Народилась 8 грудня 1945 року. Працювала викладачем з навчально-виховної роботи. У конфліктні часи між Азербайджаном та Вірменією переїхала в Україну, оселившись у Житомирі. Працювала в інституті удосконалення вчителів, літературному музеї.
Посвята
Почавши з літер Букваря,
З азартом, впертим і невпинним,
Вивчаю мову Кобзаря,
Смакуючи її перлини.
Натхненно кличе і зове
Щодня вкраїнське дивне слово.
Нехай завжди тепер живе
Глибинний поклик цей чудовий.
Над тим, що холодило дух,
Я відчуваю перемогу.
До світла відродився рух
З журби похмурого острогу.
У небеса співзвуч і рим
Немов душа моя злетіла.
І раптом словом віршовим
Захоплено заговорила.
За те, що я себе знайшла,
Що ревна туга відпустила,
Шаную мову Кобзаря -
Вона подарувала крила!
1992 р.
Дзвінок із юні
Лії Довжик
Цей несподіваний дарунок
(Із років Юности дзвінок),
Немов од задухи рятунок,
Повітря чистого ковток.
Дзелень! - І спогадів намистом
Прикрасився холодний день.
Здається, лине понад містом
Це надзвичайне ДЗЕНЬ-ДЗЕЛЕНЬ.
Воно безглузді перепони
Зриває, наче динаміт,
Бо дружби вірної закони
Не знають відстаней і літ.
І відступа зивова стужа,
І вабить Юні далина.
Спасибі за розмову, друже,
Як свято споминів вона.
Пера запалююча сила -
Цей несподіваний дзвінок.
Натхненно пишеться рядок,
І знову за плечима крила...
* * *
Яка насолода - шукати слова в словниках!
Утіха яка - відкривати скарбниці чудові!
Здається, пливеш ти по морю безкрайньому мови
І берег знаходиш у перших удатних віршах.
Як радує, що неодмінний є дороговказ.
Лиш він допоможе тобі не блукати у мові.
І ти, наче юнґа, до труднощів всяких готовий,
Натхненно, мов палубу, драїш рядки раз у раз.
Як добре, коли завчасу корабель оснастиш
Усім, що потрібно для плавання в мовнім просторі.
І ритми, і рими здаються ступнево в покорі,
Яка і веде до причалу за назвою "Вірш".
Щаслива я, що подолати змогла Паралель
Законів російської та української мови.
Та знову я чую команду: "Віддати швартові!" -
І знову у плаванні дивному мій корабель.
Сонет
Пам'яті Юрія Ґудзя
Залишивши бентежне слово мрій
Про Істину, Добро і справжню Волю,
Поетом був людського суму й болю,
Розп'ятий на хресті доби подій.
Душа шукала захисту в надій
На кращу-гідну і крилату долю.
Це не було ні позою, ні грою -
За слово Правди був сумлінний бій.
Постскриптумом пророчим до Мовчання,
Передчуттям фатального кінця
І перша книжка стала, і остання.
Рядки, що приголомшують серця, -
Як світле і святе навік прощання
Письменника, Поета і Митця.
Ольга Караґедова. Вірші: Посвята, Дзвінок із юні, "Яка насолода - шукати слова в словниках!..", Сонет / Перевесло : поезія, проза, ґрафіка : літературно-поетичний альманах / Житомирський обласний елітарний літературний клуб "Перевесло" імені Олени Теліги ; упоряд.: Руссу Г.В., Левченко О.Ґ., Васьковська Н.В., передм.: Васильчук С.К., післям.: Левченко О.Ґ. - Житомир : видання ґазети "Віче", 2003. - 96 с. - С. 40-41. - (Бібліотека обласного громадсько-політичного часопису "Віче" ; вип. 1)
Немає коментарів:
Дописати коментар