Роман Здорик. Вірші: Тінь на прогулянці, Потвори, Маски, Храм любові, Постать, Забава, До В.Н., Вільям Шекспір

Роман ЗДОРИК

«Я народився 1980 року у м. Карцаг (Угорщина) у сім'ї військовослужбовця. Затим родина переїхала в Україну, і ми оселилися в містечку авіаторів Озерному під Житомиром. 1987 року вступив до Озерненської загальноосвітньої школи. Саме тут у 13 років я написав свої перші римовані рядки, котрі присвятив Тарасові Шевченку.
Не знаю, може, саме «Кобзар» відкрив мені очі у світ поезії. А, може, з Божої волі, дощового дня, просто так, від нічого робити, я відкрив зошит і спробував писати. Що з цього вийшло, судити Вам. Хоча все, що написане, - від душі і щиро».


Цикл «Символи Любові»


ТІНЬ НА ПРОГУЛЯНЦІ

Тихий морок ходить містом...
Несполохана, як тиша,
Із зір розсипанім намисті
Тінь чиясь гуляти вийшла...


ПОТВОРИ

Десь у незнаному просторі
Блукали темні злі потвори...
У них в очах ховалась сутінь -
Ні роздивитись, ні збагнути.


МАСКИ

Ніч приходить,
мов містична казка.
Таємниче, стиха, мимохіть...
Як один, усі знімають маски,
щоб від них до ранку
відпочить...


ХРАМ ЛЮБОВІ

Я залишаю світлий Храм.
Священний Храм свого кохання.
Тепер хіба що вітер там
Тобі співатиме осанну.

Віднині там, на вівтарі,
Де образ твій чекав на мене,
Хіба що спогади старі
Молитись будуть навіжено.

Я без журби і каяття
Лишаю Храм свого кохання,
Куди приходять за життя
Два рази - вперше і востаннє.


ПОСТАТЬ

Кохана Постать зникла у пітьмі...
Даремно я вдивлявся в очі хатні -
Розтала Постать... В темряві її
Навряд чи очі зможуть відшукати,

Не те шо очі - думка не збагне,
Не те що серед вулиці - в квартирі...
Вона ж бо там, де плетиво нічне
Усе довкіл фарбує в колір сірий...
29.07.1999.


ЗАБАВА

Ти Бавилась Серцем Моїм Смутним,
А Втім...
Воно І Саме Намагалось Лишитись В Полоні
Твоєї Долоні...
27.06.1999.


ДО В.Н.

Самотою Розбавлений Простір...
Порожнечею Випитии Сум...
У Багряних Долонях Осені
Я Кохання Тобі Несу...


ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР

Усе кохання, всю любов візьми -
Навряд чи більше матимеш, ніж досі,
Все, що коханням люди нарекли,
Тобі й без того в жертву я приносив.

Твоя любов лиш маревом була,
Хоча у тім навряд вина твоя є,
Ти винна тільки в тім, що не змогла,
Що не схотіла мовити «кохаю»?

Та я і цей тобі пробачу гріх,
Хоч ти у мене викрала останнє.
Те горе є найтяжчим за усі,

Що ненависть сприймає за кохання.
О ти, в котрій все зле добром зовуть,
Убий мене, а ворогом не будь!

Переклад з аналійської

Роман Здорик. Вірші: Тінь на прогулянці, Потвори, Маски, Храм любові, Постать, Забава, До В.Н., Вільям Шекспір / Зустріч '99 : [альманах] вірші, оповідання, новели, малюнки / Уклад.: П.В. Білоус, М.М. Жайворон. - Житомир : видання газети "Житомир", 1999. - 76 с. - С. 27-29.