Тетяна Кобернюк. Вірші: "Не дай мені, доле...", "На Івана Купала...", "Я летіла до тебе лелекою..."

Тетяна КОБЕРНЮК

Народилася 31 січня 1985 року в місті Бердичеві. Навчається на ІІІ курсі музичного відділення Бердичівського педаґоґічного училища.


***
Не дай мені, доле,
Спіткнутись в дорозі,
Упасти додолу
В чужій стороні,
..Не дай мені, доле,
Померти в тривозі
За рідну хатину
На рідній землі.
Хай в небі курличуть
Журавлики милі,
А я чую пісню,
І серце болить.
Не дай мені, доле,
Зламать свої крила,
Упасти додолу
І пісню згубить.

Не дай мені, доле,
Колючії квіти
І терни під ноги,
Йдучи до зорі,
Не дай  мені, доле,
До смерті прожити,
Шукати пороги
Й знайти лиш чужі,
Хай пісня з дитинства,
Мов колискова,
Мене проводжає
У інші світи,
А ти, моя доле,
Моя світанкова,
У небі для блудних
Шляхи освіти.


***
На Івана Купала
Вінки в воду кидала,
Свою долю гадала
На Івана Купала.

Ой, пливи, мій віночок
На блакитний ставочок,
Ой, пливи, май віночок,
Де є мій голубочок.

Скажи, що я чекаю,
Скажи, що я кохаю.
Вінки в воду кидаю,
Я без нього страждаю.

На Івана Купала
Вінки в воду кидала,
Свою долю гадала
На Івана Купала.


***
Я летіла до тебе лелекою
Над пожежами серця й душі,
А любов твоя стала далекою,
Мов осінні торішні дощі.

Я летіла до тебе веснянкою
Через зиму холодних ночей,
А любов ти зробив обіцянкою
Поряд тисячі інших речей.

Я летіла до тебе і плакала.
Та невже ще існує любов?
Не летіла я більше, а падала,
Й не жаліла, що ти вже пішов.

Тетяна Кобернюк. «Не дай мені, доле...», «На Івана Купала...», «Я летіла до тебе лелекою...» : вірші / Зустріч 2002 - 2003: літературно-мистецький альманах Житомирщини: вірші, оповідання, малюнки. / Упоряд. : Білоус П.В., Левченко О.Г. – Житомир: бібліотека ЖОО СТМУ “Ліґа АРТІС”, вип.10, 2003. - 106 с. - С.35.

Тетяна Кобернюк. Вірш: Сестричка. Прозова мініатюра: Роздум осені

Тетяна Кобернюк. Вірш: Сестричка. Прозова мініатюра: Роздум осені / Перевесло : поезія, проза, ґрафіка : літературно-поетичний альманах / Житомирський обласний елітарний літературний клуб "Перевесло" імені Олени Теліги ; упоряд.: Руссу Г.В., Левченко О.Ґ., Васьковська Н.В., передм.: Васильчук С.К., післям.: Левченко О.Ґ. - Житомир : видання ґазети "Віче", 2003. - 96 с. - С. 43-44. - (Бібліотека обласного громадсько-політичного часопису "Віче" ; вип. 1)

Раїса Кириченко. Вірші: Сьогодні, Депресія, "Найвища в світі нагорода...", Цензору, Слова, Бабине літо, "Цілунки - як крильця метеликів...", Даоцизм, Врода

Раїса КИРИЧЕНКО

Народилась 27 листопада 1957 року в Житомирі. Працювала 20 років у відділі кадрів Житомирського державного технолоґічного університету. Друкувалась у періодиці, поетичній збірці молодих поетів "Первоцвіт".


Сьогодні

Сьогодні прийшло із учора
І в завтра воно піде.
Часу страшна потвора
Життя наше тихо краде.
Що вчора було, не вернеться,
Не знаєм, що завтра чекає.
Комусь, може, доля всміхнеться,
Кого на хресті розпинає.
Ми маємо лише сьогодні...


Депресія

Страшно не вмерти, страшно жити,
Коли не має радости в житті.
Коли не можеш більше ти творити
Заїржавіло серце в самоті.

Коли вуста усмішку загубили,
Забуло горло, як із нього рветься сміх.
Коли свій хрест нести уже не сила.
О, боже, як багато в світі нас таких!


* * *

Найвища в світі нагорода  -
Щаслива доля у дітей.
Здоров`я, розум, щастя, врода,
Любов і шана від людей.


Цензору

Зіткана із павутиння
Пісні моєї душі.
А ви вимагали вміння,
Кремсали мої вірші.

Ви душу їх убивали,
Вставляли слова свої.
Вірші були досконалі,
Ваші були, не  мої.


Слова

Слова, слова, слова...
Частокіл зі слів.
Паморочиться голова...
Горе, радість, гнів.
Минуле й майбуття
Віхола все підхопила.
Губить сенс життя
Слів непотрібних сила.
... ... ...
Та набагато страшніше
Одинокости тиша.


Бабине літо

Сонцем дихало бабине літо,
Тиху пісню співав падолист,
Золоту одягаючи свиту
На пронизаний променем лист.

Синім сяйвом світилося небо,
Павутиння блукало в волоссі.
Осінь зиму благала: "Не треба,
Не спіши, ще не все відбулося".

Осінь марила променем ясним,
Вік дівочий вернути хотіла.
Літом бабиним вбралося красно,
Та природу здолать не зуміла.


* * *

Цілунки - як крильця метеликів.
Важко таке і уявити.
Цілунки - як крильця метеликів,
Що можуть кригу розтопити.

Цілунки - як крильця метеликів,
А серце гупало у скронях.
Цілунки - як крильця метеликів,
А піт виступав на долонях.

Цілунки - як крильця метеликів,
І пестить милий, не кусає.
Цілунки - як крильця метеликів,
Хіба у світі так буває?


Даоцизм

Світла половина душі
Шептала: "Пиши вірші".
Чорна половина сичала:
"Невдах і без тебе чимало.
Світом правлять гроші,
Вони джерело утіхи".
"Вірші твої хороші", -
Світла шептала стиха.
А чорну гризла думка
Розпачливо-єхидна:
"Якщо ти розумна,
То чом ти бідна?"


Врода
(усмішка)

Чом ти, моя врода,
Не пишная квітка?
Горох при дорозі,
Бідная сирітка...
Подивлюсь у дзеркало
Та й скривлюсь нівроку.
Де те миле личко,
Що радує око?
Де ті чорні брови,
Що чоловіків чарують?
А де та фіґура,
Що нею торгують?
Розгніваю Бога я,
Все ж звернусь до неба:
"Думаєш, як розум дав,
то вроди й не треба?"

Раїса Кириченко. Вірші: Сьогодні, Депресія, "Найвища в світі нагорода...", Цензору, Слова, Бабине літо, "Цілунки - як крильця метеликів...", Даоцизм, Врода / Перевесло : поезія, проза, ґрафіка : літературно-поетичний альманах / Житомирський обласний елітарний літературний клуб "Перевесло" імені Олени Теліги ; упоряд.: Руссу Г.В., Левченко О.Ґ., Васьковська Н.В., передм.: Васильчук С.К., післям.: Левченко О.Ґ. - Житомир : видання ґазети "Віче", 2003. - 96 с. - С. 42-43. - (Бібліотека обласного громадсько-політичного часопису "Віче" ; вип. 1)