розтоплює ліс.
Очищує все
Із собою несе,
Злітає,
Змітає,
Згоряє світ
Згасає квіт -
Вогненний слід
Останніх літ.
Пронизує тонким променем
Крізь усе Я,
Крізь саме серце
Яскравий біль,
Мов хірургічний скальпель -
Лезо ледь вловиме.
Я - на жертовнику
Проте не відступлюсь


ФІЛОСОФІЧНЕ ЛІРИЧНЕ

Доторкнись до моєї руки -
Відчуєш струни болю -
за тебе.
Відштовхуєш, відпалюєш струни серця,
Що прагне тебе збагнути.
І врятувати.
Чому? Хіба я твій біль?
Спробуй затамувати подих,
Спробуй відкрити рани
До Сіроокої Леді Лади,
Що прагне їх залікувати, загоїти
Не бійся востаннє повірити в Щастя
Не будуй страшенні вежі-кола
Невже не бачиш - серцем своїм
До терену твоїх страждань
доторкнулась -
не відсахнулась...
А ти впевнений - відступлюсь...


* * *

Схиблений світ
Схиблена роль
І сценарист
Самотньо спостеріга за всім

Схиблений світ -
Дивний пароль
І марення зі спеки
Запливають в дім.


НЕ ПРОСТО ДОЩ


1

Грає дощ
Баладами срібними
Теплий дощ
рідними
нерівними
Кольорами райдуги
Твоїх очей.

2

Де твій світ?
Де серце ховається
Зір політ
грається
в казку перевтілення
Сотні разів.

Chorus:
Відкрий обійми, наче струни дощу.
Скажи єдине, що у неба,
що у тебе
прошу.
Сотні років.
Тисячі.
В долі прошу.

3

Крок ступи
По вітрянім просторі
Розтопи
росами
і грозами
стіни-мури межі нас -
ти покохай

Ірена Криворучек. Вірші: "Крізь століття і простір...", Кельтське, Філософічне ліричне, "Схиблений світ...", Не просто дощ / Зустріч 2000-2001 : [літературно-мистецький альманах Житомирщини] вірші, зорова поезія, оповідання, новели, драматургія, переклади, графіка, екслібриси / Уклад.: Білоус П.В., Левченко О.Г. ; Післям.: Левченко О.Г. - Житомир : [б. в.], 2002. - 60 с. - [Управління у справах сім'ї та молоді Житомирської обласної державної адміністації ; Житомирська обласна організація Спілки творчої молоді України "Liga ArtiS"].

Ірена Радзивілл. Вірші: Вступ, Пережите (думки в прозі), "Крізь століття і простір..."

Ірена РАДЗИВІЛЛ 

Народилась 11 травня 1982 року. Навчається на філолоґічному факультеті Житомирського педаґоґічного університету ім.Івана Франка. Надрукована у часописі "Філео+Лоґос", колективних збірках "Першість" (як Ірена Криворучек), "Неабищо", літературно-мистецькому альманасі Житомирщини "Зустріч 2000 - 2001". Друкувалась у періодиці. Має підготовлену до друку збірку.


Вступ

Коло. Вогненне коло.
Посеред замерзлого світу.
Лицемірного, мов Люципер.

Палає невчасно навколо нас,
Мов руки воїнів - не розімкнеш.
І кожен спалах - невпинний Час,
Що знищує льодові стіни меж.

У Темній залі, де вічність - мить,
Палає те коло для нас обох.
Зігріє, врятує і захистить
Те, що колись вигадав Бог.

Танець химер і крики,
Тіні згаслих світів,
Очі за колом - дикі.
Та мерехтіння факелів-днів.

Танок одвічний Темних;
Шабаш - то дикий Світ;
Жахи - невпинно даремні -
Все це змішалося в келиху літ...

Коло. Вогненне коло.
Посеред замерзлого світу.
Лицемірного, мов Люципер.

Все зникло, минулося, ніби сон:
Розвіялись жахи у попіл, у пил.
І душі, як завше,
(тепер в унісон)
оточують сотні подібних кіл.


Пережите
(думки в прозі)

Полум'яне моє серце, переливається - міниться, іскриться осіннім Вогнищем.
П'янкі пахощі
Жовтого листя
Всихаючої трави
Мертвих квітів
І зоряних сліз
Наповнює Душу по самі вінця.
Десь. Лунає втрачений кимось,
Нестриманий нічим
Сміх.
Лину до тебе.
Знову
Подумки
Пошепки
Горнуся під твої крила, немов злякане немовля.

Виливає дощами незримими
Мій біль
Мій смуток
Мій усамітнений неспокій
Та вперте небажання жити.

Хтось сказав, що Природа відроджується навесні?
Можливо.
Але живе насправді лише наприкінці літа,
Яскравою квіткою вогню
(чи пролитої крові Авеля?)
відцвітаючи
на швидкоплинній неминучости нашого Буття.
До самотньої моєї душі линуть ноти -
Не хочу їх записати,
Щоб не злякати
Цей вир образів,
Звуків, спогадів - малюнків
На тлі підсвідомости...
Дивні у мене ґлюки.

* * *

Крізь століття і простір,
Крізь страждання і біль,
Ми шукаємо острів,
Де все складно і просто...
Тільки б стало нам сил!

Ірена Радзивілл. Вірші: Вступ, Пережите (думки в прозі), "Крізь століття і простір..." / Перевесло : поезія, проза, ґрафіка : літературно-поетичний альманах / Житомирський обласний елітарний літературний клуб "Перевесло" імені Олени Теліги ; упоряд.: Руссу Г.В., Левченко О.Ґ., Васьковська Н.В., передм.: Васильчук С.К., післям.: Левченко О.Ґ. - Житомир : видання ґазети "Віче", 2003. - 96 с. - С. 72-73. - (Бібліотека обласного громадсько-політичного часопису "Віче" ; вип. 1)